Як проводить вечори ілюстраторка Надія Кушнір: син, робота, рутина і хоч 30 хв на себе

Надія Кушнір (Надьожна) – дизайнерка та ілюстраторка, оформила понад 70 дитячих, підліткових та дорослих книг.

Авторка коміксів та книг про Гуся. Як вона проводить вечори? Далі – пряма мова.

Вечір – час, коли мені майже всі дають спокій. Навколо життя несеться, дні важкі, тому я б хіба лягла на підлозі і дивилася мовчки у стелю.

Я точно виберу спокійне проведення вечора з сім’єю або друзями, а не гучну вечірку.

У мене вечірній час починається приблизно о 19:00 — тоді приходжу додому або в якийсь заклад поїсти.

У мене є син Устим, скоро йому буде 5. Зазвичай ми вечеряємо разом, потім або влаштовуємо собі кінопоказ разом, або він дивиться свою Пеппу чи бавиться, поки я малюю і роблю хатні справи.

О 21 починаю його вкладати спати, ми складаємо іграшки на місця, я співаю йому різні пісні, його улюблена пісня наніч – пластова “Бий барабан”, він завжди підспівує.

Інколи він просить почитати, недавно прочитали “Хлопчика, який плавав з піраньями”, зараз почали читати “Тореадори з Васюківки”.

Коли він засинає, я сідаю працювати, телефоную своєму юристу, ми обговорюємо документи, поточні справи і просто як пройшов день.

Тоді малюю, сортую прання, роблю заготовки з їжі на наступні дні, прибираю, і так поки не впаду без сил.

Телефон завжди поруч, тому я навіть ввечері відразу реагую на повідомлення.

Але не зависаю у ньому і не дуже останнім часом цікавлюся, що там в інших і які новини.

Моя вечеря — це переважно якийсь салат або риба. Все життя не любила чаю, але останнім часом почала пити запарену м’яту ввечері.

Алкоголь не дуже люблю. Я з тих людей, яким від нього стає не весело, а сумно.

Раніше ми частіше ходили в заклади, але зараз я вже значно краще готую вдома.

Взагалі ми стараємось їсти десь тільки коли я дуже втомлена або є святковий привід і хочеться чогось, що вимагає багато зусиль для приготування.

З дитинства склалося так, що найсмачніша вечеря для мене — це сало або картопля в мундирах. Хоч я так більше не харчуюся, ці спогади викликають теплі емоції.

У нас в сім’ї є навіть жарт, як я маленька кликала старшого брата і кричала йому “Ромко, йди тіті (їсти) сало!”

Я втомлююся протягом дня, більшість часу у мене забирає Устим, всі мої справи відкладаються на пізній час.

Я погано засинаю. Постійно переходжу межу втоми і “вимикаюсь” тільки коли повністю знесилена. Сон зараз неякісний, ще й постійно якісь тривоги , тому я завжди невиспана.

Інколи аналізую день, що минув, але рідко планую наступний. У мене доволі одноманітні, хоч і напружені дні. Коли вдається їх добре прожити чи зробили щось справді важливе, це мотивує мене і настроює на наступний день.

Найкращий вечір у житті — коли я не сама.

У вечір нашої перемоги над Росією написала б друзям, які на фронті, коли прийдуть на вечерю і шо хотіли б з’їсти.

Тетяна Павліченко

Редакторка