Хочемо жити в гармонії з природою, у ній нема каструль і сковорідок. Як проводить вечори сім’я сироїдів на Полтавщині

Подружжя Рибаків разом понад п’ятнадцять років. Тома і Женя мають трьох дітей: Агнію (10 років), Радію (4 роки) та Радомира (2 роки).

Десять років тому вони перейшли на харчування виключно сирою рослинною їжею, а кілька років тому стали ще й вегетаріанцями.

Сім’я живе на Полтавщині. Щоб мати все необхідне для харчування, подружжя збудувало величезну теплицю, де овочі та фрукти дозрівають цілий рік.

Мають величезний сад із фруктовими деревами, плантації полуниці, малини, ожини. Ще вирощують овочі, злакові культури, горіхи різних сортів, персики, виноград, інжир, фініки, гранат, бананове дерево та актінідію. Є й чималенька пасіка.

Все це самотужки переробляють і вживають в їжу, бо довіряють лише перевіреним екологічно чистим продуктам. Аби зберегти все вирощене, Рибаки намагаються овочі-фрукти заморозити чи засушити.

Попервах, як тільки родина переходила на вживання сирої їжі, було дуже важко пристосуватися і знайти відповідні рецепти. Та Тома з часом зробила свої власні напрацювання і випустила авторську книгу рецептів із простих продуктів.

Зараз родина Рибаків повністю живе із того, що вирощують та виробляють самі. Навіть виробництво мила, свічок та прального засобу у них власне.

У їхньому житті сталі пріоритети: здоровий спосіб життя, здорове харчування, здоровий спосіб мислення, здоровий відпочинок і здоровий труд.

Як зауважила Тома: «Все повинно бути в гармонії і з собою, і з навколишнім світом». Своїм головним завданням бачать навчити цьому власних дітей.

Наші спільні вечори – задоволення як для нас, так і для діток

– Не лякайтеся від того, скільки ми всього робимо, – сміється жінка. – Ми навчилися і працювати, і відпочивати.

Наші дітки постійно з нами, щоб ми не робили. Так можемо приділяти увагу їм усім. Вони зростають у великій любові.

Наші вечори дуже різні. Наприклад, ми можемо спонтанно влаштувати святкову вечерю, не підв’язану ні під яку дату. Особливо дітки люблять, коли це відбувається у дворі, в альтанці.

Як стемніє, запалюємо ароматні свічки, які наш тато робить власноруч із бджолиного воску, і під сміх та жарти наминаємо різноманітні смачні салати.

Дітвора дуже любить пророщену гречку. Залежно від того, як її прикрасити, кожного разу виходить інша страва. Дівчаткам подобається, коли я прикрашаю пророщену гречку пелюстками квітів: чорнобривцями чи календулою.

Одним із улюблених занять дітей є вечірні рольові ігри. Ми дуже багато читаємо, то вибираємо казку і обігруємо її. Насміємося від душі!

А інколи, щоб поганяти дітей перед сном, граємо в «доганялки»: малюки – зайчики, а мама або тато – лисиця.

Можемо навіть під дощ чи сніг вискочити на вулицю і добряче нагасатися по подвір’ю. Емоції зашкалюють і діти щасливі.

А ще ввечері ми дуже любимо співати українські пісні, малеча може ще й пританцьовувати. Окрім того, дівчатка дуже люблять дивитися українські народні танці. Агнія любить танцювати з татом, він колись ходив на хореографію і зараз навчає донечку.

З великим задоволенням слухаємо, як Агнія грає на піаніно. Вона навчається в музичній школі. Часто вчимо вірші, а потім влаштовуємо конкурс на кращий прочитаний вірш.

Ще ми вечорами граємо на музичних інструментах і придумуємо свої власні пісні. Також із задоволенням складаємо пазли чи граємо в настільні ігри.

У Агнії купа книг, любить читати. Малюки теж уважно слухають, коли вона читає вголос. Тож про гаджети чи інші речі й мови немає. Дітям це не цікаво.

В нас немає такого, щоб ввечері ми, дорослі, «сиділи» в телефонах, а діти займалися своїми справами. При дітях ми взагалі намагаємося заглядати в телефони тільки при великій потребі чи необхідності.

Ввечері разом доробляємо домашні справи

Окрім того, – продовжила жінка, – на вечір теж залишається робота, яку потрібно завершити. Її ми також робимо всі разом – неквапливо, жартуючи та сміючись.

Зараз пора заготовок. А в нас всього дозріло – ойойой! Тож вдень обірвали виноград, а ввечері заготовляли родзинки. Дітки з задоволенням нанизували виноградинки на ниточку, а тато відправляв це все в сушку.

А вчора всі разом їздили в ліс по гриби. Назбирали нівроку! Тож роботи вистачило і на вечір.

І якщо ми трішки не встигаємо по часу впоратися з роботою, Агнія у нас за старшеньку – покупає малюків і повкладає їх спати. Робить це з задоволенням, без ніяких нагадувань.

До речі, меншенькі дуже люблять купатися у ванночці, наповненій різноманітними пелюстками та травами. Можуть довгенько бовтатися у воді.

Із великим задоволенням дітлахи вечорами лущать горіхи. А їх у нас багато! І грецькі, і фундук, і ліщина. У кожного з діток свій молоточок. Стукають, аж гай гуде!

Отак всі гуртом і даємо лад. До речі, коли ми робили в будинку ремонти, дітвора теж залюбки брала участь у цьому процесі. Загалом це робилося ввечері, бо вдень справ вистачало в саду та на городі.

Коли ввечері відключали світло, ми йшли в баню

Облаштовуючи свій будинок, родина Рибаків одночасно будувала і баню – добротну, сучасну з гарною парилкою і ішими необхідними складовими. Це їхнє улюблене місце, аби ввечері, після трудового дня, провести тут час.

Ходимо в баню і паримося дуже часто, – розповідає жінка. – Це необхідно для здоров’я. До речі, до бані привчали ще з народження і діток. Якщо їм жарко, спускаються на нижчий рівень. А взагалі, їм там комфортно.

І коли минулої осені та зими відключати світло, ми з величезним задоволенням ходили паритися. Звичайно ж, зі свічками. Це створювало неймовірну атмосферу благодаті і таємничості. А напарившись, всі разом вибігали на вулицю.

Не передати словами ті емоції, коли йшов дощ чи сніг. Цей контраст викликав ейфорію! Якщо ж сніжок чистенький і свіженький, то залюбки качалися або ж обтиралися ним.

Після всіх цих процедур дуже добре спиться і відпочивається, – додала Тома.

Сироїдний борщ на вечерю

Інколи наші вечори відрізняються від буденних – до нас приходять гості, – з радістю розповідає Тамара. – Я дуже люблю готувати. І якщо це гості не з числа сироїдів чи вегетаріанців, зазвичай запитую в них: що вам приготувати – традиційні страви чи наші, які ми їмо?

І знаєте, ще ніколи не було такого, щоб вони попросили приготувати те, що вони їдять. Кажуть: «наші майонезні салати та голубці ми і вдома поїмо. Ми хочемо вашої екзотичної їжі скуштувати».

Тож часто пропоную їм сироїдний борщ чи сироїдні перці, хлібці з пророщеного насіння, салати з різних овочів, які приправляю власного виробництва кунжутною, лляною чи іншою олією та соусами.

Йде на «ура» сироїдна шуба чи салат олів’є. Часто готую і щось цікавіше: рулети з пастили сушених помідорів, начинених паштетом із пророщеної гречки, горіховий соус, різноманітні торти із рослинних інгредієнтів.

Для рецепторів гостей це дійсно незвично. Кажуть, що дуже смачно. Я довго йшла до того, щоб знати, що і яким продуктом замінити, аби смак не відрізнявся від звичного варіанту.

Діти цінують те, що для них роблять дорослі

До речі, своїм діткам на дні народження я завжди готую іменний торт, який прикрашаю відповідно до вподобань іменинника фігурками.

Їх виготовляю із кокосової стружки, з якої роблю пасту, зафарбовую її природними барвниками та засолоджую фруктами. Завжди дуже стараюся, щоб їм було цікаво.

Також шию святковий одяг. Все це роблю з величезною любов’ю і задоволенням.

Звичайно ж, роблю це пізно ввечері, а то і вночі, щоб був сюрприз. Діти радіють і цінують те, що для них зроблено. Адже вони розуміють, що їх люблять, що для них це приготовлено маминими руками, а не куплено в магазині. І для них це важливо.

У мирі з собою і Всесвітом

Незважаючи на зайнятість, ми намагаємося час від часу відпочивати і дуже любимо подорожувати. У мандрах можемо зупинитися в будь якому місті, бо всюди маємо своїх однодумців.

Зустрічаємося з тими, з ким у нас схожі життєві цінності і побут – непитущими, багатодітними, які ведуть здоровий спосіб життя і харчування.

Дуже запам’яталися наші гостини в друзів під Вінницею, які живуть на околиці лісу в юрті.

І це не якась там палатка, а добротний будинок із сонячними панелями, усіма зручностями, сучасною побутовою технікою, душовою кабінкою і неймовірним дизайном.

Усередині, посеред дому – пічка. Кругом пічки наверх ведуть дерев’яні сходи, а на самому верху – гніздо. Це так вони називають широке ліжко, на якому сплять. А над ліжком – прозора плівка, через яку можна дивитися на небо.

Наші друзі говорили, що найбільше задоволення – лежати в цьому гнізді і дивитися на нічне небо, спостерігати за зірками, мріяти.

А поблизу юрти вони поставили дуже цікаві стаціонарні палатки теж сучасного дизайну, де замість ліжок – ароматне, аж солодке сіно! Ми на ньому спали і я ніколи не відчувала такого блаженства, як тоді. Прокинулись вранці від того, що біля нас бігали білки. Діти були в захваті!

Ще біля юрти є велика дерев’яна тераса. До пізнього вечора ми там сиділи разом із дітьми, говорили про сенс життя, пили ароматний трав’яний чай, мріяли про майбутнє. Господарі юрти живуть дуже розміреним життям, нікуди не спішать, у мирі із собою і Всесвітом.

Кажуть, що ми – сироїди, – ділиться Тома.

Кожен наш день – це новий крок, аби осмислити сенс буття, а кожен вечір – сокровенний час для дітей та родини. Це те, що будує наше майбутнє.