Чому Будинок кіно популярний серед молоді: репортаж з бару і ресторан-клубу «Вавілон»

Будинок кіно нині – це лігво хіпстерів та кіношників, які знали великих майстрів, але (поки) так і не стали ними.

Тут доторкається минуле і майбутнє. Старше покоління переповідає історії про втрачений час, а молодше приймає за правду легенди, оповиті чутками.

Також тут проводять лекції, концерти, покази кіно, обговорення з кінокритиками, вечори пам‘яті, стендапи.

І – навіть є переосмислений секонд-хенд, «своп». Івент, де кожен може принести свої речі та обміняти на нові. Або – просто купити.

Головний зумер (бо єдиний) «Вечора» заглянув на благодійну вечірку від “Стріха” та Yarbazar, а потім в бар, щоб послухати тих, хто був свідком історії.

Магнітне поле біля жіночої вбиральні

Будинок кіно тріскається від людей в суботній вечір. Підлітки, студенти, міленіали та покоління «X».

Сьогодні тут проходить одночасно дві події: вистава «Як виростити чоловіка в домашніх умовах» з Ірмою Вітовською та хіпстерська вечірка від “Стріхи” та Yarbazar.

А хтось вирішив провести вихідні серед освітлювальних приладів, вже холодних бюстів та ще живих кіношників минулого сторіччя в тутешньому ресторані.

Місця вистачає – в Будинку кіно чотири поверхи.

Переконатись у популярності цієї локації можна ще й через довгу чергу в жіночу вбиральню, яка тягнеться до входу. Чоловіча таким попитом не користується.

Теорія магнітного поля біля рожевого «WC» залишається не дослідженою.

«Пардон, шерамі»

Колись на першому поверсі була більярдна. В цих стінах грав Олег Фраєв, а Роман Балаян спостерігав зі сторони. Трохи вище, на другому, знаходилось галасливе кафе з атмосферою кабаре, яке лишилось донині.

Зараз митці на пістрявих шпалерах спостерігають за сучасниками.

Офіціантки займаються човниковим бігом та пестливо звертаюсь до відвідувачів «котики» та «бубочки».

Картоплю фрі подають в товстому склі фарфору. А деякі позиції в меню нагадують радянський час – і це родзинка цього місця.

Що замовити в кафе Будинку кіно?

• Омлет із сосискою – 100 грн
• Пиріжки – від 25 грн
• Квашена капуста – 50 грн
• Вареники в асортименті – від 80 грн
• Оселедець з цибулею – 85 грн
• Та багато іншого

Можна спробувати вхопити котлету по-київськи. Ця страва в тренді ще з давніх часів. Та наразі під найменуванням намальовані страшні червоні літери – «закінчилась».

Серед всіх столиків особливо вирізняється один без їжі. Дядя Сєрьожа тут – місцева легенда, бо на власні очі бачив Миколайчука, Параджанова та інших митців.

Знає багато історій, якими залюбки ділиться з молодим поколінням. Що робить і нині. Дівчата розвісили вуха, а дядь Сєрьожа м’якенько на них всівся.

Паралельно заливає в себе горілку та компот з графину – вперше дряпнув за 40 днів. Часом лається, але за кожний матюк вибачається: «Пардон, шерамі».

Дядя Сєрьожа – людина старого гарту. Те, що зараз хіпстери називають – «олд скул». Навіть відмовляє ввічливо. Підхожу познайомитись: «Вітаю, мене звати Даня, журналіст».

«Вибачте, не танцюю», – відповідає він. Та після довгого монологу дівчатам згадує про мене і пересідає на іші вуха. Дядя Сєрьожа любить поговорити, особливо з молоддю.

В тіні батька: спогади дяді Сєрьожи

Тато дяді Сєрьожи зображений на шпалерах – фрагмент з фільму «Анничка», де також грали Іван Миколайчук, Любов Рум‘янцева та інші.

Актор Іван Гаврилюк дебютував у фільмі Бориса Івченка, після чого мав ролі в десятках різних стрічок. А з 1972 року став членом спілки кінематографістів.

З того часу маленький дядя Сєрьожа мав можливість потрапляти на кіно, яке не показували для загалу. За відчуттями це було схоже на те, як побачити НЛО.

Ось як він згадує перші відвідини Будинку кіно: «Вперше з‘явився тут, коли показували фільм «Хрещений батько». Мій тато дав мені посвідчення члена спілки кінематографістів, а я був школярем.

Прогулюючи уроки, я прийшов подивитись кіно. Мене воно вразило. Але після цього в газеті «Всесвіт» з‘явився переклад роману Маріо П’юзо. Це був жах! Таке враження, що я не вмію читати. Що не речення, то жопа. Пані, закрийте вуха…», – каже Ані, студентці-режисерші.

І потім красномовною лайкою описує враження від перекладу. Головне, що після цього прозвучало «Пардон, шерамі». Це все змінює.

Ввечері дядя Сєрьожа пожалівся татові, який щойно повернувся зі зйомок. Відповідь звучала так: «Синок, це зроблено для того, щоб українці не читали українською».

1+1

Пройшло декілька років. Дядя Сєрьожа очолив відділ дубляжу на телеканалі 1+1, як головний режисер. І взявся за колись забутого «Хрещеного батька».

«Старався підбирати акторів за принципом струнного квартету. Коли відбувались ці гармонії, люди-актори закривали весь продукт, могли робити все», – каже.

Тоді «плюсами» опікувались Олександр Роднянський та Володимир Оселедчик.

Опівночі показували авторське кіно, а замість «Маскарадів» влаштовували телевізійну вікторину – «Найрозумніший».

Звісно, дядя Сєрьожа не оминув регалій в бік тодішнього керівництва: «Вони не вкрали гроші, а зробили з нуля величезний пласт мистецького кіно і телебачення».

«Мейк сенс, Дядя Сєрьожа, мейк сенс», – думаю про себе.

Чи правдиві легенди чоловіка – достеменно не відомо, проте знаю точно, що дядя Сєрьожа смачно робить шашлики, підтвердив Володимир Оселедчик, тодішній керівник дядя Сєрьожи.

Поверхом нижче хіпстери пишуть свою історію в цьому місці. Зумери проводять благодійну вечірку і “своп”. Та перед входом, зустрічаю хлопця в окулярах пілота.

Постійний відвідувач Будинку кіно

Швидка течія людей розливається на кожному поверсі. «Всі чомусь ідуть на вверх», – піднімаються подруги сходами. Дехто губиться.

Але не «місцевий» 19 річний Ілля – постійний відвідувач Будинку кіно, який гуляє тут щотижня. Сам вчиться на продюсера в Карпенка-Карого.

Та попри причетність до кіно, яскрава вивіска «Бар», Іллю цікавить більше, ніж тутешні культурні події: «Іноді ходжу на івенти, але рідко. Зазвичай – в бар або проводжу тут зйомки, – каже майбутній представник українського кіно. – Кар‘єра і бабки, ніякого особистого життя».

Він також колись святкував у «Вавилоні» день народження подруги-акторки: «Можна орендувати велику залу, і зробити автентичне святкування: сосиски, гречка, водка». Те, що колись вважалось бідністю, зараз сприймається за «автентичність».

All stars

Зустріти в барі можна не тільки захмелілих студентів. Будинок кіно – «штаб» національної спілки кінематографістів, серед яких багато живих легенд. Наприклад. Роман Гургенович Балаян тут часто буває, каже Ілля.

Хлопець сидить у кутку на радянському кріслі, де, можливо, колись відпочивав хтось із тих, хто зараз дивиться на хлопця з колажу на шпалерах.

«Я сумую за часами, коли тут можна було курити. Приходиш собі після пар, поставив попільничку, взяв бокал червоного вина, сидиш і кайфуєш», – каже.

З дерев‘яних дверей чутно гул мікрофону – час заходити всередину.

Своп або хіпстерський секонд хенд

Ярині – 23. Дівчина є засновницею recycling проєкту Yarbazar. Тобто – купує речі на секондах, «Шафах та OLX», красиво фотографує і продає в інстаграмі.

Хіпстери назвали роботу звичайного бариги «recycling». Тож, вони не тільки свідомі, а ще й винахідливі.

В 2018 році Ярина виходить з аб‘юзивних стосунків із закладом громадського харчування і створює Yarbazar. Часом продавала речі на Куражі.

Та після повномасштабного вторгнення дівчина поставила свою маленьку справу на благодійні рейки. 

З 24 лютого всі виручені гроші закидає на збори організації «Південна ніч».

Який смак у Ярини? На вечірку прийшла в сорочці KseniaSchnaider. В речах від Yarbazar хіпстери та зумери вас прийматимуть на вулиці Рейтарській за «свого».

Та у вашої мами можуть виникнути запитання до якості, тому краще іти на «своп» візаут перентс. Збережіть нерви ваших батьків, якщо вони досі не прийняли вашого хіпстерства.

#FreedomHipsters #рукигетьвідхіпстерів

Чому обрала проводити «своп» в Будинку кіно

Ярина до кіно не дотична. Дівчина вчилась на PR журналістиці та рекламі в університеті на Лісовій.

Можливо, пейзажі гігантських ангарів так глибоко врізались в свідомість Ярини, що в майбутньому це вплинуло на її хобі. Лісова змінила не одне життя, і Яринине не виключення.

Насправді, за локацію події відповідали друзі дівчини зі «Стріхи», які вже неодноразово проводили культурно-благодійні івенти в Києві, і щось в цьому вже шарять.

Першу вечірку в 2024 році вирішили поєднати зі «свопом»: «Дизайнерка Стріхи Аліна хотіла зробити благодійну вечірку-збір. Вона шукала локацію, яка буде вайбовою, і яка дасть класні умови для благодійних івентів.

Будинок кіно безкоштовно дав свій простір. З ними досить легко було домовитись про благодійний коктейль, який сьогодні можна замовити на барі», – говорить Ярина.

До цього дівчина була тут на джемі. Мається на увазі – музична імпровізація, а не сторічні закрутки бабусі. Саме під дією джема Ярина запам‘ятала Будинок кіно.

«Тут класний антураж і архітектура. Це не замилине місце, відрізняється від усього, що є в центрі. Плюс Будинку кіно те, що він з історією», – говорить вона.

Як стати учасником свопу

Засновниця Yarbazar планує проводити свопи раз на 2 місяці або в квартал: «Це вже буде залежить від завантаженості на роботі, бо зараз організація здебільшого на мені».

Не густо, та за цей час можна встигнути обідрати всі ангари на Лісовій, щоб потім увірватись зі своїм хіпстерським лахміттям на вішаки «свопу».

Що можна принести, аби ви не тягнули пів квартири:

• Одяг, взуття, аксесуари
• Книги та предмети мистецтва
• Декор для дому та посуд
• Все, що не підпадає під категорії вище, але є прикольним (осі і думайте, що таке прикольно у зумерів)

Гості приносять на «свопи» дивні речі для нормальних людей: футболка Glovo, вінтажний набір сільнички та перечниці від Coca-Cola, керосинову лампу.

Одна умова – речі мають бути чистими, охайними та актуальними. Для хіпстерів сільничка 1990 року від Coca Cola то актуально…

За кожну принесену річ гість отримає жетон, який потім обмінює на іншу річ. Якщо жетонів – ніц, то можна придбати те, що вподобалось, за донат.

На вході та кожній комірці висять посилання на банку. Проблем з донатом виникнути не має. Хіба що, у вас – кнопкова Nokia, у хіпстерів можливо все.

Крінжовий аукціон

Цього разу на своп прийшло більше 90 людей. В тісному залі зібрався згусток енергії та бажання у самовираженні. Та нині всі ідентифікують себе однаково.

«Азовці досі в полоні», – написано фарбами на чиїсь кожанці. А на столі серед стікерів та прикрас продається мотанка.

Перед гучною вечіркою організатори влаштовають аукціон крінжових речей. Всі гроші для ЗСУ.

Кожен виставляє лот, розповідає передісторію і починається змагання – хто більше.

Намагаються «втюхати» офіційний мерч Ющенка – хустку «Наша Україна». «Ви б бачили, скільки зараз вона коштує на OLX», – переконує учасників Ярина.

Лот летить за 1000 грн. Наступна дівчинка продає студентський квиток подруги, яка не закінчила Карпенка-Карого і пішла служити в армію.

«Цей студенческій дає можливість безкоштовно ходити в театри і на вистави», – пересилює себе говорити українською. Початкова ціна – 5 грн, яка одразу стрибає до 200.

Певно, «крінжовий аукціон» – не доцільна назва, адже немає нічого крінжового в бажанні допомогти наявними ресурсами. Хай, навіть, це буде мерч Ющенка.

Сьогодні «хіпстери» – синонім до слова «дія». Як молодь вживається разом зі “старшаками” в Будинку кіно?

Метч з молоддю

У Будинку кіно співіснують два далеких один від одного покоління.

Молодь може черпати інформацію з першоджерел. Те, що навряд вийде знайти в інтернетах. Там – суха і нудна історія, тут – буденність і справжність.

Що дядя Сєрьожа думає про теперішню молодь?

«Молодь я сприймаю, як шикарне явище. Нинішнє покоління, яке приходить в Будинок кіно – не просто люди, які прийшли «посвістєть» і «позвіздєть».

Вони прийшли подивитись на тих, хто щось робив. Коли їм кажеш: «подивіться ось це…», то вони дивуються: «та ви шо, а вони живі?». Молодь – абалдєнна», – каже у висновку.

Менше покоління рухає життя Дяді Сєрьожи. Каже, що любить молодих: «не тому, що я якийсь збоченець. Боже збав».

Кафе, в якому зараз сидить чоловік, нещодавно було в напівпритомному стані, та все змінилось, коли молодняк взявся до змін. Відтепер заклад користується популярністю.

«Щастя, що сюди приходить молодь», – каже дядя Серьожа. Тож, хто кому винний: старші молодшим чи молодші старшим – не так важливо.

Головне, що дядя Сєрьожа може пити горілку і згадувати молодість, а нинішні хіпстери слухати ті розповіді. Тут відбувається передача спадку.

І цим приваблює Будинок кіно не тільки хіпстерів, а й усіх киян та його химерних мешканців.

Хочете сюди?

Будинок кіно Київ

• адреса: вулиця Саксаганського, 6
• події Будинку кіно є тут у Телеграмі та Інстаграмі, багато подій там мають безкоштовний вхід

Даня Бумаценко