Головне – не спати 24 години, іти і зібрати 5 млн на розмінування: досвід коміка Марка Куцевалова

Такими є реалії після майже двох років повномасштабної війни.

Марк Куцевалов, багаторічний учасник Ліги Сміху, лідер команди «Примарний гонщик», і в минулому – «Цукру не потрібно», любить ходити в походи між містами України.

Мандрує суто пішки, без автостопів – на виснаження. По дорозі стикається із складнощами: блукає в лісі, шукає місце для сну та інше.

Звітує в історіях інстаграму. Цим і збирає кошти на ЗСУ. За мандрівками Марка цікаво спостерігати, адже це радше реаліті-шоу про виживання, аніж просто подорож.

На рахунку коміка – вже три великих збори. Востаннє, у вересні цього року, Марк подорожував з Києва до Херсона, і зібрав 40 млн грн на 6 машин для цивільного розмінування деокупованої території.

Через місяць комік знову відправляється на зустріч труднощам, які починають виринати після заходу сонця. Найскладніше починається ввечері, у темряві.

Цього разу Марк іде з Чернівців до Кам’янця-Подільського. За 24 год планує подолати понад 80 км, головне обмеження – не спати.

Якщо протягом доби банка не наповниться на 5 млн гривень, Марк обіцяє повернутись в містечко Ділове Закарпатської області, звідки він прийшов до Чернівців, і знову пройти цей довгий шлях.

Як Марк вижив уночі? Вечір стежив за коміком. 

Подорож: хронологія подій

18 жовтня близько 14:00, центр міста Чернівці. Марк закинув рюкзак з найнеобхіднішим, попрощався з друзями і рушив. Поступово мальовничі контури міста зникають і Марка оточують сільські краєвиди.

«Поки іду на Андреа-Ліні, ніякого натяку на втому, все добре і гарна погода», – звітує.

Заходить в магазин і жартує з місцевими. Вони жарту не розуміють, але сміються. «Дивакуватий якийсь», – промайнуло в очах чоловіка, який стоїть за ковбасою.

По дорозі, проходить повз поціновувачів закуски у вигляді соломки та окрайця хліба. Бажають здоров’я. Люб’язні.

Місцева перукарка відволіклась від роботи, і намагається зрозуміти – де вона бачила обличчя Марка. Клієнт приєднується до гри. Так і не згадали. Обійнялись і розійшлись.

Поступово з неба спустилась ніч. Марк одягнув шапку. Певно, холодно.

Марк або чекатиме рятівного ранкового порому, або знайде силою інтернету людину з човном. Готовий навіть на зустріч з нічним патрулем. Можливо, вони допоможуть.

Перше в’язке болото і промокання ніг. Але усміхнений Марк торочить: «Лужи-калюжи пройшли, поки що, все на ентузіазмі тримається». Насторожливе – «поки що».

Перша позначка – 75 км, і мотивуючи собі самому: «Вперед!»

Ноги відчувають втому, і підсковзуються під багнюкою. Важко іти з прилиплим кілограмом болота під підошвою. Не втримується, і падає на руку. Марк присідає на траву, аби витертись і знову рушити.

Поля переростають у нічний ліс, схожий на Гоґвортський.

Місцеві кажани кричать, ніби проганяють. Але якби вони знали, що той збирає кошти на ЗСУ, то були б більш люб’язними.

Вітер гойдає височенні дерева, здається, що ось-ось і впадуть. Один за одним – і буде деревопад.

Роздоріжжя. Карти гугл відхилились і Марк ледве не загубився.

Але Марк зараз думає про виживання, а не споживче право у Америці, тому втомлено попереджає глядачів: «Якщо буду не виходити на зв’язок або загублюся, то ось».

Знайшовся. Заходить у магазинчик. Ті – зачинено. Марк просить продати водичку або круасан. Продавчиня впізнає «Примарного гонщинка». Чи допомогла медійність у виживанні – Марк не показав. Лишається здогадуватись.

00:44. Зіркове небо – слабкість коміка. Марк зізнається, що тліє від трьох речей: море, гори і зіркове небо. Допоки долає кілометри – на банку залишилось зібрати трохи більше 2 млн. До кінця збору залишається 14 год. Марк підбирає песика-дівчинку, аби було не так самотньо. Думає, як назвати. Такий ось – службовий роман.

Юрківці, Вербівці – позначки місцевих сіл змінюються одна за одною. З-під землі прокидається сонце і починає гріти землю.

Марк зі своєю новою подругою собачкою долізли до порому. В атмосфері сонної річки, покритою ніжним туманом, каже: «Був момент, коли в мене трішки вимикалась системи, вже хочу відключитися, але чекаємо на другий берег».

На зустріч з туману випливає дряхлий пором, більш схожий на піратський корабель, аніж на переправу. Місцеві пірати палять цигарки, і вдивляються на дивакуватий костюм Марка. Тут цього не розуміють. Обидва голодні та невиспані, Марк та собачка подолали річку.

– А там щось буде, якийсь магазин? – питає Марк.

– В Жмельниці, – каже один з «піратів».

– А скільки туди іти?

– 2-3 км.

За декілька кілометрів Марк вперше поїсть гарячого, і нагодує свою подругу.

В селі зупиняє чоловіка на мотоблоці на закордонних номерах – транспорт, якому позаздрить сусіди в селі. Марк жартує, і забирає такий важливий час місцевого.

– Добре, я не маю коли, – дратівливо відповів чоловік.

Якщо Марку не вдасться подолати суму, то він буде вимушений повернутись в Ділове, де сьогодні випав сніг, і пройти понад 260 км заново.

Продовжуємо слідкувати за реаліті-шоу Марка, вболівати, і звісно – донатити. Адже ми не хочемо повертати комедіанта на початкову точку. А ще – прагнемо перемоги.

Даня Бумаценко