Як втрачені гроші навчили мене планувати сімейне меню звечора

Кислу пику я корчила, певно, щоразу, коли мама в дитинстві просила звечора приготувати одяг на ранок, скласти портфель, ще якісь штуки підготувати «на завтра».

Мені це здавалося такииим марнуванням часу! Ну бо серйозно? З тих вечірніх годин після уроків, домашніх завдань і гуртків і так крихти лишалися, і витрачати їх на підготовку до наступного дня замість зробити просто щось по фану? Та ну!

Мама ж готувала наступний день і по роботі, і для всієї сім’ї. 

Коли в 17 років я закінчила школу, переїхала до Львова, й оселилася в гуртожитку, про ці поради й зовсім забула.

Як не встигла зранку поснідати в гуртожитку й щось приготувати, завжди була столовка в універі. Або й без неї – кави випила і хватає до обіду. Чи яблуко вкусила. 

І так якось перебивалась, періодично завтикуючи то потрібний блокнот зранку взяти, то ще якісь дрібниці. Але це не було критичним.

І от… У 28 років я стала мамою. І поки донька їла тільки грудне молоко й не бігала по квартирі вихором, непідготовлені зазвичай речі мені не муляли. Аж поки ми це не почало бити по нашому сімейному гаманцю. 

Насамперед це стосувалося харчування.

Бо про те, що їсть дитина, я дбаю більше, аніж про склад своєї тарілки по розкладу і в правильні години й пропорції (знаю-знаю, це неправильно, та з початком харчування дитини людською їжею ми всією сім’єю стали правильніше їсти, ура).

Не підготувала все звечора – ну, вибігай зранку в крамницю в супернезручний час, забігай в гастрономію по щось готове (в домі є домашня крафтова пекарня з салатами, котлетами, напівфабрикатами тощо), або – замовляй доставку на сніданок, обід чи вечерю, бо під час робочого дня не відволічешся надовго, а потрібне повноцінне харчування. 

Ми з чоловіком – батьки, які по черзі няньчать дитину і так працюють. В якийсь момент фраза «не встигаю, робота, мусимо знову щось замовити» стала рутинною. 

Наші бюджети все більше починали тріщати по швах. І от я взлостилась, сіла й підрахувала, що через брак вечірнього планування харчування лише на доставку їжі за той місяць ми витратили 6000 грн ?

Це не враховуючи харчування поза домом і перекуси під час прогулянок з донькою. 

Якби ми були зірками й заробляли шестизначні суми на місяць, то це не було б проблемою.

Але ми – середньостатистична українська родина з просто середніми зарплатами, тому так далі тривати не могло. 

«Ми мусимо знайти годину ввечері для готування на наступний день», – вирішили з чоловіком. І коли приперло, то година знайшлася!

Тепер після вечері я паралельно готую щось на наступний день, витягую потрібне м’ясо чи рибу з морозилки, і чіткіше планую меню, аби розуміти, які продукти і на що знадобляться.

І – о диво – тепер ранками я не маю приводу для хвилювань, що ж дати дитині і нам на сніданок, чи буде щось на обід і як зробити так, аби наші фінансові можливості остаточно не репнули з тріском.

Раптом вам буде корисним моє вечірнє гастропланування, то ось три основні стовпи:

1. З урахуванням продуктів у холодильнику та морозилці продумати три повноцінні прийоми їжі, аби там були овочі, м‘ясо / риба, і каша (зрідка – картопля чи паста). У вигляді перших або других страв – не так важливо. 
2. Продумати, якими будуть два перекуси для доньки (в її дворічному віці має бути п’ятиразове харчування). 
3. Якщо м’ясо в морозилці, звечора розморожуватися. Якщо планую складнішу страву типу борщу чи супу – готую ввечері. Те саме стосується страв, для яких потрібно довше готувати складники. Наприклад, для салату з буряка овоч відварюю ввечері, і також чищу / ріжу, якщо встигаю. Донька облюбувала домашнє корисне печиво на перекуси, тому тісто (вівсянку, горіхи, ягоди, банани) готую звечора. Або хоча б перемелюю горіхи й родзинки, аби зранку не витрачати на це час. 

Результат – сита дитина, смачне повноцінне харчування і зекономлений сімейний бюджет, який краще піде на донати 😉

І цейво: дякую, мамо! Тепер я доперла! ??

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”