Червоні прапорці на початку стосунків: як їх розпізнати?

Коли я була дуже юна і ще жила у Львові, то почала зустрічатись з хлопцем. Ми вчилися в одній школі,  він був звичайним тихим однокласником, до якого нікому не було діла. Ну і мені теж, якщо відверто. Та потім хлопець поїхав надовго за кордон – і повернувся зовсім іншим.

Ми випадково зустрілися чи то в маршрутці, чи десь на вулиці, пішли на каву – і понеслось. Хлопець дуже змінився, явно погарнішав, роздався в плечах, випромінював впевненість і був дуже галантним. Міг приїхати по мене на машині, забрати з роботи, повести десь вечеряти в гарне місце, приносив оберемки червоних троянд (правда, це не мої улюблені квіти – вірніше, я взагалі не люблю такі величезні палки).

Перші тривожні сигнали

Хлопець часто питав, де я і з ким, пояснюючи, що так він дбає про мою безпеку. Якось дуже швидко у мене закінчились подруги, бо весь свій вільний час, якщо я не спала чи не була на роботі, проводила з ним. В гості я ходила лише до його мами та двоюрідної сестри. Якщо збиралась до своїх дівчат, то ледь не відпрошувалася. І все одно він був незадоволений, бо я ж була не з ним.

А потім хлопцю треба було поїхати у відрядження за кордон на кілька місяців – і тоді почалося справжнє пекло. Він вимагав, щоб звітувала, коли я приходжу на роботу, коли виходжу і потрапляю додому.

З боєм відвоювала собі походи на фітнес, і після заняття теж треба було звітувати. Одного разу щось заговорилась з дівчатами, так через 15 хвилин отримала таку істерику телефоном – ховайся в жито!

Він був переконаний, що я точно вже з кимось трахаюсь: ну або що ж я робила цілих 15 хвилин? І його взагалі не зупинило, що в групі у нас самі дівчата і тренерка теж жінка.

Наступний скандал стався через те, що я пішла в перукарню без його відома: він же так любить моє волосся, а я взяла і постриглась. І похрін, що обрізала лише кілька сантиметрів – все одно я мала йому повідомити.

Йому почала не подобатись моя помада – надто червона, виглядаю як проститутка. Довжина спідниці – чому це я показую всім свої ноги?

Звичайно, мені це все не подобалось, та чомусь я все одно продовжувала з ним зустрічатися. Але коли він сказав: “Коли ми одружимось, то ти кинеш роботу і аспірантуру – будеш сидіти вдома і виховуватимеш дітей”, я нарешті зрозуміла, що мені пора. Бо хлопець навіть не спитав, чи взагалі я хочу за нього заміж, чи хочу дітей, чи готова відмовитись від усього, що мені важливе лише тому, бо він так сказав.

Навіть не розповідатиму, скільки сил і нервів мені треба було витратити, щоб таки закінчити ці стосунки. Він дзвонив, приходив під мої вікна, плакав, казав, що все мені пробачає (???), що ми маємо бути разом, потім відправив свого брата, щоб той віддав мені всі мої подарунки. Цей цирк тривав десь тижні два. Ми на пару з мамою пили заспокійливе, але я чітко зрозуміла: так жити не хочу.

Можливо, якби я була доросліша і мудріша, то червоні прапорці побачила б і раніше, на стадії червоних троянд, які мені не подобаються чи неповаги до моїх планів. Але це ж було так романтично! Та й в кожному кіно показують, що такі вчинки – це про любов. А хто ж її не хоче?

Я от хотіла – і все пропустила. Так, не завжди можна зрозуміти на перших побаченнях, що з цією людиною нічого доброго не вийде. 

Ініціатива та експансія — як розрізнити?

В цій думці мене підтримує Тася Осадча, лікарка-психологиня, психотерапевтка, консультантка з питань сексуальності, членкиня Української спілки психотерапевтів. 

Тася Осадча

лікарка-психологиня, психотерапевтка, консультантка з питань сексуальності, членкиня Української спілки психотерапевтів.

“Це дуже тонка межа – між ініціативою та експансією. Жінки кажуть: він був таким галантним, так мене добивався, робив дорогі подарунки, широкі жести. Це дійсно романтично, та в якийсь момент партнер в принципі не питає партнерку, коли і які в неї плани.

Приходить і ставить перед фактом, що вони роблять те і те – і не приймає відмови. Ми не одразу можемо зрозуміти, що це не романтика, а неповага до наших кордонів.

Тому якщо ви відчуваєте, що занадто сильно треба посунутись заради цієї романтики – міняти власні плани чи відмовлятись від них, то це явно перший прапорець.

А якщо людина ще й уникає діалогу чи не хоче відповідати на ваші логічні запитання, то це ще один прапорець”.

Звичайно, що зараз, з висоти свого досвіду та прожитих років, я би поводилась інакше: в принципі, це так і сталося. Після тих стосунків, коли я бачила, що якийсь хлопець знову починає трохи мене контролювати, має інші цінності чи не бере до уваги мої плани, я махала рукою і йшла за горизонт.

Наприклад, з одним з чоловіків я розійшлась через наші різні уявлення про сім’ю. Він, хотів дітей, а я – категорично проти. І хоч цей чоловік був чудовим в наших стосунках, я не хотіла забирати його і свій час. Бо він спокійно міг знайти іншу жінку, для якої важливі діти, а я – такого партнера, який теж не хоче мати дітей.

“Ось це – відносні червоні прапорці, – пояснює Тася Осадча. – Це речі, які персонально для вас не підходять.

Наприклад, якщо ви жінка, яка самостійно виховує дитину, то для вас таким червоним прапорцем може бути те, що партнер негативно висловлюється про наявність дітей або наполягає на тому, щоб дитина взагалі не була включена у вашу спільну взаємодію.

Тобто фактично виставляє умову про те, щоб ви були жінкою, в якої нібито немає дитини. От в жінки, в якої немає дітей, це не гратиме жодної ролі з цим самим чоловіком.

Для чоловіків – так само. Якщо жінка ревнує до дітей від попереднього шлюбу, то це теж буде червоним прапорцем.

Чи, наприклад, вам дуже важливий режим і насичені ранки, а ваш партнер – сова. І при величезному бажанні у вас не збігатимуться графіки – і це теж може бути перепоною для стосунків.

Чи інша історія: абсолютно різне розуміння укладу сім’ї. Або ваші загальнокультурні цінності надто різні, то у вас одразу буде точка непорозуміння.

Ще червоним прапорцем для когось є те, що людину не ставлять в пріоритет. От гарний приклад: ви живете в одному місті, людина не служить, в принципі має можливість зустрітися, але заважають то наради, то термінова робота, то ще щось.

На жаль, ви для людини не важливі, навіть якщо він чи вона декларують протилежне. І це теж треба розуміти, так іноді буває – не тому, що хтось поганий, а хтось хороший, просто так є”.

Для когось червоним прапорцем є стосунки з людьми з межовим розладом особистості чи іншими ментальними хворобами. Та, знаєте, ми живемо в такий час, що мало хто з нас може похвалитися здоров’ям. І дуже добре, коли є можливість ходити до психолога, психотерапевта і психіатра теж, щоб фіксити свої проблеми.

“Я знаю багатьох людей, – говорить психотерапевтка, – які в курсі про свою ментальну хворобу і завдяки терапії вони теж можуть мати міцні, чудові, хоч і не завжди легкі через їхню особливість, стосунки”.

Круто, якщо кожна людина спершу розбереться в собі, в своїх потребах – і своїх червоних прапорцях. Бо у всіх нас вже є досвід стосунків – ми виросли в сім’ях, у нас були і є друзі, були вже партнери. Для когось це був травматичний досвід, і якраз його є шанс потягти вже в наступну пару.

Буває так, що наступний партнер/партнерка зробить максимально звичну дію, а ми її сприймаємо як червоний прапорець, хоч вона ним не є. Тася Осадча наводить дуже простий приклад, який знайомий всім українцям: будь-який несподіваний гучний звук зараз ми сприймаємо як небезпеку, хоча раніше такий звук викликав просто повертання голови, щоб подивитися, що там сталось. через власний досвід, біль і травму ми сприймаємо все гіпертрофовано – і з цим теж можна працювати в терапії.

Та найбільший і найважливіший червоний прапорець на думку психотерапевтки такий: якщо вам для того, щоб бути з людиною, доводиться відрізати від себе шматки, порушувати свої принципи чи бачення устрою родини – то це знак, що треба тікати.

І я повністю її в цій думці підтримую. Бо ваше життя – так само важливе, як життя вашого партнера/партнерки. І ви проживаєте його один раз, без чернетки.

А ще я впевнена на сто відсотків, що на світі точно знайдеться людина (а, може, навіть і не одна), для якої ваші плани, бажання, погляди на життя, принципи будуть цінними та важливими.

Бо ви цього варті.

Почитати ще про стосунки: що таке френдзона і як з неї вибратись, як підтримувати стосунки на відстані.

Пані М.

засновниця анонімного ТГ-каналу “Ці блядські історії” про стосунки та секс