«А поки що я вчуся стріляти»: цей вірш Катерини Зарембо додасть рішучості

Коли здається, що сил нема, втома вже нестерпна, ввечері хочеться лише лежати і дивитись в одну точку, нам потрібен поштовх, що допоможе встати.

Сили можна черпати з різних джерел. В якийсь момент заряд може дати праведна лють.

Катерина Зарембо, авторка, аналітикиня з питань зовнішньої політики України, тренерка з написання аналітичних матеріалів, асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа», викладачка кафедри міжнародних відносин НАУКМА, опублікувала новий вірш.

Коли-небудь
Я буду плакати
За загиблими друзями
За понівеченими долями
За втраченою молодістю
За дитинством своїх дітей
За вбитими поетами
І поетками
За сім‘ями, що розпалися
І що не утворилися (не встигли)
За ненародженими дітьми
І за витягнутими з-під завалів
І за тими, кого не було кому витягнути

Я буду плакати довго і гірко
Я виплакаю очі, якщо треба
Якби це могло бодай когось повернути
Я виплакаю серце,
Якщо від цього
Бодай комусь стане легше

А поки що
Я вчуся стріляти

Катерина Зарембо сильно пише, правда? Почитайте ще. Українська поезія сучасних авторів:

• «Добраніч, Боже. Зроби так, щоб завтра прокинулися ми всі»: щемливий вірш Тетяни Власової
• Якою має бути піжама в часи обстрілів: проникливий вірш Марини Пономаренко
• Сергій Жадан: «Та, що зігріє тебе серед ночі». читайте новий вірш про війну і стосунки

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”