Шпаклювати торти цікавіше, ніж стіни. Як вечорами маляр-штукатур Дмитро Никифоренко створює реалістичні торти

Коли бачиш їх на світлинах, не здогадуєшся, що це – торти. Їх робить Дмитро Никифоренко з Дніпра.

Ексклюзивні торти він створює вечорами на власній кухні звичайної двокімнатної квартири. 

Вдень – ремонти, ввечері – торти.

Повар, який став маляром-штукатуром 

За освітою Дмитро – повар, після училища працював у кафе офіціантом та шашличником. 

Але коли зустрів майбутню дружину Яну, в якої вже була дитина, з’явився стимул заробляти більше.

«У 20 років я покинув кулінарію та почав опановувати робітничі спеціальності, – розповідає Дмитро. – Ким тільки не працював: вантажником, розвізником товару, маляром-штукатуром.

У останній професії затримався надовго. Ми з хлопцями  робили та й зараз робимо ремонти у квартирах».

16 років тому у Яни та Дмитра народився син. Коли Даниїлу виповнювалося два роки, тато вирішив зробити на його день народження незвичайний торт.

Прикрасив його лісовою галявиною з різними звірятками.

Ідею підгледів в інтернеті – в Україні тоді така справа ще була на диво. Готовий торт подружжя виклало у соцмережі.

Реакція користувачів підказала: треба продовжувати.

«Вдень я робив ремонти, а вечорами вигадував ескізи для тортів, – згадує Дмитро Никифоренко. – На щастя, я – «сова», можу працювати допізна. Пішли замовлення від  друзів, знайомих.

І я дію так само – нікого стороннього не пускаю на свою кухню і таємницями мого виробництва не ділюся».

Мотоцикл буде стояти!

Поступово Дмитро все більше заглиблювався у свої вечірні експерименти.

Виявив, що, наприклад, найкраще розфарбовувати торти за допомогою аерографу, який нагадує пульверизатор. Каже, цей процес схожий на фарбування стін в оселях.

А ще торт треба «прошпаклювати» спеціальним шпателем, щоб прибрати всі нерівності – майже так само, як це роблять маляри-штукатури.

Тільки мати справу з кулінарними виробами Дмитру набагато цікавіше, ніж зі стінами.

Згодом прикраси на тортах ставали все складнішими.

«Спочатку я міг робити тільки лежачі фігурки – так би мовити, у 2D, – розповідає Дмитро Никифоренко. – І ось мені замовляють торт, на якому має бути мотоцикл.

Вже все майже було готово, завтра торт мусив бути у замовника. І тут мені спадає на думку: ні, цей мотоцикл має не лежати, а стояти. Але я не розумів, як це зробити.

Яна пожаліла мене, а потім сказала: «Зберись! В тебе все вийде!». Той зелений гоночний мотоцикл я робив всю ніч, дружина була поруч. І вийшло».

Затишшя тривало пів року

Замовлень ставало все більше, Дмитро поступово удосконалював свої навички кондитера.

Аж раптом – повномасштабна війна.

Напередодні він отримав замовлення – торт у вигляді шматка сала з перцем та цибулею.

Коли дізнався, що у країну прийшла велика біда, зателефонував замовнику: чи робити торт? Той не відмінив ані замовлення, ані святкування дня народження родича.

Тож вечір 24 лютого у Дмитра пройшов як завжди – у роботі.

«А потім настала тиша, – згадує кулінар. – Замовлень практично не було пів року».

Я іноді робив торти «для душі». Наприклад, коли гурт Kalush переміг на «Євробаченні», наступного вечора ми сім’єю їли торт у вигляді рожевої шляпи.

На День Незалежності нарешті отримав перше після довгої перерви замовлення. Це був патріотичний торт з прапором України.

Ми з Яною виклали його фотографію в інтернет. І виявилось, що саме такі вироби зараз потрібні людям».

Найсмачніші торти виходять під рок

Народжуються красені з тіста та мастики на звичайній кухні, де Дмитро багато чого облаштував під себе.

За 14 років тут з’явилося чимало специфічного обладнання.

Солодке виробництво не доводиться поєднувати з сімейними вечерями, бо для кожної справи – окремий час.

«В той вечір, коли роблю торт, ми вечеряємо тим, що приготували напередодні, – каже Дмитро. – Розігріли і поїли.

Зізнаюсь, іноді доводиться переривати виробничий процес заради перекусу. Це може бути пізно ввечері або навіть о першій чи другій годині ночі.

Тоді швидесенько запікаю у духовці бутерброди, їм – і знову до роботи».

Працює Дмитро виключно під драйвову музику. Каже, що найсмачніші та найгарніші торти виходять під супровід композицій Imagine Dragons, а ще – AC/DC, Scorpions, Metallica.

Родичі Дмитра вже звикли до такого репертуару.

За стінкою у цей самий час може бути чутно Моцарта або Вівальді – це вивчає нові твори Даниїл, майбутній скрипаль. Яні теж сумувати ніколи.

«Моя дружина так само, як і я, змінила декілька професій, зараз шиє сумки зі шкіри, – розповідає Дмитро. – Коли повертається додому після шостої вечора, може допомогти мені, якщо треба.

Наприклад, вирізати дрібні деталі для торта, зліпити фігурки, квіточки. А якщо такої потреби немає, сідає за комп’ютер та викладає пости зі світлинами моїх виробів у фейсбуці та інстаграмі».

Торт-орган та доменна піч для металургів

Зараз Дмитро береться за такі роботи, про які 14 років тому навіть думати не міг.

Серед найскладніших – доменна піч, яку замовили співробітники металургійного підприємства.

Орган, який є копією інструменту з дніпровського Будинку органної та камерної музики.

Його декілька років тому замовив чоловік для дружини-органістки.

«Це кропітка макетна робота, – зазначає кулінар. – Спочатку робиться основа з пінопласту, а потім макет обліплюється їстівною мастикою.

Після цього або розфарбовую мастику аерографом, або одразу додаю до неї їстівні фарби.

Торти не можна робити заздалегідь – вони зіпсуються. Тож напередодні здачі замовлень в мене завжди вирішальні вечір та ніч.

Зазвичай головні події відбуваються за добу до дедлайну, щоб торт ще встиг просочитися».

Завдяки мастиці навіть найскладніші конструкції також є умовно їстівними.

Але Дмитро радить все ж зняти їх та поставити на полицю, де вони можуть спокійно лежати протягом декількох років. А насолоджуватись самим тортом під ними.

Для створення своїх виробів кулінар зазвичай використовує продукти з супермаркету – борошно, яйця, сир, сметана, вершкове масло.

Табу – порнографічні торти

Наразі у Дмитра є в середньому два замовлення на тиждень.

Вага тортів різна – від 2 до 20 кг. Такі вироби потрібні не тільки дніпрянам, а й мешканцям інших міст. Зокрема Києва.

Жінки часто замовляють на подарунок одна одній брендові сумочки.

Дружини чоловікам – їхні автівки.

Для вчительки музики донька якось захотіла зробити торт у вигляді роялю.

А для снайпера його друзі замовили гвинтівку.

Є й постійні клієнти. Одні замовляли для бабусі торт у вигляді каструлі з борщем, для дідуся – каструлю з пельменями, для мами – сумочку, для маленької доньки – щуку у відрі.

– Зараз я вже можу зробити, здається, будь що, – каже Дмитро. – Не беруся тільки за вульгарну тематику. Декілька разів мене прохали зробити торти з порнографічними елементами. Деякі кондитери за таке беруться. Але це для мене табу. 

Дмитро хоче повністю зосередитись на кулінарії та мріє про власне кафе. Хоче відкрити його, як тільки закінчиться війна. 

Юліанна Кокошко

журналістка, Дніпро