28 Листопада, 2023
вечірнє місто
Соцмережі гудять через допрем’єрний показ «Хазяїна» в театрі на Подолі: репортаж «Вечора», який був на виставі
Автор: Даня Бумаценко
За квитками на виставу «Конотопська відьма» режисера Івана Уривського «полюють» місяцями. Настільки вона популярна.
Sold out до кінця 2023 року. Користувачі Тік-Току, тим кому вдалось урвати місця, знімають відео і хизуються читачам. І це про виставу за твором Григорія Квітки-Основ‘яненка, якій понад 180 років.
Іван Уривський доводить, що класика може бути «в тренді». Тепер же режисер презентував нову виставу за іншим класичним твором – «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого.
Допрем’єрний показ відбувся 24 листопада в Театрі на Подолі. На ньому побував і «Вечір».
А після показу спалахнув скандал через «Зеленського» і «Залуського», перебиваючи всі інші сенси вистави.
У репортажі «Вечір» виправляє цей перекос і розповідає про виставу, а також пояснює, чому після прем‘єри виник скандал і чи вартий він аж таких землетрусів у коментарях.
Дія 1
Вечірня вулиця. Фойє театру.
Ява 1: запрошення
Перехожі підсвічують Андріївський узвіз ліхтариками телефонів. Будинки похилого віку лягли спати, а вуличні музиканти награють колискову.
Не спить лише Театр на Подолі. Сьогодні тут свято – прем‘єра вистави «Хазяїн».
Фасад зі старої вживаної цегли підкреслюють строгі, неонові лінії. А зсунута верхня частина будівлі натякає глядачам, що академізм тут не варто шукати.
Ява 2: кулуари
Час від часу у тепле фойє залітає вечірня прохолода з вулиці. Гості штовхають двері туди-сюди.
Поступово театр наповнюється солодкими парфумами і жвавим, але стриманим, галасом.
Кулуари Театру на Подолі відрізняються від звичних фойє. Розставлені стільці по периметру нагадують глядацьку залу, а просторий центр скидається на сцену.
Глядачі можуть ходити поміж колон та відчути себе акторами, а можуть спостерігати, сидячи на стільцях. Все залежить від точки погляду і бажання людини в конкретний момент. В цьому театрі гра починається зі входу.
Ява 3: буфет
Гості самі обирають, у що грати: кіно, театр і жанр. Прихильники «Кабаре» і чорно-білого ретро відправляються до буфету. Тут не тільки годують, а ще й наливають коктейлі в оригінальній інтерпретаціїї. Що в меню театру на Подолі?
Театральні коктейлі по текстам класиків:
- Сто тисяч – Іван Карпенко-Карий (горілка, сік, лід) – 150 грн
- 1984 – Джордж Орвелл (джин, сік, лід) – 150 грн
- Імітація – Іван Франко (просеко, мартіні, лід) – 150 грн
Цінник закусок від 60 до 170 грн. А вино та ігристе по 100 грн. Традиція перекусу перед виставою тягнеться з зародження театру, містерій та жертвоприношень. Донині цей ритуал живе.
Ява 4: висхідні зірки
Зазвичай допрем‘єрні покази проводять у закритому форматі. Першу виставу грають для «своїх»: родичів, знайомих та друзів. А також для ЗМІ.
Подивитись «Хазяїн» прийшли, наприклад, висхідні зірки театру імені Франка: Олександр Рудинський та Михайло Дадалев. А також актор Дикого театру – Леонід Шеревера з вистави «Піна днів».
Хлопці ходять до театру на роботу, проте сьогодні вони – глядачі. Сидять компанією на лавці і обговорюють очікування.
«Я кожен день в театрі у себе (театр Франка), але давно не був в гостях у когось. Сьогодні вперше за великий проміжок часу прийшов в гості, на передпоказ «Хазяїн». Маю надію, що будуть хороші враження», – каже Олександр Рудинський. А після – обмінюється теплими обіймами з режисером.
Дія 2
Закулісся, конференц зал.
Ява 1 – як зробити класику «в тренді»
«Вечору» вдалося коротко поспілкуватися з Іваном Уривським.
Чому взялися за «Хазяїна», який ставлять багато років, а не за сучасну драматургію?
У нас класна сучасна драматургія, але я не мав нагоди її поставити – думаю, все попереду. «Хазяїна» взяв тому, що мені цікаво працювати з архаїчними текстами, з цією енергією, яка настоювалась понад 100 років.
З сучасною драматургією це трошки по-іншому працює. З‘являється класна п‘єса, її відразу ставить режисер. А мені хочеться, щоб пройшов час і поставити потім.
Не встигаю зловити хорошу [сучасну] п‘єсу (жартує).
Як з класичного тексту зробити сучасну виставу?
Я перший раз роблю такий хід, де події у виставі відбуваються у часи Незалежної України. А, взагалі, ніколи не акцентував на часі. Тут мені було цікаво спробувати погратись в таку стилістику театру, нову для мене.
Як воно буде – не знаю, бо роблю це перший раз, хвилююсь. Це наша українська класика, достатньо хороше прописана та «скроєна», тому хочу зараз розказати цю історію.
Чого немає в сучасній драматургії, що є в класиці?
В хорошій сучасній п‘єсі є все, що є в хорошій класичній. Через деякий час сучасна драматургія, наприклад: «Погані дороги» Наталки Ворожбит або «На початку і наприкінці часів» Паші Ар‘є стануть класичними текстами.
Ява 2: Історія створення вистави
Робота над виставою безпосередньо на майданчику тривала 1.5 місяці. До цього режисер виношував ідеї та сенси в голові, аби якнайвлучніше передати власний задум.
Як прийшла ідея поставити «Хазяїна»?
Завжди іду за текстом, який не знаю, як ставити. «Хазяїн» побутовий і конкретний. Було цікаво зрозуміти, як театрально та емоційно втілити, наприклад, момент передачі хабаря.
До цього не працював з темою корупції. Це не про любов, смерть або життя, хоча в цій історії це також є.
Як обирали акторів?
Я працював в Театрі на Подолі 4 роки тому з В’ячеславом Довженком, Катериною Рубашкіною, Романом Халаімовим у виставі «Камінний господар».
Добре знаю цей театр, але обрати акторів все одно було важко. Головне – не помилитись, попасти в типажність. Коли починаєш ставити історію, то в тебе є концепція, але ще не розумієш, як воно буде розкриватись і в якому напрямку ви підете.
Тому це інтуїтивна штука – підібрати акторів, особливо два склади. Це важко, і тут немає рецепту. Дивлюсь вистави, фільми, серіали з цими акторами і так обираю типаж.
Ява 3: очікування
До кого ви хочете достукатись?
Немає такої задачі. До всіх. Я ніколи не кажу, що це вистава для 20 років або 40-60. Тільки для жінок або виключно для чоловіків – такого нема. Кожний глядач цінний: кому «зайшла» вистава, комусь ні, хтось пішов із зали. Це все частина вистави.
Це вже потім, коли вистава іде, ти можеш дивитись: хто приходить, яка вікова категорія, більше жінок чи чоловіків. До цього про це не думаю.
Бо якщо про це думати, то можеш промахнутися, і тоді вистава буде взагалі ні для кого.
Чим актуальна п‘єса?
Мені цікаво, щоб глядачі робили висновки. Мені здається, що вона, на жаль, актуальна.
Дія 3
Глядацька зала. Сцена.
Ява 1: останній дзвінок
В театрі тріщить 2 дзвінок. Глядачі сповзаються до глядацької зали, яка оснащена новітніми технологіями. Проте Івану Уривському все це не потрібно.
Режисер вже давно співпрацює з художником Петром Богомазовим.
В їхніх виставах переважають фізичні декорації, зліплені руцями.
За декілька хвилин гості тісно трамбують зал своїми тілами. І одразу переводять телефони у режим «не турбувати», без жодних нагадувань «голосу Бога».
«Гарна вистава – це та, під час якої забуваєш про особисті справи та проблеми», – каже одна з глядачок.
Вистави Івана Уривського є саме такими для багатьох його прихильників.
Звучить голос зверху. Без пафосу і наказового тону. Промовляє те про що в інших театрах замовчали б: «знімати і викладати в соцмережі – можна, діліться своїми враженням і позначайте Театр на Подолі».
Тільки спалах – заборонений.
Роздається 3 – останній дзвінок. Світло тухне. Вистава починається.
Ява 2: ноу-хау
В оригінальному тексті «Хазяїн» історія розповідає про багатого землевласника Терентія Пузиря, який шахрайством прагне досягнути максимальних прибутків. В кінці п‘єси Пузир «лопається» від розриву нирок.
У постановці Уривського дії відбуваються у кабінеті впливових дядьків. Те, що в суспільстві звуть «нагорі».
Аби осучаснити простір, режисер придумав ноу-хау мізансцени: в окремих місцях офісу начеплені камери відеоспостереження, які транслюють зображення на екран телевізора. Навіть коли актор повернутий спиною, глядач може бачити обличчя персонажів.
Акценти залишились на місцях. У центрі уваги – Терентій Пузир і дослідження його поведінки та мотивів. Саме він є образом безчестя та безпринциповості. Людина, готова іти «по головах».
Щоправда, місцями режисер показує Пузира як тотальна самотню і нещасну людину. Намагається викликати жалість? Чи показує істинний бік таких особистостей?
Текст сильно скорочений – вибірковість автора була націлена на конкретний зміст. Страшно жити поміж людей, які ставлять себе на місце Бога і відчувають повну свободу дій.
Окрім важких сенсів, Іван Уривський сміється над цими людьми і виставляє їх готовими завжди прислужувати людині вище. І навіть самоіронізує. Глядачі вихопили і зрозуміли пасхалку про режисера з театру Франка.
Вистава перепливає з сатири в трагедію. Навіть не для персонажів, а для самих глядачів. У фіналі В’ячеслав Довженко вже в образі актора ламає стіну з глядачами з «У вас все нормально, питань немає?». І всі відповідають: «ні». Тільки потім розумієш, що питання таки є.
Ява 3: враження після
Чи вдалось Уривському довести, що класика – невмируща? Квитки у 2023 році вже розпродані – ось відповідь. В холі театру стало тихіше, аніж на початку. І в буфет вже ніхто не стояв. В очах людей з‘явились питання і роздуми.
Дія 4 – остання
Соцмережі.
Ява 1: зрада?
Уривський ввів ще одне ноу-хау: переназвав персонажа Зеленського – економа на Залунський.
В соцмережах сформувалися два табори: ті, хто вбачають в цьому зраду і цензуру, і ті, хто вважає конфлікт висмоктаним з пальця. Ось що думають про цю ситуації експерти в театральній галузі і сам Уривський.
Театральний аналітик, засновник та автор проекту «Театральна риболовля» Сергій Винниченко:
«Різні та самодостатні види мистецтва не зобов’язані відповідати уявленням різних людей про їхню «канонічність». З чого виходив Карпенко-Карий, коли обирав імена персонажам своєї п’єси – тема літературних досліджень. А сценічний продукт, залежно від бачення режисера, може слідувати за автором, або від нього лишень відштовхуватися. Як кого йменувати – окремий вибір режисера. Прикладом, у тому самому Театрі на Подолі в «Зойчиній квартирі» режисер Максим Голенко творчо підійшов у тому числі й до цього фрагменту:
ЗОЯ. Ти ж Путінковський! АМЕТИСТОВ. Ні, Зоїчко, я сплутав. Путінковський в Москві – це відпадає.
Текст столітньої давнини раптово проявився додатковими фарбами сьогодення всього лише із додаванням мікропаузи, яку актор робить в прізвищі, під яким в Москві «не сховатися»: Путінковський звучить як «Путін…ковський».
Хтось інший не вдається до змін. Цей коментар даю з театрального фестивалю «Золоті оплески Буковини» у Чернівцях, де поряд зі мною – Максим Булгаков, який свого «Хазяїна» за Карпенко-Карим в листопаді випустив на сцені Луганського музично-драматичного театру. «Ми імена не змінювали. В нашій виставі прізвище економа – Зеленський» – говорить постановник.
Театр робить власний продукт, який вписується в той чи інший контекст, наступає на суспільний мозоль, й спричиняє галас, або лишає глядача байдужим. Неймовірно тішуся, що театр все більше виходить на рівень суспільної дискусії та провокує до походу до театру навіть тих, хто до цього такої можливості навіть не розглядав. Й позитивним це є навіть через потрапляння вистав у тренди чи скандали. Головне – результат: квитки на «Хазяїна» розкуплені, а «Конотопську відьму» на чернівецькому фестивалі гратимуть не один, а цілих два вечори із переаншлагами. Про Київ навіть не говорю, бо втовпитися з квитками там просто неможливо».
Що кажуть провідні актори
Ірма Вітовська: «Театр – не літературне читання. Режисер має право вирішувати твір в свій спосіб і розкрити його через будь-якого героя п’єси. Не шукайте тут зради та певних моментів, що справді здаються умисними. Але здаються і є цілком несумісні. Все набагато складніше і просто. Раджу подивитись виставу, щоб скласти свій аналіз. Я збираюсь це зробити в найближчий час. Іван Уривський – самобутній режисер і один з найкращих на нашому театральному просторі».
Римма Зюбіна: «Якби ви так само активно в театри ходили, як ото срачі розводите, то знали би, що Іван Уривський – один з найкращих театральних режисерів України. Режисер – не автор тексту, але режисер – це автор вистави і крапка».
Відповідь режисера – Івана Уривського: «Хазяїн. День другий. Приходьте і робіть висновки самі. Маленьке попередження! У виставі деякі персонажі обʼєднані в один, відповідно, деякі прізвища змінені, бо не хотілось використовувати дешевий прийом і спекуляції на відомому прізвищі, щоб потішити глядача, та і в структурі вистави це виглядало б недоречно. Деякі персонажі відсутні, навіть жінки виконують чоловічі ролі. Немає елементів національних костюмів. Пʼєса сильно скорочена. Всі персонажі (особливо прізвища) пʼєси та вистави є вигаданими та не відповідають реальності і дійсності, не мають на меті когось образити чи скомпрометувати. А центральним персонажем є вівці, тому приходьте і робіть висновки самі».
Кінець.
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
«Чехи думали, що ми їмо одне сало!»: як рестораторки з Кіровоградщини готують українські страви в Чехії
«Це вам не естрада»: музкритик Філ Пухарєв написав книгу. Ось топ-5 статей, щоб відчути його стиль
Вішліст до свят від редакції Вечір.Media. А ще вішліст-бонус від знавчині гастрономії Марії Банько
«Плануємо секс і це так круто!»: чи можна підвищити лібідо — пояснює сексологиня