«Робила прикраси, тепер збираю бойові дрони»: як Віолетта Олійник вечорами зібрала 112 дрони для ЗСУ

«Діду, про мене в газеті написали!», — каже вдома Віолетта Олійник, яка збирає дрони для ЗСУ. 

«Ну то наїжся тим. Ти за це ніц не отримаєш. Несправедливо!», — по-доброму свариться дідусь дівчини. 

Про 28-річну Віолетту з Чернівців пишуть ЗМІ, знімають репортажі й запрошують на інтерв’ю. 

Вона вчилась створювати ювелірні речі й вітражі. Але відгукнулась на запит рідних й країни й зараз паяє бойові дрони для ЗСУ.

Вже зібрала 112 «пташки». 

Збирає дрони до пізнього вечора, для відпочинку читає Артема Чеха, йде на пробіжку Чернівцями чи їде у Вижницю — своє місце сили серед сивих гір. 

Далі — пряма мова «матері дронів».

Попросили купити дрони, взяла і сама їх спаяла

Паяти дрони — не моя ідея. Це був запит від батька. Восени 2023 року він попросив розвідати, де можна купити FPV-дрони. 

Тоді вже волонтерила для його підрозділу 109-ї окремої бригади ТрО, яка захищає нас на Донецькому напрямку.

Ще й для підрозділів рідних братів. Всі мої близькі, батько, два брати — всі служать. 

Дізналась, що «фпвішки» у великому дефіциті, черги на них і деталі ого-го. 

Побачила, що є курси по збірці FPV-дронів і подумала, — «Спробую хоча б один зібрати». Тато просив про п’ять-сім дронів. 

Коли вийшло зібрати один дрон, який добре працював, то вирішила продовжити. Збирати дрони самотужки, скільки у мене стане сил і можливостей.

Збирала за курсом «Дрон у кожну хату»

Свій перший дрон зібрала за два вечора. Збирала за курсом «Дрон у кожну хату». 

Після того, як «пташка» зібрана, треба налаштувати її через комп’ютер й облітати. 

Тоді не мала такої апаратури. Знайшла в Чернівцях тих, хто вже займався виготовленням військової техніки, вони прошили й облітали дрон. І я спокійно передала його військовим. 

Була так вражена: ось я зібрала своїми руками щось і воно літає, приносить користь. Це було схоже на диво. 

Зібрала вже 112 дронів

Мною вже зібрано 112 дронів. Ще надсилають техніку для ремонту, але я її не рахую. 

Зараз за один вечір вже можу зібрати три невеликі дрони. 

Зранку вирішую всі свої справи, а після обіду сідаю в майстерні паяти. Часто працюю впритул до комендантської години. 

Якщо і ви хочете навчитись збирати дрони, то з теорією проблем немає. Є курс «Дрон у кожну хату» на ютуб. На Prometheus є курс «Народний FPV».

Там все роз’яснено, як зібрати свій перший дрон. 

Якщо до цього не займалися волонтерством, то швидше за все матимете велику проблему з тим, де взяти гроші на компоненти для дрона. 

Вперше відкривати збір дуже важко. Зараз кількість донатів, увага до зборів стрімко зменшується.

Ті, хто ще допомагає фінансово, роблять це лише «перевіреним» та «медійним» волонтерам. 

Прозорі звіти — наше все

«Волонтерські скандали» (скандал зі збором на міномети Влада Сорда— ред.) демотивують людей, які віддають свої гроші на зміцнення української армії.

Люди просто менше донатять.

У самих волонтерів вибору немає — ти або допомагаєш або ні. За другого варіанту самі розумієте, що може статися. 

Реальні волонтери часто знайомі між собою, допомагають закривати й поширювати збори, купувати техніку.

Або віддають те, що ти шукаєш, а вони це вже купили й можуть поділитись. 

Хочу, щоб в Monobank можна було прикріпляти звіти до банки. Коли й на що були зняті гроші, щоб усі бачили. 

Собівартість дрона — від ₴16 500

Я відкриваю збір сама на одну й ту саму банку. Пишу, що збираю на дрони або на деталі до них. 

Можна збирати найменші дрони, семидюймові. Вони підіймають максимум півтора кілограми ваги.

Скільки коштує дрон? Собівартість такого орієнтовно ₴16 500. 

Але вже зараз такими дронами бійців забезпечує держава. 

Є запит на десятидюймові. Вони потужніші, можуть підняти близько чотирьох кілограм вибухової речовини, мають більшу дальність польоту. Їх вартість від ₴24 000 — деталі й окремо камера.

Останнім часом багато запитів на тепловізійні дрони. Коштують від ₴13 000, якщо замовляти деталі в Китаї й чекати місяць. Або і до ₴30 000 ціна може бути, якщо брати деталі на місці. 

Небайдужі люди мені донатять, я закуповую все необхідне, збираю і безплатно віддаю військовим під їх запити. 

Чим більше «хароших руських», тим краще

Військові, яким я передаю техніку, надсилають мені відео, де дрони гасять русню чи полюють на орків, які прийшли в нашу країну. 

Мій дрон знищив російський протитанковий комплекс «Фагот». 

Завдають ними ж удару по бліндажах, нірках, окопах. 

Приємного з волонтерства під час війни мало. Новини з фронту зазвичай не позитивні. Хоча б ці відео приносять якесь задоволення.

Одна з головних функцій FPV — підтримувати нашу піхоту. 

Дрони б’ють по ворожій техніці, особовому складу загарбників. Так стримують наступ чи штурм на якийсь час. 

Метою дронів не є знищити якнайбільше орків. Часто це є потреба зупинити штурм чи наступ, щоб він «задихнувся». 

Але звісно, чим більше «хароших руських», тим краще.

Прикраси міняю на донати

Освіта ювеліркині не сильно допомагає в збірці дронів. А от хороший зір — так.

Але знаю людей з неідеальним зором, які теж збирають дрони. Користуються збільшуваним склом або окулярами. 

Ще маю спеціальність вітражниці, от вона більше допомагає. Там використовуються схожі інструменти: паяльник, припій та флюс. Схожий процес пайки.

Думаю, що людям й без спеціальної освіти під силу збірка дронів. 

Зараз іноді можу зробити прикраси для розіграшів на зборах. Раніше ця робота давала мені баланс, бо я трохи працювала руками і мене це заспокоювало. 

Проте відколи почала паяти дрони, то часу немає. Майстерня для прикрас перетворилася на майстерню для дронів. 

Інколи доводиться обирати: зробити прикрасу для нового збору чи спаяти дрон. Звісно обираю другий варіант. 

Особлива прикраса для мене — моя дипломна робота. Я її робила ще до повномасштабного вторгнення. Це кольє за мотивами «Маленького принца». 

Кольє за мотивами «Маленького принца» обміняла на теплі речі для ЗСУ.

За традицією коледж залишає у себе всі дипломні роботи. Якщо вони круті, то показує їх на виставках.

Але підрозділ одного із моїх братів потребував теплої спеціальної форми для бойового завдання. 

Я звернулась до директора коледжу і він віддав кольє, щоб я обміняла його на донати на теплий військовий одяг. 

Вечір для мене — це майстерня. Це такий час, коли спокійно і можна відкрити вікна, не чути шуму з вулиці. 

Вечір — це робочий час, коли я можу включити музику на колонці, приходить натхнення, концентрація. Час, коли можна зосередитись на своїх думках. 

Зараз моя робота залежить від світла: Є світло — робота кипить.

Коли працюю, то слухаю інтерв’ю військових, це мене надихає. Розумію для чого я працюю. 

Раджу «Двіж» від Третьої штурмової бригади та «Армія TV».

Почитати ввечері раджу Артема Чеха. Відносно недавно вийшла його книга «Хто ти такий?» і «Точка нуль».

А ще серія Стівена Кінга «Темна вежа».

Мій дідусь вболіває за долю України. Він радий, що я таким чином допомагаю армії. 

Проте коли говорю, що про мене вийшов матеріал в газеті, він по-доброму свариться:

Мій вечірній ритуал — це вечірня пробіжка містом. 

У Чернівцях є дуже гарні райони з одноповерховою забудовою, де у людей є власні садочки. 

Бігаю, слухаю музику і дивлюся на квіточки, які там ростуть. Медитативне заняття.

Три складових мого ідеального вечора: 

• Гарна погода для прогулянки
• Немає поганих новин
• Є гарна музика

Місця сили та спокою для мене — це місто Вижниця в Чернівецькій області. Містечко, оточене сивими горами. Дивовижне місце для заходу сонця. 

Також у Чернівцях площа Пресвятої Марії або ще її називають площею Турецької криниці. І біля річки Прут. 

Ввечері я ніколи не лягаю спати. У мене вечір до 24:00. 

Вечір дня перемоги я б хотіла провести у колі своїх рідних. Сподіваюся, що всі вони будуть у доброму здоровʼї до того часу. І ми будемо щось обговорювати. Розмова про життя.

Ще про волонтерів і оборонців України:

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»