П’ять романів про кохання, які можна прочитати за вечір

Після виснажливого робочого дня найкращі ліки — хороша книга. Коротка, тепла, із кохання та живими героями. Редакція Вечора зібрала п’ять романів, які можна прочитати від початку до кінця за вечір.

«Дружина мандрівника в часі» — Одрі Ніффенеггер

Генрі не обирає, куди і коли потрапляє. Він просто зникає — у минуле чи майбутнє — і не може цього контролювати. Саме ця аномалія звела його з Клер. Вона знала його з дитинства, адже він «приходив» до неї з майбутнього ще коли вона була маленькою дівчинкою. Але коли вони нарешті зустрілися у реальному часі — він не пам’ятав її зовсім.

Це роман про те, як кохання витримує не лише відстань, а й час — у найбуквальнішому сенсі.

«Історія кохання» — Еріх Сіґал

Класика жанру, яку не соромно перечитувати. Олівер — з багатої родини, студент Гарварду. Дженніфер — розумна дівчина з простої сім’ї, яка вчиться на музичному факультеті. Різні світи, але однакове почуття гумору та бажання бути разом.

Вони одружуються всупереч волі батьків і починають будувати спільне життя з нуля. Але саме тоді, коли здається, що все налагодилося, з’являється хвороба — і ні статус, ні гроші вже нічого не вирішують.

Коротко, пронизливо, назавжди.

«Щоденник Бріджит Джонс» — Гелен Філдінґ

Якщо хочеться не плакати, а сміятися — ось воно. Тридцятирічна лондонка Бріджит веде щоденник, у якому чесно фіксує своє життя: спроби схуднути, кинути палити, знайти «того самого», не вбити дивакуватих родичів і якось пережити романтичні факапи з двома чоловіками одночасно.

Це книга, у якій впізнає себе майже кожна жінка. Легка, смішна, по-справжньому жива.

«Їсти, молитися, кохати» — Елізабет Ґілберт

Не зовсім роман — це автобіографія. Але саме тому вона така чесна. Після розлучення та глибокої особистої кризи авторка вирушає у подорож через три країни.

В Італії вона вчиться насолоджуватися їжею та простими радощами. В Індії медитує, шукає внутрішній спокій і поступово відпускає біль. В Індонезії знаходить баланс між земним і духовним — і зустрічає кохання, якого не шукала.

Книга про те, що іноді треба спочатку знайти себе — і тоді все інше стає на місце.

«Записник. Сторінки нашого кохання» — Ніколас Спаркс

Ноа та Еллі зустрілися в юності й провели разом одне незабутнє літо. Але батьки дівчини були проти — різні соціальні кола, різні перспективи. Вони розлучилися. Кожен пішов своїм шляхом.

Роки потому вони зустрічаються знову — дорослими, зі своїм усталеним життям. І мають вирішити: рухатися далі чи повернутися до того, що ніколи не минало.

Особливу силу цій історії надає обрамлення: вже старий Ной читає ці спогади Еллі, яка хворіє на деменцію. З кожним словом вона повертається у молодість — і на мить знову стає собою.