«А тепер руку прям туди і зазиваємо його»: як у Києві вчать танцювати приватний танець. Репортаж

Приватний танець, уроки в Києві, заради коханого чи заради себе коханої

Котик, подруга в кафе, реклама майстер-класу з приватного танцю, засніжений Київ… Стоп, приват? Нормально я в Інсту зайшла. Пішла шукати наколінники: буде гаряче.

Дев’ятий поверх бізнес-центру на Печерську. У охоронця список:

– Прізвище!

– Бродська…

– Можете проходити.

Ого, відчуття наче екзамен здала. Що ж далі?

Блін, я така класна!

– Ви на майстер-клас? – зустрічає боса дівчина в синій прозорій сукні. Звати її Крістіна. Ця студія танцю її. Пілони, дзеркальна стіна, лед-підсвітка.

Посеред зали офісні стільці: наш реквізит.

Тут Крістіна вчить дівчат різних еротичних танців.

Проти хлопців нічого немає, але якщо захочуть – будуть в окремій групі. Бо всім має бути комфортно. Сьогодні експеримент: тренерка заміксувала елементи різних танцювальних напрямів. Та підібрала нову форму: приватний танець. 

Я прийшла трохи раніше. Поки інших дівчат нема, сідаємо на реквізит.

Зав’язую волосся у хвіст, а Крістіна зручно влаштовується на стільці:

– Я професійно займалась балетом, але отримала травму. Через роки після цього повернулась у танці. Уже не в балет, а в pole danсе exotіс. Це сексуальний танець на пілоні. У мене добре виходило, і я почала брати участь у конкурсах, пройшла курси тренерів. Тепер даю уроки з pole dance, стрейчінгу та heels. Також мої тренери у цій студії викладають pole sport – це акробатичні трюки на пілоні без підборів.

Крістіна відкрила студію Airspace для втілення власних ідей. Одна з них – приватний танець:

– Нині дівчата націлені на роботу, кар’єру, заробляння грошей. Вони забувають про власну жіночність. Це коли тобі подобається, як ти ходиш. Як розмовляєш. Твої рухи, твої лінії, твої ноги, твій ніс. Жіночність – це внутрішнє відчуття, коли ти подобаєшся сама собі. Любов до себе як до жінки. 14 лютого – свято любові, але любов буває різна. Цей майстер-клас я роблю, щоби кожна учасниця дивилась на себе в дзеркало і казала: «Блін, я така класна!».

Приват – танець для кого?

Все це круто, але виникає логічне запитання: приват – це ж танець для партнера?

– Безумовно, приват – танець також для чоловіка. Але будемо чесні: зараз дівчатам складно відкритися навіть своєму коханому. Не те що станцювати, навіть просто щось розповісти непросто. І саме танці допомагають стати вільнішими в цьому. Є стереотип, що це занадто відверто і пошло. Але тут все залежить від тренера. Легко зробити цей танець вульгарним. Але можна елегантним і вишуканим.

У вхідні двері просовується голова:

– Тут майстер-клас по…

– Так-так, – Крістіна веде учасницю у роздягальню. Потроху нас стає семеро: шість дівчат і тренерка. За сьогодні це вже другий майстер-клас: охочих було стільки, що вирішили зробити додатковий зранку.

«Не падаєте на руки, а красиво: «мяу-мяу»

В оголошенні було написано одягнутись зручно або красиво. Я та ще дві дівчини в спортивних костюмах. Три інші в одязі для heels: це танець на підборах, але без пілону.

Кружевна білизна, напівпрозорі накидки, туфлі на шпильках. Вони приблизно розуміють, що буде. Усміхаються в передчутті. На своїх заняттях Крістіна зазвичай не пропонує алкоголь. Та сьогодні особливий день. Треба трохи розслабитись.

Ігристе по стаканчиках:

– За знайомство! – каже тост Крістіна. Кисло-солодкі бульбашки приємно розтікаються по тілу: ми готові.

Починаємо з розминки: голову туди-сюди, плечі. «Кішечка» стоячи.

– Ногу відводимо назад, руки вперед і шукаємо баланс. Коли знаходимо – закриваємо очі.

Складно. Але баланс знаходиться і я застигаю у цій позі з думкою: «А раптом в якійсь культурі і це сексуально?»

Після розминки одразу до танцювальної зв’язки: починаємо сидячи на краю стільця. Різко розвести ноги, ефектно махнути головою. Тепер в іншу сторону.

Різко встати. Погладити себе по дупці, опуститися на підлогу, ставлячи спочатку одну руку, потім іншу:

– Не падаєте на руки, а красиво: «мяу-мяу», – показує Крістіна.

Чути грохот: хтось мяумяукнувся. Але все ок, продовжуємо. 

«Я шо, зря на бокс ходила?»

Тренерка сказала, що підготувала простий танець, щоб могла станцювати кожна. І у нас дійсно виходить. 

Пара хвилин перерви на ігристе: Саша самовіддано змагається з корком:

– Я шо, зря на бокс ходила?

Продовжимо.

Розповзаємося по підлозі. Піднімаємося дупцями догори, підтягуємо стільчик до себе, лягаємо на спину:

– А тепер руку прям туди і зазиваємо його.

Щоб бачити тренерку, вивертаю голову і… рука «зазвала» пілон, об який вдарилась. Так і напишу в портфоліо: виробнича травма – бахнулась об пілон на майстер-класі з приватного танцю.
Далі ми вийшли в «берізку», робили махи та розводки, плескали самі себе по дупцях та активно повзали на колінках.

Хтось був глибоко в собі і насолоджувався собою та процесом, комусь давалось непросто і допомагав сміх.

«Щось піздане чи зарже – йому капець!»

– Розбиваємося на пари і танцюємо одна для одної, – скеровує нас Крістіна.

Я в парі з Оленою. Вона танцює перша. Уявляє свого чоловіка в мені і викладається на повну. Додає рухів, якими знімає з себе уявні бюстик та трусики. Виглядає дуже красиво. 

Після танцю підходить до мене захекана і каже про чоловіка:

– Не дай боже щось піздане чи зарже – йому капець!

Вони з чоловіком разом працюють у транспортній компанії. Займаються логістикою:

– Що подарувати людині, з якою у нас спільний бюджет? От я й тут. Для себе, звісно, теж. Пробувала танцювати heels, ходила на різні майстер-класи, але все не те. Часто тренерки займаються самолюбованням, а на учениць пофіг. Тут я відчула увагу до себе.

Настя ж прийшла сюди для себе:

– У мене чоловік є, але я для нього танцювати не буду. Прийшла сюди для себе: розкрити свою жіночність, побути серед інших дівчат. Колись займалась бальними танцями, але такими – ні.  З собою взяла найкращу подругу Сашу – їй таке подобається. Тепер і мені подобається. Бачити, як танцюють інші дівчата – як спектакль. Рухи наче одні й ті самі, але кожна танцює по-своєму. Отримала естетичне задоволення.

Відчуй повітря, вдихни. І танцюй.

Зала пустішає, ловлю втомлену, але щасливу Крістіну: 

–  Все пройшло чудово. Спочатку дівчата були зажаті, але в кінці я побачила, що кожна з вас танцює не набором рухів, а за відчуттями. Я дала базу – далі можна комбінувати рухи як завгодно. Основна мета цього майстер-класу і студії загалом, – щоб жінка відчула себе легкою. Відчуй повітря, вдихни. І танцюй.

Помічаю, як змінюються дівчата, що ходять регулярно. У них розкриваються плечі, рухи стають легшими. Учениці стають впевненішими у собі. В очах з’являється вогник: починають активніше жити і більше відчувати. Одна дівчина поділилась недавно: сама підійшла до хлопця і познайомилась з ним.

Дівчата, які дві години тому не знали одна одну, обіймаються. Аплодуємо самі собі. Ще мить – всі перевдяглися та стали звичайними перехожими лютневого Києва. Не здогадатися, де тільки що були і чим займались. Хіба хитрі задоволені усмішки нас видають.

Ольга Бродська

журналістка