Інтріга бєшена, багато вина і віршів: як у Києві на дуелях «стріляються» поети

Арка старого будинку на Малій Житомирській. Тут все дихає історією та вином. Знаходжу напівпідвальне приміщення, схоже на хатинку хобіта – «MODI Art and Wine Gallery».

Барна стійка з усміхненим барменом, праворуч і ліворуч – дві зали, прикрашені картинами. Нам направо. Тут сьогодні дуель. 

– Перший постріл! – оголошує ведучий.

«Стріляються» щоп’ятниці

В центр зали виходить Каріна Тумаєва. Джинсові шорти, футболка оверсайз та вогняне волосся. У її руках смартфон та маленька книга. Її книга.

У серці Києва щоп’ятниці «стріляються» поети. Та рапір і пістолів не буде: тільки творчість, тільки вірші.

Каріна читає кілька своїх віршів. Вони про віруси та кохання, так задає напрям вечора. І, звісно, його не дотримуються інші учасники: кожен дуелянт підготував свої поезії. Проте на ходу будуть шукати щось дотичне до лейтмотиву Каріни: для краси. 

Шо ви там, в шоці? Які, на фіг, віршики – в країні війна! За словами засновника цих творчих батлів Андрія Рассказова-Ковалевського, майже всі поети нині пишуть про війну. А коли інша тема, щось зі «старенького», – вибачаються. 

Бородянка зализує рани й чекає сантехніка

Другий дуелянт першого двобою – Кот Єльпітіфор. Чорна футболка, штани кольору цегли, чуб-оселедець. В житті Євген.

Він з Бородянки. Біолог. Працює у ботсаду та у школі:

– Як скопіровать біолога: інструкція. Кажеш: «Інтріга бєшена. Таракани, я не чую цокоту копит». І кидаєш у когось маркером.

Так Євген поводиться на роботі. Можливо. Жартує – точно. Думаю, діти його обожнюють. Та зараз він поет.

Його нова збірка називається «Хребет»: там про війну. Про прильоти, військових, волонтерство. Про його рідну Бородянку. Фотоілюстрації також з його архіву:

Привиди між каштанами – спалені душі й техніка.  
Танки тепер краще видно – вони іржаві.
Бородянка зализує рани й чекає сантехніка –  
Змити з себе бруд всесвітньої слави.

Євген читає тихо. Іноді збивається. Його голос не поставлений, дикція не ідеальна, а театральної подачі нема взагалі. Він просто людина з Бородянки. Яка вижила.

Відійдіть від вікна. Подивіться у свій смартфон.
Знов презент до вас від нечистого.
Йдіть мерщій у підвал.
І вона каже доньці, що то золотий дракон.
І дитина з вікна бачить хвіст його
Й чує, як він упав.

Незчулася, як розмазала туш. У інших слухачів теж в очах стоять сльози.

На вулиці в метрі від нас проїжджає тролейбус, бачимо його жовте пузо. Хтось встає і закриває вікно, щоб не чути гуркоту. 

Хлопець у футболці зі зміями робить ковток з великої червоної чашки. Кожен з нас щойно впав на гострі рими, заболіло всім.

Оплески. Перерва.

Переможцю – безкоштовне вино

Виходимо з Андрієм на вулицю. Високі круглі дерев’яні столики та стільці на вузькому тротуарі – імпровізована літня тераса закладу. Сідаємо та розчиняємось у шумі п’ятничного Києва:

– Поетичні дуелі дуже молоді: їх запустили лише цього року. Щоп’ятниці відбувається по 3 дуелі: у кожній з них є переможець, який переходить у наступний етап. Одна дуель – три «постріли», кожен з яких триває до 5 хвилин. Автори встигають прочитати 2-3 вірші. Тематика вільна: все залежить від настрою самого поета та аудиторії. Головне читати своє та українською мовою.

На відміну від реп-батлів, тут не потрібно принизити співрозмовника і придумати текст на ходу: все культурно. 

– Початок ведеться з однієї восьмої. Зараз тривають чвертьфінали. Переможець сезону отримує символічну фігурку козака-характерника.

Андрій хотів козака з пістолями, але все ж зупинився на цьому образі. Також щасливий фіналіст отримує депозит на бар: в наступному сезоні зможе смакувати вино безкоштовно.

Жвавенький формат

Андрій сам запрошує поетів до участі та формує пари. У мирні часи він разом з іншими письменниками творили творчий двіж у культовому кнайп-клубі «Купідон». Нині він івент-менеджер у цьому закладі. 

– Я ще у школі писав вірші і хотів писати їх краще. Тож влився у поетичні спільноти Києва. У «Купідоні» разом з Олександром Ірванцем вели літвечори. Ще у середині нульових я зіткнувся з поетичними слемами, у деяких брав участь. І зрозумів, що класичні поетичні вечори можна змінити на новий жвавенький формат: дуелі. Перший дуельний сезон був у «Купідоні», та уже з другого ми тут. 

У невелике приміщення галереї може впхатись понад 30 чоловік. Всі вони, крім дуелянтів та ведучого, голосують після кожного поєдинку: саме так обирають переможця.

Андрій якраз готує листочки та роздає ручки й маркети: пишемо ім’я того поета, який сподобався більше. Перемагає Євген-Кот.

Але не можу інших слів добрати,

Крім двох лайливих: йобана русня

Другий батл між Юлею Кірюхіною та… Аватаром. Ні, не синім. Якщо поет з якихось причин не може взяти участь, то передає вірші іншому. Той заміняє, як вчитель у школі. Сьогодні поет Олексій Каркачов – аватар відомого поета-сатирика Юрка Космини.

У Юлії довга сіра сукня, пронизливий погляд та лірична поезія. Вона протягує у голку другої дуелі нитку з першої і читає вірш про хворобу.

Потім повертається до запланованого. Красиво і щемно. 

Тоді вривається аватар Космини: бананка, біля футболка з принтом і гаряча кров.

Він розриває нас сатирою на депутата Тернополя, який хотів заборонити продаж трусів на Зелені свята:

Подивися, торгівле ворожа,
Як з ікони, що в церкві висить,
Скрушно дивиться матінка Божа
На розкладені знизу труси!

Юлія не залишається у боргу і читає вірш про кацапів:

Хотіла я вам вірша написати
Під вий сирени, просто навмання.
Але не можу інших слів добрати,
Крім двох лайливих: йобана русня.

Стає гаряче. Перемагає Юлія: особиста присутність вирішує. Вона дуже радіє: навіть маленька перемога зараз для неї важлива.

А я живу в підручнику з історії

Остання дуель сьогодні виставкова: Світлана Фіялка та Максим Холявін. Вона у шортах, він у джинсах. У обох на колінах ортези – дивний збіг. Переможців та переможених не буде. Просто по кайфу читнули свої вірші: Максим про складні переживання, а Світлана про реакцію на останні новини та про свою доньку:

П’ятикласниця ходила в школу через день,
Носила з собою тривожний рюкзак і спокійний портфель.

Офіційна частина завершена, та лишається ще час. Зараз відкритий мікрофон: хто хоче, тож читає. Коли охочі закінчились, Андрій повертається до мене:

– Олю, прочитаєте нам свої?

Долоні спітніли. Чого не робила – того не робила. Що ж, чудовий день та прекрасна компанія для дебюту.

 Знову проїхав тролейбус. Читаю вірш про київський блекаут, який написала восени минулого року:

Навколо темрява. Ми наче в Морії.
За нами орки йдуть. Їх легіон.
А я живу в підручнику з історії…
В столиці видно зорі. Їх мільйон.

…Цього року незвично теплий вересень. Ми виходимо з галереї у ніч вздовж маршруту жовтопузого тролейбуса. Повільно несемо у собі вино та рими різними куточками Києва. 

Більше про творчі вечори тут:

• Натхення співака Івана Марунича
• Розмальовка лопат для ЗСУ
• Відкритий мікрофон на стендапі

Ольга Бродська

журналістка