6 Листопада, 2023
вечірнє місто
Складна любов і страхи з маками: як розбити об стіну проблеми пари, що довго разом?
Автор: Ольга Бродська
9 років тому у цей день пішов перший сніг. Сьогодні дощ. У нас з Андрієм річниця.
Серед війни не хочеться вечерь у дорогих ресторанах. Та й про що може пара зі стажем говорити при свічках за келихом вина? Про комуналку та брудний посуд у мийці. О, і потім не забути хліб додому купити.
Як і у будь-якої пари, у нас є проблеми. Ми не завжди чуємо одне одного. Накопичились абідки. Вони дрібні і нести їх до психолога нема сенсу. Але я знайшла дещо цікаве.
Робіть музику гучніше
Тому сьогодні ми стоїмо під парасолькою у подільському дворику. Без п’яти 18-та. У підвалі за скляними дверима б’ють посуд: тут антистресово-розважальний центр «Шандарашка».
Ми теж розіб’ємо 67 предметів: набір «Армагедець». Є різні набори, залежно від кількості предметів: від «Романтичного» до «Корпоративчика».
Перевіримо на собі, чи може така атракція покращити життя парам.
– Маємо різну музику: від Океан Ельзи до Rammstein, – нас зустрічає власниця Тетяна. – Вибирайте, робіть гучніше: це допоможе вивільнити емоції.
«Шандарашка» відкрилась у 2014 році після Революції Гідності. Концепт розробила психологиня і з чоловіком втілила у життя. Часто записатись сюди було неможливо – бронювали на тижні вперед.
Хтось по сертифікату, когось направляв психолог. Корпоративи, дні народження, подруги, сольне скидання стресу. Від усієї кількості 40% – це пари. Приходять вони найчастіше після роботи вечорами.
Тетяна каже, що різне було: привів хлопець дівчину, а вона розвернулась і пішла. Чи закрилась пара і три години сварились. Або він бив посуд, а вона тільки дивилась.
Пробіркою смайлу в рот
Дві кімнати: одна схожа на андеграундний бар з 2000-х: є стійка, музичний центр та вимикач з дискотечним освітленням. Нам принесли два ящика з посудом:
– Почніть з пробірок, радить Тетяна. – Вони найлегше б’ються. А на блюдцях можна написати щось. Чорний маркер зазвичай обирають для того, що хочуть позбутися. Кольорові – для хорошого, яке хочете прикликати у життя.
У сусідній кімнатці диванчик та столик. На столику антистрес-розмальовка: для тих, кому буде недостатньо посудних емоцій. Поряд з цим мирним пейзажем боксерська груша і перчатки до неї: якщо захочеться бити не тільки скло.
– Ви можете кричати та матюкатися. Не стримуйтесь. Закривайте двері зсередини – весь цей простір ваш. Маєте годину.
Трохи ніяково. Але час пішов. Так, що тут у нас: пробірки, чашки, банки, тарілки та пляшки. Є маски Халка, мумії та пейнтбольна. Можна міняти під настрій. Одягаємо захисні окуляри. Робимо музику гучніше. Пробірки на старт, увага, цілься смайлу у рот!
Непорозуміння та нападки
Розбилися. Радіємо та одразу беремо наступні. Відчуваємо хуліганське відчуття: наче ми підлітки з американських фільмів і трощимо магазин на заправці.
Як же давно я нічого не ламала! Живеш і здуваєш з усього пилинки.
Варто ламати щось частіше.
Посуд катастрофічно швидко закінчується. Переходимо та тарілки. Чорні маркери до рук. «Непорозуміння» – мій перший напис.
Показую чоловіку: схвально киває головою. Ми можемо накрутити себе, хоча варто було проговорити ситуацію. Замружуюсь: нехай непорозуміння полетять у покоцану купою скла стіну і залишаться там.
Тарілка з радісним дзвоном розлітається на дрібні частинки. Відчуваю, як на серці стає легше. Що Андрій написав? На його тарілці «нападки».
Це у мій город. Маю запальний характер і через погану погоду чи головний біль можу нагримати на коханого.
Він добряче розмахувається: тарілка, здається, розбивається ще у повітрі. На обличчі Андрія усмішка.
Страхи з маками
Пишемо разом: я – «всі страхи». Він – «втома». Виходить, що нас втомлюють наші страхи. І це справді так. Скільки енергії віднімають переживання через те, що може взагалі не відбутись. Ну вас в болото, летіть у стіну.
Андрій виводить з екзистенційних роздумів:
– Гля, страхи з маками: дуже дивна випічка.
Прикрашаю наступну тарілку написом «занудство».
Іноді ми впадаємо у песимізм і нудимо: «Все погано, краще не буде, все задовбало». Андрій паралельно на своїй пише «знецінення».
Цим теж періодично грішимо: зробили щось фантастичне і одразу знецінили самі себе і одне одного.
Та якщо цінувати кожну маленьку перемогу, може, зникне занудство?
Давай лупашити цю фігню!
Складна любов
Дихаю шумно і глибоко – наче щось відпустило. Сумно, що у нас стільки ментального барахла є. Радісно, що ми кидаємо у нього тарілками.
Тетяна радила написати й хороше. Пробуємо. Андрій пише «future». Я – «любов». Розбиваємо. Відчуваємо себе ідіотами. Ні, більше так не робимо.
– Складна любов вийшла, – констатує він.
Лишається трохи пляшок: все інше ми успішно ухайдокали. Розумію, що багато чого не написала. На одній пляшці пишу одразу: хуйло, війна, комендантська, сирени, прильоти. Замахуюсь…
…І не розбиваю її. Весь мій біль щодо війни летить у кут і падає цілесеньким. Андрій приходить на допомогу: намагається добити ту пляшку іншими. Не виходить. Посуд закінчується. Є те, що ми можемо перемогти тут і зараз.
І є те, що маємо написати на посуді всією країною і розбити об голови русні.
Верхи на груші
У нас лишається трохи часу: я лупашу грушу, Андрій розфарбовує розмальовку.
– Сподобалось? – питає нас на виході Тетяна. – На грушу не залізали? Одного вечора тут вчителі святкували День Вчителя. Дуже добре відпочивали, весело. І вчителька залізла на боксерську грушу, сіла на неї і гойдалась.
Я була не проти: вони попередили, що робота вчителем дуже складна. Ми до всіх ставимось з розумінням. Хіба напідпитку не пускаємо: алкоголь провокує агресію.
Я була скептичною щодо «Шандарашки». Проте мені вдалося трохи пропрацювати наші проблеми та випустити своїх внутрішніх драконів.
А що Андрій?
– Я сьогодні занадто добрий для такого. Але побити посуд не у себе вдома – це весело.
Так ми і вийшли назад під листопадовий дощ: я з купою інсайтів і коханий, який просто весело провів час.
– Як же так. Я стільки всього відчула, а ти?..
– Нападки?
– Занудство!
Сміємося. Думки заспокоюються: ми дуже різні. Беремося за руки. Йдемо разом далі у життя.
Ще цікаві ідеї для вечорів:
