Вечірня стріт-культура на Рейтарській: прогулянка вулицею хіпстерів з модною блогеркою Майєю Тульчинською

Вулиця Рейтарська у Києві бачила торговців у 6 столітті, пізніше – кінноту іноземного строю, а відтепер і хіпстерів.

Вдень це місце офісних клерків, однак ввечері тут зникають сліди нормальності. На вулицю виповзають ті, хто може носити шкільний пенал рибу як сумку, а висота підошви у деяких сягає 4 см і більше. 

Оскільки мої знання в сфері моди обмежуються широкими джинсами та скейтерським брендом «Dickies», оглянути вечірню стріт культуру «Вечір» запропонував авторці модного блогу «Доступно та просто про моду і стиль», авторці книги «Балачки навколо шафи» – Майї Тульчинській. 

З такою фахівчинею я ще не був на Рейтарській, тому цікаво зрозуміти також і різницю в поглядах наших поколінь.

Чого у вас стирчить футболка, як з-під п’ятниці субота? 

Майя одягнута зі смаком, вочевидь не хіпстерським: стриманий зеленувато-блакитний светр, буденні джинси, зверху – щось на кшталт пальто. Шарфик художника не додає їй хіпстерського вайбу.

Перше питання Майї до мого вигляду: «Чого у вас стирчить футболка, як з-під п’ятниці субота? Не те, щоб це погано – ні. Це має право на існування: можна вправляти, можна не вправляти – ви самі вирішуєте. Але чому сьогодні ви обрали саме такий варіант?».

І тут я зрозумів, що нам буде весело. Тож спочатку розпитав, що таке – «з-під п’ятниці субота» – це коли сорочка не вправлена в штани і визирає – а потім нудно відповів, що мені так вільніше – власне, це ж головне.

«О, це прекрасно! Найстильніші люди – ті, яким зручно і комфортно в тому, що вони на себе вдягнули. Якщо людина намагалась щось із себе «випендрети» і при цьому зробила собі не зручно – вона не буде виглядати стильно. Оця ваша впевненість – прекрасна запорука стилю», – відповіла Майя.

«Мама, я не бомж!»

Підіграла чи сказала правду – не знаю, але довіру до себе вибудувала. Тож звернувся до Майї як до спеціаліста: «Як пояснити батькам, що я «не бомж?» – це питання мене хвилює найбільше.

«Покажіть їм нью-йоркський street style. У мене є один улюблений блог «watching New-York». Там чувак – фотограф, ходить і просто знімає людей, які йому сподобались, і там такі класні бувають персонажі, «розрив башкі». І ніхто в Нью-Йорку не вважає, що вони «бомжі». Просто треба поширювати свої естетичні горизонти».

Вже бачу, як мій тато замість політики ввечері дивиться «watching New-York»… Менше з тим, слова: «чувак», «розрив башкі» з вуст Майї звучать кумедно. Певно таки, підігрує. Але про «watching New York» шарить.

Ми прийшли оглянути вечірню стріт-культуру у кав’ярню третьої хвилі «Каштан». У дворик за залізними воротами вже спустився вечір: хтось грає в теніс, грається з круком, хтось ще дороблює останній таск по роботі.

Вигляд хіпстерів надвечір

Саша, цього року закінчила режисуру в Карпенко-Карого

Саша: Я з Лісового, тому люблю секонди. Цей светр купила за 10 грн, коли була в 9 класі. Власноруч його пофарбувала, і він мені служить вже мільярд років. Раніше я сильно хотіла супербрендові речі, але коли вчилась в школі, то побачила тай-дай від Ріка Оуенса, це тоді було модно, і просто зробила собі такий самий.

Панама від Riot Division за повну суму – хотілось плакать. Але у мене не було панами, і взагалі ніяких головних уборів, а потім зміни-зйомки, сонечко пече, дощик іде – треба було щось вигадувати.

Майя: Тобто вона і від дощу, і від сонця? А взимку як?

Саша показала підкладу, Майя розсміялась на весь «Каштан», бо панама взимку звучить дико.

Майя: А вас не бентежить, що у вас, вибачте, гола дупа?

Саша: Дуже дивно, але мені не холодно. Я просто бігала, і зрозуміла, що не дуже хочу перевдягатись. Але, зазвичай, вечірній лук «з пуховічком».

Тільки чоботи змінила – подумала, що вони будуть подовше і якось температурний баланс вирівняється. До речі, ці «мартіна» теж з Лісового і 9-го класу. Колись купила їх за 100 грн.

У мене суперненормований гардероб, тому що я зрозуміла, що мені з моєю зовнішністю можна робити все, що завгодно. І якщо я надягаю плаття, то це суперсекс, і до мене підходять мільярди чоловіків, а я не хочу цього, тому одягаюсь так.

«У мене в гардеробі є мій власний вінтаж: блузки, яким по двадцять років, светри, які я зв’язала ще в студентські роки. Думаю, якщо зараз виставлю їх на продаж, їх з руками відірвуть: вони в прекрасному стані і там вовна такого гатунку, який сьогодні доступний лише у люксових брендів, – коментує Майя. – В 90-ті роки ми самі в’язали і перешивали собі спідниці з маминих суконь та сарафани з дідового плаща не від хорошого життя. Проте тепер та якість тканин і пряжі видається розкішшю, в мас-маркеті такого майже не знайдеш. Не дивно, що люди полюють на вінтажні речі, яким по 30 і більше років – іноді вони здатні прослужити ще стільки же. 

Зараз, коли бачу, як люди переробляють старі речі – свої чи знайдені на секондах – тішуся. По-перше, і придумати це перетворення, і реалізувати його – це творчість, арт-терапія. Навіть якщо точно втілити задум не вдасться, від самого процесу можна отримати масу задоволення і зняти нервову напругу. Ще й без шкоди для здоров’я і майже безкоштовно – небагато в наш час є таких екологічних можливостей тримати зозульку на місці.   

По-друге, часто в людей виходять шедеври, іноді власного креативу, іноді натхненні відомими брендами. Я люблю дивитися відео про те, як створюють колекції Haute Couture – там завжди море ручної праці: вишивки, драпірування, оздоблення, і все це виконують талановиті майстри. Та люди з золотими руками існують і поза ательє високої моди, і у нас теж. Коли в людині золоті руки поєднуються з гарним смаком – вона може перетворити простецький светрик з секонду на унікальну стильну річ».

Антон та Лєра, режисер та оператор

Антон: Перший тиждень у венсах – це ад, незручне взуття, а потім – наче в тапочках домашніх. Це скейтерське взуття вважається, але також пасує до буденних вуличних прогулянок. Олдові тапки 60-х.

Куртячок стащив у своєї бабусі в селі. Хтось приїхав з рідні з Маямі і залишив у селі. Куртка довго там лежала, в ній і в огородах порались, але я такий: «ні, треба її забрати».

Майя: Я б ніколи не вмовила свого чоловіка так вдягнутись, на вас звертають увагу?

Антон: Так. Я бачу погляди – і це прикольно. Я себе, як мінімум, комфортно почуваю, немає такого, що я через ці погляди ніяковію. Але тотал блек – також актуальна історія.

Лєра: Взуття – нью рокі. Тут на підошві навіть написано рік – 1920 рік – давній бренд. Через високу підошву в них завжди тепло. Купила їх на звичайному сайті, де багато рокерських штук.

Майя: Я теж люблю взимку на високій підошві, в них не холодно.

Лєра: Куртка, сумка – секонд. Шарф – бренд моєї подруги, яка сама розробила цей малюнок. Мені подобається в ньому те, що він двосторонній. На пальці також бренд моєї подруги-акторки, щоб кинути палити, вона почала виробляти прикраси. Перша сережка українського бренду, а друга – від подруги, яка працювала в магазині будматеріалів.

«У нас стільки гарних речей створюється – одягу, прикрас, аксесуарів, у різних стилях, на будь-який смак! Я завжди за те, щоб, якщо вже купувати нове, то в українських виробників, – коментує експертка. – Під час війни знаходити в собі ресурс, щоб створювати красу – нелегко і цінно. Колись прикраси та сумки, створені під час нашої війни, виставлятимуть в музеях як матеріальне втілення незламного духу українців.

З сучасних українських брендів я б порадила Zosya Yanishevska, Booriva, DARK, L’ESKIZZO, Зерно, One Face, Love Vivienne (одяг), Хамелеон, Ikos, Two Bulls and a Carriage (сумки та взуття), Fibula, Flora Worldwide, Fromli (прикраси), Натхнена, OBIIMY (хустки)».

Ільміра, смм-ниця «Каштану»

Ільміра: Сукня від бренду «M1r», це була колекція про дружбу і шахи. Більшість «айтемів» зроблено з однієї тканини. На сукні є вишивки – фігурки шах.

Майя: Тобто ви сьогодні чорна королева?

Ільміра: Ні, сьогодні біла… Гольфики на ноги – про зручність, коли не хочеться надягати колготки, але хочеться, щоб ніжки були трошки в теплі. Курточка-лайнер від Riot Division використовується як додатковий айтем під більш теплу куртку, але її можна надягати і як самостійну легку куртку.

Сумка від того самого бренду, що й курточка. Коли виходжу з дому, мені потрібно багато речей, бо повертаюсь тільки ввечері. В цій сумці все: камера, книжка, блокнот, зарядка – і все це достатньо об’ємне.

А ще на мені мій улюблений худі, йому вже років 7, від одеського бренду, але він вже не існує, але ось худі продовжує існувати. Воно вже встигло подряпатись, але мені все одно сильно подобається. Є також прикраса, яку задизайнила моя мама.

Інді Хаїт, режисер-кліпмейкер

Хаїт: Авоську подарувала подруга з Австрії, штанішки – Сіндікат на рейтарський, светерочок з вінтажного магазину біля Золотих, де «На очі». Пальто – вінтажний Burberry.

Майя: Тобто це реальний Burberry?

Хаїт: Я хантив речі Burberry на OLX, знайшов пару костюмів, але зараз вже на OLX залишилось мало Burberry, все вигребли. Окуляри kuboraum – важливий елемент. І натуральна сивина. Я одягаюсь за погодою. Пару років назад я нехтував теплом, через це багато хворів. Тому головні критерії: комфорт і тепло.

Майя: Я рада, що хіпстери зрозуміли, що сині ноги – це не сексуально. А вам ніколи не казали, що цей светр мав би бути жіночим?

Хаїт: Він і є жіночий. У мене багато жіночого одягу – люблю міксувати. Мені подобається в них те, що рукав довше за пояс і це робить ноги довше візуально.

«В усьому цивілізованому світі все більше популярності набирає культура перепродажу вживаних речей, – коментує Майя. – Вінтажні магазини, ресейл-платформи, своп-вечірки – коли люди обмінюються речима, які більше не носять, апсайклінг – коли зі старих речей чи нерозпроданих залишків створюються нові вироби. Це цілий бум, і у нього ціла низка причин. 

Модна індустрія – світовий чемпіон з забруднення довкілля і марнування ресурсів. Дівчата читають, скільки води та енергії треба витратити на чергову нову сукню, яку вони вдягнуть бодай три рази. І вирішують цю тричі вдягнену сукню не викинути, а продати, і собі наступну купити не нову, а тричі вдягнену кимось іншим (або жодного разу не вдягнену, таке теж на секондах буває часто).

Популярні в світі сервіси з перепродажу брендових сумок та аксесуарів – на первинному ринку вони можуть коштувати дуже дорого, але ж вони і слугують довго, і можуть додавати шику будь-якому образу, навіть зібраному з простих буденних речей.

Тож вихопити на перепродажі за притомні гроші гарну брендову сумку, окуляри чи хустку – для багатьох це хобі на межі між спортом та азартними іграми.

Ще одна причина популярності ресейлу і особливо вінтажного шопінгу – жахлива якість речей в сучасному мас-маркеті. Гонитва за об’ємами і мінімізацією собівартості призвела до того, що на нові речі в магазинах часто без сліз не глянеш.

Ти той светр ще навіть не примірила, а він вже весь у ковтунцях. За ті ж самі чи менші гроші на ресейл-платформах можна знайти речі значно кращої якості».  

Рома і Альона, фінансист та держслужбовиця

Альона: Цю сумочку мені подарувала наша подруга, вона купила багато цих риб. Взагалі, це дитячі пенали. І в нас такий прикол в компанії – у кожного своя риба. Там носять те, що має бути під рукою: окуляри, ключі, табак. Коли беру іншу сумку, то просто перестібаю рибу. Сумка від Henderson – японський бренд. Боти та лонгслів від rick owens. Жилет – Margiela. На руці – кільце від Denys Music, український ювелір.

Рома: Зіпка, штани, кеди від boris bidjan – такий авангардний бренд, а куртяк від нашого українського бренду object x, просто пуховий жилет.

Майя: Непересічно.

Рома: Умене всі речі в гардеробі чорні, бо інші кольори мені не подобаються на собі. Так вже років 15. Це не було якесь готське вподобання, мені подобаються японці, азіатська культура. Займаюсь йогою і кунгфу, тому подобається чорний колір.

«Для створення власного стилю потрібні цікаві, непересічні речі, ще й, бажано, якісні, – коментує експертка. – Знаходити такі речі можна доволі швидко, якщо маєш необмежений бюджет.

З малим бюджетом спритний шопінг можливий, якщо забити на якість та стиль і купувати аби що. Тоді вийде швидко, дешево і фігня.

Якщо ж хочеться вдягатися якісно, стильно і бюджетно, треба витрачати купу часу, мати прірву смаку і мінімум упереджень.

Наполегливий пошук, треноване око і трошки везіння – і от ти вихоплюєш годящі речі за копійки, і всі питають, звідки така розкіш.

А «розкіш» цілком може бути з секонду чи з «мертвих» стоків зі знижкою 90%. Але знаходити такі перли – це завжди процес, це не буває швидко».

Олександр, вчиться на архітектора

Олександр: Надягнув краватку, щоб не було ось тут пусто. Мама каже, що я виглядаю «як бомж», а я їй відповідаю: «Виходить, що у нас всі «бомжі». Вона вже звикла… Штани з масмаркету, а светр з якогось шоуруму, вже не пам’ятаю якого. Ці дірки вже були, але я люблю і сам «порепать». Шарф – kill star теж з якогось шоуруму.

Майя: Ми вже бачили подібний шарф, але прикольно те, що вони співпали по естетиці, але у них абсолютно різне джерело.

Олександр: Надягнув пуховик, бо знаю, що буду до вечора, і що потім буде холодно. Тому ще взяв шарфік. Це і продуманий і образ, і суто функціонально. А ще – у мене просто немає іншого одягу. Сумочка від Nick Sense – багато у кого є така, купив в інстаграмі, але вони ще є на «куражі», і в шоурумі тут поруч. Коли вона була чорна, але зараз коричнева, бо вигоріла.

Маша, кондитерка

Майя: Де ви взяли такі зефірні кросівки?

Маша: Це дарував мені хлопець вже давно на день народження. На них ще свинка пеппа є, а на кофтинці – мікі маус. Навіщо дорослішати? Я часто ходжу в рожевому, бо люблю такі пастельні кольори.

Мені подобалось це барбі-літо, всі в рожевому. Казала, що почала носити рожевий ще до того, як це стало мейнстрімом. Я б не назвала це занадто яскравим, взагалі не думала, що виділяюсь. Здивована, що ви підійшли до мене.

Медальйончик подарувала подруга на честь покупки собаки – там написано «best friend». Собаку назвали «Тортик». Світшот і курточка з масмаркету.

Майя: У масмаркеті бувають нормальні речі, головне – мати очі.

Коментар експертки про загальне враження від модників з вулиці Рейтарська:

«Загалом мені дуже сподобалося те, що я побачила в лігві київських хіпстерів. Можу бути спокійна за майбутнє київського стилю і за творчу свободу цього міста.

Ще кілька років тому я переглядала огляди стрістайлу з Нью-Йорка і трохи заздрила. Думала собі: чому у нас так мало людей з таким рівнем внутрішньої свободи, з такою стильною сміливістю, людей, які б не сліпо слідували моді, а створювали власну систему естетичних координат?

Тепер я знаю, що в нас вже виросли такі люди. І знаю, де їх шукати».

Тож, аби бути хіпстером, достатньо мати очі та смак. А звідки будуть ваші речі: чи то з масмаркету, чи то з секонд-хенду або з брендового магазину – не так важливо. Про вас говорить загальна картинка, а не цінник.

Даня Бумаценко