Як почати жити разом і не налажати зі старту

Ви можете не повірити, та досвіду життя з хлопцями в мене не так вже і багато: я з Галичини, в мій час жити разом можна було, якщо ви або одружені, або збираєтесь одружуватися дуже і дуже скоро.

Тому мені довелося поїхати спершу в Київ, щоб зрозуміти, що ж таке — спільне життя з партнером.

Перший досвід співжиття з партнером

Як я зараз розумію, перший мій досвід був невдалим. Ні я, ні мій тодішній хлопець не були готовими до спільного життя.

Тим більше, що на момент постійного перебування на одній території ми були знайомі кілька місяців, а бачились за цей час шість-сім разів. Йому несподівано запропонували роботу в Києві, він переїхав до мене.

Це було помилкою, та я цього взагалі не розуміла. Я так потребувала людини, яку любитиму і про яку турбуватимусь, що бездумно кинулася в вир цих стосунків.

Звичайно, в процесі спільного життя я бачила нестиковки. Та я, як мудра жінка, намагалася їх згладити, втрусити, приховати.

Зрештою я дотерпілася до того, що майже повністю втратила себе. Моя самооцінка впала нижче плінтуса, я заробила депресію, кілька десятків зайвих кілограм і бажання зникнути, щоб це нарешті припинилося.

Якби не робота з психотерапевткою, то хрін його зна, чим би це закінчилося. Коротше, я таки знайшла в собі сили і пішла з тих стосунків.

Це було правильне рішення, краще було б взагалі не починати їх. Але хто ж знав?

Приблизно через 12 років років і великою кількістю роботи над собою, своєю цінністю, відвідування психотерапевта, я знову почала жити з хлопцем, в якого закохалася.

І тепер — так, це мій чоловік, — я отримала кардинально інший досвід життя з людиною. Такий, в якому ви маєте спільні цінності, погляди на життя і розвиток як в парі, так і окремо.

Бо вас двоє — і якщо одна людина не має сил чи бажання щось робити, інша просто підхопить. Або якщо ніхто не хоче щось робити, то нічого страшного не станеться. 

І це особисто з мене зняло непідйомний тягар і навіть страх, що інша людина буде мене сварити. 

Може, ви зараз подумаєте, що як так: хіба одна доросла людина моє сварити іншу дорослу людину, наче дитину? Ха, ще й як може!

Ви ж врахуйте, що жінки мого покоління виросли в сім’ях, де думка чоловіка була важливішою понад усе. 

З дитинства я чула, що треба бути милою, скромною, роботящою, мудрою, неноровливою. Розумною, але в міру або хоча б приховувати це від чоловіка, чудовою майбутньою мамою і такою ж прекрасною майбутньою дружиною.

І якщо я була проти — а я була, повірте, — то мене карали, сварили і показували, що я занадто вільна. 

О, ви навіть не уявляєте, скільки годин в дитинстві я простояла в куті і скільки молитов та віршів там вивчила, бо не хотіла щось робити по господарству як справжня жінка, якою я мала стати дуже скоро. 

Скільки разів я чула, що стала занадто розумною через свої книжки і ніхто мене таку заміж не візьме. Коли тобі років десять, то ця перспектива взагалі не лякає. А коли настало 20, а ці фрази вже набили оскомину, то якось я почала трохи переживати.

Зараз, в майже 42, мені навіть смішно. Та тоді так не було. Може, саме тому в свої 27 я вважала, що той чоловік — практично мій останній шанс, і почала його сильно й наполегливо любити. Саме так, як мені розказували з самого дитинства. 

І як я тішусь, що тепер перебуваю зовсім в іншому партнерстві, де відчуваю себе важливою, рівноцінною та любленою. І це все не залежить, яка я там господинька, настільки чиста в квартирі підлога і чи я виварюю борщі щонеділі. Бо моя цінність не в цьому.

А ще я шкодую, що тоді, в свої 27, я не мала навіть прикладу таких стосунків, які в мене зараз. Я не розуміла, як почати будувати спільне життя, як позначати свої кордони і бачити межі іншої людини.

Та що там говорити: я не знала взагалі, чого хочу в стосунках. Саме я, не мама, не родичі чи друзі. Я була в курсі, як прийнято, але це теж було не те.

Як не зіпсувати початок спільного життя: поради

І якщо ви потребуєте порад, як таки не зафакапити початок спільного життя, то я маю що сказати:

• Перше і найважливіше, що вам варто вміти — це говорити одне з одним відкрито на будь-які теми. А ще вміти домовлятися та дотримуватися ваших домовленостей. 
• Нема сенсу починати жити разом тільки через те, що так дешевше. Так, приємніше витрачати трохи менше грошей, та разом і друзі живуть.
• Ваша партнерка вам не мама. І не людина, яка зобов’язана збирати за вами шкарпетки, мити унітаз чи готувати обід з трьох страв. В цьому просторі ви живете вдвох — і вдвох мали б дбати про нього. До слова, останньою краплею для мене став скандал, який колишній закатав мені з приводу невипраного ЙОГО одягу, бо для чого йому жінка, якщо вдома нема чистих трусів?

• У нормальних стосунках бувають конфлікти — це окей. І для того, щоб ваше спільне життя покращувалося, добре б було навчитися їх вирішувати без непоправних образ та кидання один в одного важких предметів. Хоча, як на мене, таке все одно краще, ніж мовчання і страх. Бо ця пружина все одно вистрілить: і ніхто не в курсі, який кратер залишиться після вибуху. 
• Домовтеся на березі про фінанси, побут, персональний простір і час наодинці. Ці теми не дуже романтичні, але важливі.

• Якщо у вас різні життєві ритми, домовтеся про консенсус раніше, ніж доведете одне одного до нервового зриву. Нема потреби піднімати затяту сову з ліжка о п’ятій, щоб вона почула спів пташок чи тягти людину, які зі спорту визнає лише шахи, на ранкову пробіжку. Ніхто з вас від того не стане щасливішим, повірте. Поважайте і свій, і чужий ритм: нам не потрібно перетворюватися на одне ціле, щоб любити свого партнера/партнерку.
• Ваш партнер/партнерка — не ваша власність і має право на своє життя, де вас не буде. Власні друзі, свої захоплення, уподобання. Це нормально. Вам не обов’язково перетворюватися на сіамських близнюків, хоч спершу і дуже хочеться таке робити.
• Поговоріть одразу про розвиток ваших стосунків. Бо якщо одна людина очікує, що після того, як почнете жити разом, ви одружитесь, а іншій нахрін не здався той шлюб, то у мене для вас погані новини. 
• Це спершу може виглядати неважливим, та навіть уподобання в їжі варто брати до уваги. Бо якщо ви затятий вегетаріанець, а ваша партнерка  не може прожити без мяса навіть день, то хтось точно буде страждати.
• Повірте, купа людей свариться через бардак вдома. При чому, для кожного з пари бардак може означати різне. Хтось вважає, що вдома чисто, бо тапки ще не прилипають до підлоги, а комусь важливо розчехляти пилосос щодня. І якщо у вас однакове уявлення про чистоту, то все окей. Ви або разом прилипатимете до підлоги, або на пару будете намивати все підряд. А якщо потреби різні? Може, домовитесь про консенсус одразу, на самому початку? А краще запишіть спільні правила:)
• І заради святих єдинорогів: купіть дві ковдри або одну максимально велику, якщо ніхто з вам не має звички замотуватися вночі як лялечка. Я навіть не можу порахувати ту кількість ночей, які я спала погано тільки через те, що з мене стягували ковдру і я змушена була прокидатися, щоб таки відмотати іншу людину і хоч трохи прикрити себе. Поганий сон та відсутність нормального відпочинку вночі з часом почнуть негативно впливати на ваші стосунки, особливо якщо одна людина все-таки спить і у вус не дує, а інша мерзне як вовчий хвіст.

Звичайно, це ті поради, які я сама хотіла б почути на початку стосунків. Для вас може бути важливим щось інше, це нормально.

Та, може, одну-пять візьмете собі? Я буду рада:)

Пані М.

засновниця анонімного ТГ-каналу “Ці блядські історії” про стосунки та секс