--46558

5 Червня, 2024

наш запал

Приборкувачка тигрів, німфоманка, ерудитка: що відомо про вечори поетки Раї Троянкер з «Будинку “Слово”»

«Рай-я» — так підписувала листи поетка з Умані Раїса Троянкер. Їй подобалось називати себе «раєм». 

А ще Рая любила вечірні прогулянки на підборах й фіалковий колір. Вона походила з єврейської родини, вивчила українську й писала нею вірші. 

У 15 років втекла з дому з дресирувальником тигрів. Клала голову у тигрові пащі задля розваги публіки. 

Їй приписували шалений роман з Сосюрою. Називали німфоманкою, а її вірші — порнографією. 

Втім її рядки ніжні й чуттєві — в них «трава прив’ялена», «зім’ята сукня», «… м’яке волосся любого» й «вечір, що пада у безодню круком». 

Роль поетки Раї Троянкер у фільмі «Будинок “Слово”» у виконанні  Валерії Ходос став одним з найяскравіших у стрічці.

Рая розпалює Сосюру, хвиськаючи батіжком у спальні. Відчиняє двері дружині коханця оголеною. І нищить чоловіче єство лихого Акімова. 

«Вечір» розповідає про життєвий шлях й вечори реальної Раї Троянкер — поетки, яка називала себе «раєм» тут і зараз. 

Дівчина з уманської вулички

Раїса Львівна Троянкер народилася 30 жовтня 1908 року в єврейській родині в Умані. 

Тато Раї працював сторожем у місцевій синагозі. За іншою версією — володів нафтосховищем у місті. 

Освіта дівчинки почалась з молитовників й псалмів. Консервативні батьки пробували прищепити Троянкер релігійні почуття

Втім великого успіху ця затія не мала — їй було затісно у цих межах традиційного виховання. 

Умань, готель «Ново-Європейський», початок 20 століття

Та й часи які — початок 20 століття, повітря наелектризоване революційними гаслами, ідеями гендерної емансипації. 

Далі була семирічна школа. Згодом Харківський інститут народної освіти. 

Цікаво, що Рая Троянкер була єврейкою, але за спогадами сучасників легко виражала себе українською мовою. 

Припускають, що дівчина увібрала живу українську мову на уманських вулицях — від інших дітей, сусідів. 

Мала таку вдачу, що Раю любили й обожнювали. 

Любила вечірні прогулянки на високих підборах. 

Раїса Троянкер з колегами-письменниками, Одеса, 1929 рік

«…Рая була і своєрідним феноменом поміж жінок, — писав письменник, а пізніше ще й радянський агент Юрій Смолич, — бо, незважаючи на свій малий вік, вік навіть громадянського неповноліття, вона була дівчиною неабиякої ерудиції.

Добре знала літературу, справді любила її, справді мала смак, розрізняла хороше й погане, читала надзвичайно багато, в кожному разі — весь час, вільний від еротичних пригод, тобто — з ранку до ночі, і, дякуючи своїй начитаності, зовсім непогано розбиралась в усіх питаннях суміжних з літературою мистецтв, ба й у питаннях різних наук».

Акторка Валерія Ходос в ролі поетки Троянкер у стрічці «Будинок “Слово”»

«Зім’ята сукня. На обличчі мука.

Червоні плями в лєнтах комбіне…

І пада вечір у безодню круком,

І кличе вечір впасти і мене.

На серці якось важко і тривожно.

І ти, ніяковий, не можеш приласкать…

І те, що сталось, повернуть не можна.

І серце холодом стиска…»

Кохання під тигрові рики

Ймовірно, перший любовний роман у Раї стався у… 15 років! 

З Леонідом Джордані, дресирувальником тигрів у мандрівному цирку. Можливо, навіть італійцем за походженням. 

Рая вирішила бути з коханим й втекла з дому.

Рік мандрувала з цирком. Вечорами під завершення виступу цирку виходила на арену й під охи й ахи публіки юна пані клала свою маленьку голову у пащу хижака. 

Циркові виступи з хижаками — світовий гіт 1920-х років. На світлині приборкувачка Йона Карл у захисному костюмі (Цирк Джона Робінсона, США).

Глядачам подобалось, але один такий вечір мало не вкоротив віку Троянкер. 

Старий тигр якось добряче шарпонув дівчину лапою. До кінця життя на нозі в неї залишився потрійний шрам — від пазурів тигра. І пам’ять про кохання під тигрові рики. 

«Пригадай золоті сни,

Мій німий, смугастий любовнику,

Пригадай після виступу ніч,

Таку страшну й молитовну.

Я у клітці.

Тиша густа.

Лапа твоя на моє стегно.

(там і зараз, біля живота

Хрестик, синьо-таємний).

Пам’ятаєш

У цирку була

Молода й запальня тигриця»

Шлюб і шлях до літератури

У 1925 році 17-річна Раїса Троянкер взяла шлюб. Її обранцем став журналіст й прозаїк Онопрій Турган. 

Вочевидь, шлюб було укладено проти волі батьків і з донькою у них виник конфлікт. 

Молода пара переїхала у Харків, який мав тоді статус української столиці. 

Онопрій Турган був помітною фігурою у спілці письменників «Плуг» та вправний оратор. Разом вони увійшли у письменницьку «тусівку». 

«Опадає листя, опадає листя,

ой, хороше листя, жовто-золоте.

У повітрі терпко пахне падолистом, –

він приїхав з поля, їхав через степ.

Опадає листя і холодні ночі:

вже не можна в клуні вечорами снить,

землю полонити осінь жовта хоче,

а у клуні влітку та й хороші сни!

В купу листя руку, наче у волосся,

у м’яке волосся любого Олекси»

Рая вступила до місцевої філії селянських письменників «Плуг».  

А пізніше доєдналась до групи письменників-футуристів «Авангард» Валерʼяна Поліщука.

Друкувалася у журналах «Гарт», «Селянка України», «Шквал».

Кажуть, що Рая вийшла заміж за Онопрія Тургана без кохання. У шлюбі вони прожили кілька років і у 1927 році у них народилася донька Олена.

Раїса Троянкер з донькою Оленою

Олена Турган згадувала про матір: «Мати, напевно, дуже любила мене. Але це якась не зовсім звичайна любов.

Поетична збірка Раїси Троянкер з автографом «Рай-я».  

Рая Троянкер-46523
Рая Троянкер-46524

Коли я була здорова, і все в мене було добре, вона мало цікавилася моїми справами. По суті, вона дуже мало мене знала. … 

Коли я хворіла, мама змінювалась. Вона ставала уважною, лагідною, називала мене пестливими іменами… 

Я була щаслива. Я так любила хворіти й бачити маму біля своєї постелі».

«В тоскну ніч, коли в огні була дитина,

А в коморці скиглив чорний сетер, –

Билась в грудях жаху птиця синя

І в мені родилася поетка.

Сором, сором, о який пекучий сором.

Дитинча моє, ти все гориш,

Біля тебе, о моя маленька хвора,

Ще сумління є мережить вірш.

Страшно, страшно в темнім шарудінні ночі.

Біля ліжка бродить чорний кіт.

Моїм горем ситий до несхочу,

Розпахавсь по хаті менінгіт…»

Зустріч із Сосюрою

Одним із помітних епізодів життя Раї Троянкер у Харкові став роман зі поетом Володимиром Сосюрою. 

Троянкер і Сосюра у стрічці «Будинок “Слово”»

Є версія, що іскра між Раєю та Володимиром спалахнула під час їх зустрічі в Умані. 

А переїзд до Харкова — це поклик серця Раї, яка хотіла бути поряд з чоловіком, який їй сподобався. 

Володимир Сосюра (1898-1965)

Кажуть, що про зв’язок Раї й Володимира дізналась дружина Сосюри і ця історія закінчилась страшенним скандалом. 

Троянкер і Сосюра у стрічці «Будинок “Слово”»

Ця любов залишила відбиток у творчості Троянкер:

«Він поет. В шумливім синім місті

в нього діти і дружина є.

Він з гарячим серцем комуніста

поєднав печаль своїх поем…

Зараз в нас воєнізують вузи,

дні в зачотах, лекціях ідуть.

А надвечір серце тугу тужить,

і притулку мрії не знайдуть.

А вночі, як спати ляже гомін, –

я листи читаю дорогі…»

Побачити тигровий шрам, як спортивний інтерес

Важливе місце у житті Раїси Троянкер мав український письменник Юрій Смолич. Поетка вибрала його своїм сповідником. 

Зла іронія долі в тому, що Рая довірилась майбутньому радянському сексоту. З 1930-х років Смолич (агент «Стріла») працював секретним інформатором радянських спецслужб. 

Юрій Смолич (1900-1976)

«Тільки з вами я можу говорити про все і розкривати себе такою, яка я є, що тільки з вами, не дивлячись на весь свій бруд, я почуваю себе зовсім чистою і навіть незайманою», — писала Троянкер. 

Юрій Смолич багато розповідає про Раю у своїй «Інтимній сповіді», відвертому тексті про чуттєву сторону свого життя. 

Так пише про її дебют у Харкові: «Увів її в літературу, як відомо, Сосюра, підчепивши десь в Умані під час гастролей цирку. І тепер усім розповідав, що в Раї великий шрам майже в паху.

Ну й усі тепер (це було як спортивний інтерес) мали побачити той тигровий шрам на нозі поетки».

Юрій Смолич з дружиною Оленою Солодар

Ось ще один спогад Смолича: «Вона була надто розпутна і, за свідченням лікарів, хворіла на німфоманію: одне слово, мало хто з тогочасних письменників з нею не переспав».

Троянкер підписувала свої вірші й листи «Рай-я» (тобто, рай — це вона). Любила бузковий колір і трохи картавила, про що згадує Смолич.

Про її поезію Юрія Смолич згадував: «Найкращим віршем Раї був поетичний нюанс, що відтворював почуття втрати дівчиною невинності. 

В журналі, який я редагував, я не друкував віршів Раї — це була порнографія. 

Але збіркам її віршів назви придумував я. (…) І Рая носила фіалкову сукню, де треба і де не треба вживала в своїх віршах слово “фіалковий”». 

«Свої листи закінчувала, — “З фіолетовим привітом! Рай-я”».

Але дивна обставина. У доробку Троянкер є вірш про перший секс, але більше віршів про тілесність у неї немає. 

Це радше натяки й напівтони, які можна прочитати між рядками. Можливо, що Смолич вбачав «порнографію» у цих натяках, або мав на руках дійсно відверті вірші поетки.

На жаль, цього ми вже не дізнаємося. 

Як і того, чого більше у спогадах Смолича — вихвалянь власної стійкості перед чарами Троянке чи чоловічої образи на те, що ці чари були спрямовані не на нього? 

Оминула маховик репресій

Як Рая Троянкер вбереглася від репресивного червоного катка 1930-х? 

Можливо, це була інтуації, а може й збіг обставин. У 1931 році вона одружилась із російським письменником Іллею Садоф’євим й переїхала в Ленінград. 

1935 року розлучилась і поїхала ще далі — аж у Мурманськ, арктичний порт. 

Валерія Ходос у ролі Раїси Троянкер

Тоді маховик репресій набирав обертів, друзі в Україні зникали один за одним. 

У Мурманську Раїса Троянкер влаштувалася в редакцію газети «Полярна правда», з якою пов’язала своє життя. 

У 1935-му «Полярна правда» надрукувала першу її публікацію. А вже за десять років в газеті був опублікований некролог про передчасну смерть після тяжкої, тривалої хвороби.

У Мурманську поетка, яка називала себе «раєм» писала вже зовсім іншу лірику. Це були вторинні тексти, неоригінальні, у стилі соцреалізму. Поетка хотіла жити. 

Відомо, що під час Другої світової війни вона, як кореспондентка виїжджала на лінію фронту. А ще їй з фронту написав Леонід Джордані, з яким вона колись втекла з Умані вперше. 

29 грудня 1945 року померла від раку. Ледь розмінявши 36-й рік свого короткого, але яскравого життя. 

Образ поетки у фільмі «Будинок “Слово”»

Глядачі й історики дискутують — чи правдиво показані українські митці у стрічці «Будинок “Слово”». 

Ось що говорить Олег Коцарев про образ Раїси Троянкер у фільмі:

Олег Коцарев — письменник, журналіст, есеїст, перекладач. Найновіші книжки — роман «Люди в гніздах» і поетична збірка «Площа Чарлі Чапліна»

«Образ поетки Раїси Троянкер у фільмі «Будинок “Слово”: Нескінчений роман» — ефектний, підкреслено сексуалізованийю. 

Тобто такий, щоб запам’ятатися ширшій аудиторії.

І, звісно, цьому сприяла яскрава гра акторки Валерії Ходос. 

Мабуть, задум вдався: знаю, що на багатьох глядачів Троянкер-Ходос справила чи не найбільше враження з усіх героїв і як персонажка, і як поетка. Вибір вірша для декламації був у цьому сенсі правильний. 

А чи схожа вона на реальну Раїсу Львівну Троянкер? 

Мені найбільше вона нагадує те, як змалював Троянкер у своїх інтимних спогадах письменник Юрій Смолич.

У тих мемуарах образ Троянкер — це сексуальність і майже нічого більше. Ми повинні розуміти, що такі спогади вельми суб’єктивні, але й інформативних згадок про поетку небагато. 

Хоча навіть із тих скромних фактичних даних, які є, можна було взяти більше тем і мотивів для увиразнення й врізноманітнення постаті Раїси Троянкер. 

Хоча б те, що вона внепростих матеріальних і житлових умовах була розлученою матір’ю малої дитини. При цьому працювала, навчалася та ще якось встигала брати участь у літературних подіях. 

Звісно, зовсім не так розслаблено, як у фільмі — в житті в неї просто не могло бути стільки вільного часу. 

Або її досвід втечі від патріархальних батьків в Умані та рання праця в цирку. 

Чи радикальна зміна літературних орієнтацій — від традиціоналістської організації «Плуг» до експериментальної групи «Авангард». 

Підтримка (щонайменше у віршах та в деяких життєвих рішеннях) ідей жіночої емансипації. 

Чи інтерес до фройдизму та популярних тоді концепцій «омолодження». 

Портрет Раї Троянкер, автор — maря твіттерська, створено після перегляду стрічки «Будинок “Слово”»

Але творці фільму вирішили зробити більш одновимірну героїню. В парадоксальний спосіб своєю ефективністю вона привертає увагу і до справжньої Раїси Троянкер».

Віта Корнієнко

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»

читати наступне

Ось про що ми пишемо в інших рубриках