Як святкувати Івана Купала так, аби пра-прабабусі не було за тебе соромно: розповідає етнографиня

Свято Купала мають майже всі народи Європи — під назвами, що трохи відрізняються. Це стародавнє дохристиянське свято.  

Його відзначали у проміжку між 22 та 24 червня з нагоди літнього сонцестояння. Присвячували сонцю, воді та прикликанню багатого врожаю. У давнину люди вважали, що можуть впливати на природу.

Після прийняття християнства святкування особливо не змінилося, тільки до його назви додали ім’я Іван. У християнському календарі 24 червня (7 липня за юліанським календарем) — це день Івана Хрестителя. 

Якими є справжні обряди купальського свята та як його варто відзначати зараз, розповідає старша наукова співробітниця Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Ярослава Музиченко. 

Ярослава Музиченко

старша наукова співробітниця Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»

Народні традиції у купальську ніч

Основні атрибути купальського свята — вогонь, вода, роса і цілюще зілля. Вогонь вважався земним віддзеркаленням сонця.

Люди вірили, що він очищає від бруду і захищає від злих сил.

У деяких регіонах України зберігалася традиція спалювати в купальському вогні старі, непотрібні речі. Натомість вода і роса символізували живлющу вологу, необхідну для зрощення врожаю. 

Перестрибування пари через вогонь у купальську ніч вважалося очищенням від усього негативного. І саму подію не оминав ще один мотив — парування молоді.

Тоді хлопець міг зізнатися дівчині в коханні та запросити її бути йому дружиною.

На свято Купала хлопці обов’язково встановлювали Купайлицю — деревце із сосни, верби чи вишні. Дівчата прикрашали його квітами, вишнями, барвистими стрічками і свічками.

Дослідники вважають, що воно символізувало силу рослинності, яка в цей час була найпотужніша. Деревце ставили поряд з вогнем. 

Також робили ляльку із соломи та вдягали її в гарне вбрання: сорочку, намисто, плахту або спідницю. Називали її Мареною і потім спалювали або топили — щоб усе лихе миналося. 

Дівчата плели вінки та кидали їх на воду, щоб поворожити — дивилися, куди ті попливуть, звідки виглядати судженого.

Ще вони виконували купальські пісні — водили хороводи довкола Купайлиці, співали про кохання, а ще насміхалися з хлопців у жартівливих приспівках. 

Також учасники свята запалювали обсмолене колесо, яке символізувало сонце, і скочували його з пагорба, щоб воно упало у воду. 

На всій території України та в інших європейських народів поширювалася легенда про квітку папороті — хто її знайде, той і знатиме все. Наприклад, розумітиме мову тварин і рослин, а ще дізнається, де лежать скарби. 

Наприкінці купальського свята на світанку зустрічали сонце.

Проте в середині ХХ століття радянська влада втрутилася в традиції.

Купальська ніч на радянський лад

Купало, як і будь-яке народне свято — це імпровізація в руслі відомого сюжету. Хоч усі знали, як розвиватиметься дійство, ніхто не мав заздалегідь прописаного сценарію.

За радянських часів свята взяли під тотальний контроль, адже їх намагалися зробити «методом комуністичного виховання». Тепер весь хід свята прописували в сценарії, який проходив перевірку цензури. Його потрібно було суворо дотримуватися.

Комуністичне свято мало дві частини: офіційну і «народне гуляння». В офіційній частині з невеликої сцени виступали представники владної верхівки, закликаючи всіх дружно крокувати в комуністичний рай.

У неофіційній частині дозволяли проводити концерт або так звані «народні гуляння», проте теж зі змінами. Купальські пісні писали наново, насичуючи їх радянськими мотивами. А в піонерських таборах у цей час організовували День Нептуна — додали русалок з розпущеними косами та водяників, які всіх лякали.

Таку традицію розповсюджували в інших республіках, щоб створити єдиний «псевдокультурний» простір і звести всіх людей до величезного однотипного «радянського народу».

Яким має бути свято Івана Купала зараз

«Купальське свято — це єднання людини з природою. Зараз уже мало хто вірить, що обрядами можна викликати дощ чи вплинути на врожай.

Проте стародавні народні традиції — поетичні та красиві, вони дарують радість і в мистецький спосіб переконують людей, що потрібно берегти природу і свою ідентичність», — каже Ярослава Музиченко.  

Чого не має бути на святі

1. Чіткого поділу людей на «акторів на сцені» та глядачів. Усі, хто є на святі, мають бути учасниками  дійства.
2. Русалок та водяників.
3. Дівчат із розпущеними косами у вишитих сорочках без спідниць. На купальське свято дівчата запліталися, вдягали віночки та чепурненько вдягалися.  
4. Пісень, створених на зразок купальських за часів радянської влади. 
5. Засилля алкоголю та сміття. Купальське свято створене для того, щоб усвідомлено відновлювати зв’язок людини і довкілля та берегти його. 

Купальське свято може стати психотерапевтичним сеансом для учасників, каже експертка. Тут люди перебуватимуть у дружній атмосфері, зануряться у стародавні традиції, які є частиною нашої національної ідентичності та насолоджуватимуться красою купальських пісень. А ще зрозуміють потребу в збереженні природи.