--17505

25 Серпня, 2023

вечорниці

Довбуш справді дружив із хасидами? Де у фільмі шукати відомі картини та підтверджені історичні факти

Автор: Кромф Ігор

На День Незалежності в українських кінотеатрах стартувала велика прем’єра національного блокбастеру “Довбуш” режисера Олеся Саніна.

Це історичний екшн, який розповідає про Олексу Довбуша – народного месника та ватажка опришків, які боролись проти феодального свавілля польської шляхти. 

У компанії Film UA розповіли, які історичні, фольклорні та культурні референси та бекграунди використовував Олесь Санін при створенні сценарію фільму. 

«Ой попід гай зелененький», хасиди та Да Вінчі

Конфлікт між Олексою Довбушем та його братом Іваном є однією з подій, на яких будували сценарій. Цей мотив Олесь Санін взяв з народної пісні «Ой попід гай зелененький».

У ній є слова: «На ніженьку налягає, Топірцем ся підпирає» – це відсилка до бійки між братами, під час якої Олексу Довбуша поранив брат – вдарив його топірцем.

Згідно з польськими документами, бійка між братами відбулась через неподілений куш.

Саме цей інцидент, описаний в народній пісні та підтверджений історичними документами, стає одним з твістів, які впливають на весь розвиток сюжету. 

До речі, про бартки – традиційну холодну зброю жителів Карпатського регіону: гуцулів, лемків, бойків, а також поляків-гуралів та румунів. Це сокира з гострим вузьконосим лезом та маленьким тупим обухом, яка кріпилась на довгий ціпок. Бартки носили переважно одружені чоловіки чи вдівці. Серед молоді існували варіанти барток з дерев’яним топірцем, якими почасти бились в шинках. 

За легендами, у Довбуша була «заговорена» бартка. Всього для фільму виготовили три типи барток, якими користувалися опришки. 

Також важливим мистецьким посиланням у фільмів є «Свята вечеря» Леонардо Да Вінчі. Сцена, де Довбуш та його ватага їдять та радяться, композиційно складені, як ця картина Да Вінчі. А режисер розповідає, що у цій сцені ніхто не може сказати, хто святий, а хто грішник.

Також важливим є те, що фільм «Довбуш» першим в професійній культурі розповідає історію про дружбу між Довбушем та засновником хасидизму (напрям в юдаїзмі) – раббі Ісраеля бен Еліезера, більш відомим як «Бааль Шем Тов» («Володар Доброго Імені») або скорочено БЕШТ.

За одним з переказів, Довбуш подарував БЕШТу люльку, яку той ніколи не випускав з рук. Зіграв засновника хасидизму його прямий нащадок, американський актор Лузер Тверскі. 

Костюми і Ян Матейко

Важливу роль у створенні історичного антуражу у фільмі відіграли костюми. Над виготовленням вбрання, яке відповідало б історичній епосі, працювали 117 майстрів одягу.

Наприклад, у сцені снів Довбуша про одруження його кохана Марічка одягнута у весільний вінок.

Карпатські вінки виглядають по-різному – все залежить від населеного пункту. Вінок, у який вбрана Марічка, створили за подобою вінків селища Печеніжин на Івано-Франківщині. Саме в цьому краю діяла ватага Довбуша. 

Аналогічна історія і з шляхтецьким вбранням. Наприклад, сукні княгині Яблуновської важили по 7-10 кілограмів. Виконавиці головної ролі, польській акторці та моделі Агаті Бузек, було непросто носити таке важке вбрання під час зйомок.

Як і у випадку з Довбушем, сцена з княгинею Яблунською також є алюзією на живопис. Мова йде про сцену, де Яблуновська сидить на троні.

Зображення трону та кольорової гами один в один відповідає картині польського художника Яна Матейка «Станчик». Станчик – придворний блазень в часи Речі Посполитої. Зараз картина зберігається в Національному музею Варшави.

«Станчик» Матейка – це живописна історія про блазня, який на тлі розваг шляхти задумується про невідворотність краху Великого Князівства Литовського після втрати Смоленська у 1514 році. Відсилка на «Странчика» в сцені з княгинею Яблуновською – це усвідомлення княгинею безпорадності власного становища та скорої утрати влади.  

Історична відповідність vs художня доцільність

Коли мова заходить про історичні художні фільми, то завжди виникає суперечка щодо того, що у фільмі повинно домінувати – історична відповідність чи художня доцільність. Чи може режисер нехтувати першою складової заради другої і навпаки.

Як розповідає режисер, для роботи з фільмом «Довбуш» він працював з роботами академіка Володимира Грабовецького і документами Центрального державного історичного архіву України у Львові. 

А також консультувався з фахівцями з юдаїки щодо лінії взаємовідносин Довбуша і засновника хасидизму раббі БЕШТа. Щоб реквізит та костюми відповідали епосі, консультувались із професійними реконструкторами.

Та фільм має чимало художніх домислів. Бо більшість інформації, яка відома про Олексу Довбуша – це фольклор, народні легенди, перекази, пісні та байки. Тому «Довбуш» став хорошим прикладом балансу між «історичною відповідністю» та «художньою доцільністю». 

Кромф Ігор

Кромф Ігор

читати наступне

Ось про що ми пишемо в інших рубриках

Київське ескімо, смак борщу, сиру й хліба: 7 закладів Києва з оригінальним морозивом

«Чоловік з передової хвалив дистанційний мастурбатор»: як секс-іграшки допомагають парам кохатися на відстані