Страждати, як героїня Кідман у «Хорошій поганій дівчинці» чи відкритись — як сказати про секс-фантазії партнеру

Жінка лишає знесиленого чоловіка у ліжку і усамітнюється — для солодкого фіналу їй треба фантазія, в якій важко зізнатись навіть найріднішій людині. 

Цей страх осуду і відторгнення завів героїню Кідман стрічки «Хороша погана дівчинка» у ситуацію, де на кону опинились її сім’я і кар’єра. 

У відгуках про фільм глядачки писали, що сексуальне непорозуміння в парі є частою проблемою. Тож Вечір.Media спитав знавців сексу — як поділитись з партнером своїми секс-фантазіями і чи варто боятись осуду. 

Ірина Щербакова

лікар-психіатр, сексопатолог

«Мамо, а звідки я взявся?»

Більшість з нас виросла з думкою, що статеві органи, сексуальні стосунки і сам секс — це щось сороміцьке і брудне. І говорити про це не прийнято. 

І от з цього починають наші проблеми. 

Підходить дитина і питає, — «Мамо, звідки я взявся?». 

Замість того, щоб пояснити простими словами чи хоча б сказати (якщо дуже соромиться), що тема доросла і час для неї настане, мама каже, — «Боже! Ти що таке питаєш? Де набрався такого? Хто тобі цю думку вніс у голову?».

Замість знань у дитину закладають сором. Коли виростаємо, то опиняємось у двох ролях: 

– боїмося теми інтиму, щоб нас не осудили, як колись це зробила мама

– агресуємо, бо нас інакше не навчили з людьми про цю тему говорити

До прикладу, ситуація: хлопець вперше займається сексом з дівчиною, перехвилювався і у нього «не встав». 

Якщо у нього не було нормальних розмов про те, як працює чоловічий організм, психіка тощо, то він може дійти до висновку, що з ним щось не так — що він мало не імпотент. 

Якби тема інтиму не замовчувалась, то він би знав, що це нормальна історія — настрій, втома або інші чинники можуть впливати. Не хвилювався б і сказав, — «Фігня! Наступного разу спробуємо».

Щастя знайти адекватного партнера і бути таким

Коли ми йдемо у стосунки з людиною, то у нас немає «інструкції» про те, як її треба пестити, цілувати чи обіймати, як вона досягає оргазму. 

І партнери займаються сексом з нами на ґрунті досвіду, який мають або не мають. Це нам може бути а) приємно б) байдуже в) неприємно або боляче у найгіршому випадку. 

Але ж нас не вчили казати про інтимне. Ми (обидві статі) терпимо і опиняємось у пастці: 

Так виникає розлад «сексуальна аверсія» — огиди, відрази до сексу. Щоб цього не сталось треба шукати адекватного партнера і самим таким прагнути бути. 

Адекватний партнер — той, який приймає нас будь-якими, без осуду, критики. 

Щоб знайти партнера, якого зможемо не соромитись і довіряти, нам треба вивчити людину. Провести час разом, поговорити на відверті теми, почути думки людини, зрозуміти її ставлення. 

Якщо є відчуття довіри і безпеки (вас не осудять і не відторгнуть), тоді вже можна говорити про близькість. 

Маркер — готовність до спільних пологів

Якщо це вже сталі стосунки і в них є сором, то треба розбиратись чи є довіра між партнерами.
Часто ставлю жінкам питання: 

Більшість каже, — «Так, але коли буду народжувати, то йому треба вийти». 

Під час пологів жінка не контролює тіло. І боїться, що партнер побачить її обкаканою, обпісяною,  у крові і поті тощо. І після цього не буде її любити, хотіти. 

Ось це про довіру до партнера. Бо коли ми повністю довіряємо, то знаємо, що нас приймуть будь-якими. 

На такому рівні довіри й питань не буде — чи варто ділитись якоюсь своєю фантазією. 

Дана Руда

співвласниця Hotmamas shop, співведуча подкасту Hotmamas show

Сором розумію, як агресію проти самої себе

Ми росли в умовах, де нам нав’язували почуття сорому. Когось виховали у релігійному соромі за своє тіло і бажання. 

І у дорослому житті ми соромимося своєї сексуальної ідентичності. Ховаємо її не те, що від партнера, а й від самих себе. 

Дехто думає про себе, як про зламану річ, ненормальну. Але стоп — ми живі люди зі своїм внутрішнім світом, який може бути різним. 

Зі своїх консультацій з експертами запам’ятала «формулу сорому», яка мені допомогла зрозуміти саму себе: 

Якщо соромимось, то маємо самі себе спитати, — «Чому я себе караю? За що? Навіщо?». 

Розбираю у собі кожен момент сорому і це допомагає долати страхи, негативні стани, непроговореність.

Питайте партнера, — «Можемо це зробити?»

Якщо не знаєте з чого почати, то поділіться фантазією-«сном» і подивіться, як партнер реагує. До прикладу, — «Ой, мені сьогодні такий сон наснився: ти у костюмі домінатрікс шмагаєш мене батогом, уяви? Я ще й збудженим прокинувся». 

Якщо реакція позитивна, то можна розвивати цю розмову. Якщо бачите шок, то скажіть, що також в шоці, — «Але таке вже наснилось. І це було вау». 
Джеймс Секстон (James Sexton), адвокат у сфер розлучень у своїй книзі «Якщо ти в моєму офісі, то вже занадто пізно» (If You’re In My Office, It’s Already Too Late) пише, що найкраще доносити свої фантазії: 

Карткові ігри — класні інструменти для «прокачування» щирості: 

• Memo Games
• We’re Not Really Strangers Card Game
• Бажання або дія

І такій формі можна ділитись бажаннями, розуміти реакцію партнера. 

Крок за кроком до більшого «діапазону прийнятності»

Ірина Щербакова пояснює, що у сексології є поняття «діапазону прийнятності». 

Приклад: 

Для когось максимум — це секс у темряві під ковдрою. А хтось любить секс у людних місцях. Зустрічає така жінка такого чоловіка і це зустрічаються два діапазони прийнятності — вужчий і ширший. 

Спроби форсувати події порушать довіру, це буде, як зґвалтування. Але діапазон прийнятності можна розширювати поступово. 

Можна запропонувати спочатку ковдру зняти, бо незручно, — «Все одно нічого не побачу у темряві». Потім запропонувати слабенький нічник десь увімкнути, щоб не перечепитись. 

І коли вже буде досвід сексу без ковдри і з нічником, то вже і не страшно. Можна і світло пробувати вмикати і «раком стати». Бо діапазон прийнятності розширювався поступово.

Співвласниця Hotmamas shop Дана Руда радить спробувати секс-іграшки, як інструмент для перенесення уваги з речей, яких ми соромимось. 

Наприклад, якщо жінка соромиться мастурбувати при чоловіку, то можна використати вакуумний стимулятор — ніби не вона руками мастурбує (чого можна соромитись), а іграшка це робить. Так індивідуальна стимуляція прийде у партнерський секс. 

«Часто зустрічаю думку у різних авторів, що сором в парі стає однією з причин зрад. Якщо люди не вміють ділитись фантазіями з партнером, то шукають їхньої реалізації деінде. Якби я опинилась у ситуації непорозуміння секс-вподобань, то розходилась би», — каже Дана. 

Пояснює, що це не питання компромісу, а питання сексуальної ідентифікації кожної людини. Добре, коли вона не прихована і реалізована. 

Ще вечори у парі:

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»