--6996

10 Травня, 2023

життєстиль

Час з дітьми, поповнення ресурсів, жодних сварок — як проводить вечори рестораторка Олена Борисова

Олена Борисова — співвласниця та виконавча директорка GastroFamily. 

Завдяки її спільній справі з чоловіком Дмитром в Україні та за її межами з’явились понад 70 ресторанних проєктів. Це місця, де тисячі гостей щодня проводять щасливі і смачні вечори. 

Олена розповіла, як їй вдається долати тривогу у неспокійні часи, що їй запам’яталося з вечорів дитинства і чому вечір – не час для сварок. Далі — її пряма мова.

Про вечори дитинства під вишнями

Моє дитинство пройшло на Одещині біля моря.

Бабусі й дідусі після всієї денної роботи зазвичай збиралися за столом та грали в шахи та інші настільні ігри.

А ми, діти, спостерігали та подекуди теж грали з ними.

Інші мої бабуся й дідусь жили в Бериславі на Херсонщині, і щоліта ми разом з ними доглядали за садом та городом. 

Це такі прості буденні речі, які зараз сприймаються як щось надзвичайно цінне.

Пригадую яскравий момент з дитинства. У нас на подвір’ї росли вишні. У кожної дитини було “своє” дерево. Те, з якого треба було зібрати врожай і якось його обробити.

Часто були такі вечори: захід сонця, легенький вітерець, літні канікули, ми з братом чистимо вишні від кісточок і чекаємо, як згодом вони перетворяться на смачні вареники. Ніби нічого особливого, але я дуже люблю згадувати ці моменти.

З дитинства я з великою ніжністю ставлюся до свят, то ж святкові вечори, які я заздалегідь планую для всієї родини та для друзів – це важлива частина моїх ритуалів.

Також намагаємося максимально проводити вечори з дітьми: знаходити час між “домашками” та іншими завданнями на те, щоб просто разом щось приготувати, пограти в шахи, почитати, обговорювати цікаві книжки тощо.

Вдалий вечір — це мій внутрішній стан

“Вдалий вечір” залежить не від зовнішніх обставин, а він мого внутрішнього відчуття. 

Більшість вдалих вечорів проводжу разом з родиною, але можу бути щасливою і коли ми десь в подорожі з чоловіком, і коли залишаюся наодинці з собою у відрядженні в іншому місті.

Серіал чи подкаст ввечері — це щось із фантастики

На YouTube, подкасти чи серіали ввечері немає часу. Зазвичай мій день розписаний по хвилинах.

І після того, як я вирішила всі робочі питання, склала розклади 5 дітей на завтра, поспілкувалася з кожною дитиною, почитала, перевірила завдання, пограла тощо, після всього цього та спільної вечері я можу ще трохи почитати.

Якась додаткова година вільного часу, яку можна витратити тільки на те, щоб подивитися серіал або послухати подкаст – це щось з серії фантастики.

Олена Борисова вечори-7004
Олена Борисова вечори-7006

Свічники для вечорів у “Канапі” збирали по всіх барахолках Європи

Створення особливого вечору для гостей у ресторані — це, зазвичай, цілий комплекс речей від зміни освітлення та музики до деталей сервірування.

Люблю вечори в “Канапі”. Коли відкривали її 10 років тому, разом з Дмитром збирали по всіх барахолках Європи свічники.

Хто б міг подумати, що під час блекаутів цієї зими вони стануть настільки потрібними.

Саме ввечері у закладах поєднуємо події та гастрономію. Ще можуть бути “музичні салони”, поетичні вечори, філософські дискусії або стендапи в залежності від концепції простору.

І, безумовно, це дегустації та еногастрономічні вечері. Тобто такі вечори, коли люди насолоджуються не тільки смаками, але й ідеями.

Для вечері обираємо тему та напрямок

Найчастіше вечері готує Дмитро, але в процес підготовки залучена вся родина включно з дітьми.

Зазвичай ми заздалегідь обираємо тему та напрямок: українська, французька, італійська…

І саме в цьому напряму готуємо основну страву, а потім додатки до неї.

Головною стравою може бути індійське карі або півень у вині, або вареники, і зазвичай багато овочевих салатів та гарнірів.

Багато років тому ми з Дмитром захопилися натуральними винами, тож часто вони також бувають на столі.

Олена Борисова вечори-7009
Олена Борисова вечори-7010

Що важливо у вечері в закладі

Я люблю наші заклади, і саме їх часто обираю для вечері в Києві.

Серед яскравих вражень останніх часів – дегустаційний сет у Mirali. За грузинською кухнею ми часто ходили в “Шоті”.

Мені важливо, щоб у вечері в закладі був інтелектуальний компонент: вечеря як привід дізнатися щось нове, відкрити нові смаки, поспілкуватися з цікавими людьми.

Найбільш яскравий спогад маю про вечерю в ресторані “Ікарус” в Австрії: тоді під час гастрономічної подорожі я познайомилася з Дмитром.

У Києві ввечері люблю гуляти Андріївським узвозом та Подолом. 

Але найкращі мої вечірні моменти – це трохи часу наодинці з собою під час прогулянки лісом.

Ввечері ми ніколи не сваримося

Ввечері ми ніколи не сваримося. Цьому мене навчила моя бабуся. Вона казала так: “Життя непередбачуване. Людина може заснути й не прокинутися. Тож спитай у себе: ти хочеш, щоб останнє, що почула людина від тебе, була сварка?”.

Всі питання та непорозуміння я намагаюся вирішити вдень так, щоб лягати спати з гарним настроєм та в спокої.

З порожньої склянки не можна полити квіти

Своє життя і побут зараз вибудовую так, щоб зберігати спокій і сили.

Я несу відповідальність за великий бізнес, команду та 5 дітей, тож не можу дозволити собі просто “втомитися”, бути у відчаї тощо.

Але я жива людина, і мені буває важко, сумно, боляче, страшно.

Тож намагаюся будувати життя так, щоб, виконуючи всі обов’язки перед іншими, я мала час на турботу про себе: щоденний спорт, ранкова йога тощо.

Олена Борисова вечори-7013
Олена Борисова вечори-7014

Досить рано лягаю спати й рано встаю, ще до 6 години ранку, щоб встигнути побути в тиші.

З роками я навчилася чути власні потреби та вчасно задовольняти їх, щоб у мене був ресурс для інших – чоловіка, дітей, батьків, друзів, бізнес тощо. 

З порожньої склянки не можна полити квіти, тож я слідкую, щоб мій внутрішній ресурс не був “на нулі”. Це теж частина моєї відповідальності.

Артем Кузьменчук

Артем Кузьменчук

Журналіст

читати наступне