27 Жовтня, 2023
наш запал
«Дівчині, яка відшила хлопця, мастили ворота лайном»: як давні українці «вечори на Геловін» проводили
Автор: Філ Пухарєв
Є в українців давній звичай. Увечері 31 жовтня ми збираємося на цвинтарі, де зігуємо із зомбі-Бандерою, вечеряємо немовлятами, а насамкінець приносимо в жертву дияволу бойових голубів із натівських біолабораторій.
Так виглядає український Геловін в очах російських пропагандистів. При тому, що такого свята в нашому календарі зроду не було. Та навіть якщо свята немає, це ніколи не заважало нам його святкувати.
Що спільного між геловінівськими ритуалами та українським фольклором? Як подружити «найстрашніший день року» з Різдвом?
Як знайти ідеальний метч без тіндера та заспойлерити своє майбутнє на Геловін? Про це «Вечору» розповіла Дар’я Анцибор, фольклористка, співведуча подкасту «Пороблено» та авторка телеграм-каналу «Гриби, гроби і дисертації».
Звідки з’явився Геловін і чим він близький українцям?
«Приквелом» до Геловіну було кельтське свято Савин (часто його невірно перекладають як Самайн). У цей день кельти дякували богам за родючий рік і просили у них, аби наступний був не гіршим.
За сучасним календарем Савин припадав на кінець жовтня-початок листопада. Кельтські племена частенько вписувалися по Європі, зокрема і на західних територіях сучасної України. Тож не дивно, що у європейських свят чимало спільного із кельтськими.
Століттями потому язичництво поступилося місцем християнству. Але «поганське» свято нікуди не зникло, лише трохи прокачалося.
Відтоді вважається, що вечір із 31 жовтня на 1 листопада — найкращий час для того, щоб законектитися із потойбічним світом. У народі його почали називати All Hallows` Eve (переддень Дня всіх святих), скорочено — Halloween (Геловін).
Геловін часто порівнюють із так званою «Велесовою ніччю» у слов’ян. Бо Велес, як і Савин — це бог родючості, і свято його теж припадає на ніч із 31 жовтня на 1 листопада. І все б нічого, але «Велесова ніч» — це фейк, який поширюють неоязичники.
Якщо шукати аналоги Геловіну серед українських традиційних свят, то найкраще для цього підходить Поминальна або Дмитрова субота, також відома як Осінні Діди. За новоюліанським календарем вона припадає на 26 жовтня. У цей день українці здавна вшановують душі померлих, хоча і цей звичай не настільки яскравий, як поминання на Різдво чи після Великодніх свят.
Чорний гумор, предки Пса Патрона та спойлери у дзеркалах
У давнину кінець року вважався «темним часом», коли на Світ Божий вилазить всяка нечисть і тероризує чесний люд (власне, вона робить це і досі, тільки тепер — ракетами і дронами).
У західних народів, — наприклад, у британців, — цей період розпочинався з Геловіну. Натомість українці дещо «не вкладалися в дедлайн» — тобто, розпочинали аналогічні святкування пізніше і продовжували їх лише місяць.
Дар’я Анцибор:
Говорячи про Геловін, згадуємо про образ страшної гарбузяної голови. Що цікаво, традиція вирізати гарбузи також притаманна українцям Полісся. Часом наші пращури навіть робили опудала та ставили їх на городі, щоб лякати перехожих. Але відбувалося це в інші свята, зокрема, на Михайлове чудо восени, на Андрія взимку та на Маковія влітку.
Не маєте планів на вечір Геловіна? Тримайте пропозиції від давніх українців:
- Увімкніть «Битву екстрасенів» і запаліть свічку. Коли підгорить, — свічка, а не у вас від шоу, — покрапайте воском у тарілку з водою. Або поставте два дзеркала одне навпроти одного та покладіть свічку між ними. А тепер уважно вдивляйтеся у відображення, поки не побачите в ньому свою долю.
Навіть якщо нічого не вийшло, не засмучуйтеся. Зате до можливих блекаутів підготувалися, ще й перестановку в кімнаті нарешті зробили.
- Знайдіть найближчу криницю та наберіть із неї води. Тільки не у відро, а до рота. Дійдіть до оселі так, щоб з ваших вуст не впало ні краплі. Вдалося? Тоді замісіть на воді тісто та спечіть із нього пиріжки (балабушки).
Запросіть на вечірку друзів і пригостіть їх балабушками. І поки ніхто нічого не запідозрив,спустіть на них псівзапустіть до кімнати песика. Чиїм балабушком домашній улюбленець почастується першим, той/та невдовзі обзаведеться коханою людиною, дітлахами і кредитом на житло.
- Заколядуйте перед сусідами на Геловін. Коли сусіди викличуть санітарів, зазирніть їм в очі та розкажіть всю правду про коляду.
Зізнайтеся, що колядки — це «далекі родичі» поминальних пісень. Колись вони звучали на Геловін, а з роками повеселішали та причепилися до зимових свят.
Дар’я Анцибор:
У давнину на Геловін такі пісні були своєрідними молитвами за упокій померлих. Їх співали діти та жебраки, ходячи по оселях, а як винагороду отримували печиво — соулкейки (від англійського soul — душа). Звідси бере початок сучасна традиція ходити на Геловін від дверей до дверей, вигукуючи: ‘Trick or treat!’ («Цукерки або смерть!»).
- Ваші сусіди — душніли та скупердяї? То влаштуйте їм пекельний пранк! За референсами звертайтеся до наших предків.
Дар’я Анцибор:
Такі розіграші у нас називали збитками або бешкетами, а робили на Андрія чи на Маланку. Хтось запускав до першої-ліпшої хати курей, хтось «паркував» сусідський віз аж на самій стрісі. А хтось, — переважно хлопці, — мастив чужі ворота лайном. Найчастіше «сюрприз» діставався зрадливим жінкам, а також тим, хто відмовив парубку, або тим, хто «засидівся в дівках».
Геловін та сучасна Україна
Дар’я Анцибор:
До Геловіну українці ще звикають. Поки що свято популярне хіба серед тінейджерів та молоді. Вдягнути страшний костюм на тусівку, повирізати обличчя гарбузам, подивитися новий жахастик на «Нетфліксі» — ото й усі наші геловінівські традиції.
Втім, «українізувати» Геловін цілком реально. Для цього треба більше розповідати про давні традиції свята та пояснювати, чим вони схожі на українські.
При цьому важливо пам’ятати як про давні традиції, так і про реалії сучасної України. Зустрівши на порозі «маленьких вампірят», пригостіть їх цукерками, а потім нагадайте, що чекатимете їх у гості з колядками на Різдво. Або запропонуйте замість солодощів донати. Наразі для нас та наших захисників це надважливо.
Фото надані співрозмовницею. Ілюстрації згенеровані штучним інтелектом
