Холодне, мінімалістичне та гостре: короткий гід, як почати любити «скандинавське кіно»

«Скандинавський кінематограф» – це окремий культурний феномен у кіномистецтві, який вже давно має сформовану традицію, видатних режисерів (від Інгмара Бергмана і Карла Теодора Дреєра до Ларса фон Трієра та Роя Андерссона) та навіть кіноцикли. 

Кінокритик Ігор Кромф з задоволенням склав гід, як краще почати знайомство з скандинавським кіно. 

Що таке «скандинавський кінематограф»?

Коли ми говоримо про «скандинавський кінематограф», то мова завжди йде радше про культурологічний простір, який об’єднує в собі національні кінематографи Швеції, Норвегії, Данії та Ісландії. 

Ці країни мають спільний культурний код, близькі мови та загальну міфологію. А кінематограф, хоч і показує різні побутові та політичні реалії, дуже схожий стилістикою та естетикою. Скандинавські країни регулярно знімають фільми у копродукції. 

Скандинавське кіно зазвичай малоемоційне та має обмежений арсенал художніх засобів. Не залежно, в якому жанрі знімають фільм, він майже завжди виділятиметься глибинною рефлексією, психологізмом та соціальною актуальністю. 

Чим живе скандинавський кінематограф?

Жанри різні: трилери, які особливо любить норвезьке кіно, детективи (їх часто знімають у Данії та Швеції) чи взагалі щось нове типу ісландського постгорору. 

У них немає табуйованих тем, легко говорять про незручні моменти у своїх суспільствах, нові соціальні та політичні віяння, актуальну повістку.

Топові теми у скандинавському кіно: 

• Міграція. Скандинавські країни пережили кілька хвиль міграції в свої країни. Перша під час Югославської війни, друга після кризи в Сомалі. І зараз третя – пов’язана з війнами у Сирії та Лівії. У країнах є великі мігрантські ком’юніті з представниками різних культур. Інтеграцію мігрантів та культурні взаємозв’язки, а також соціальні проблеми, пов’язані з цим, часто піднімаються у скандинавському кіно («Щоденник гопника» Івиця Зубак, «Я – Златан» Єнс Шегрен, «Вітаємо у Норвегії» Руне Денстад Лангло).

• Покоління міленіалів. Проблеми покоління міленіалів – людей, народжених між 1985 та 1999 роками, – ще одна важлива тема скандинавського кінематографу. Це можна побачити e «Найгіршій людині в світі» Йоахіма Трієра, «Мене від себе верне» Крістоффера Бьорґлі, «З балкона» Оле Гівер. 

• Окрім покоління міленіалів, також скандинавські кінематографісти часто знімають про проблему поколінь і сім’ї в цілому. Скандинавські країни – найбільш прогресивні в плані сприйняття нових соціальних віянь. Те, як трансформується розуміння сім’ї та які виникають на цьому фоні проблеми поколінь – одна з важливих тем скандинавського кіно. Зокрема, це можна побачити у фільмах «Ще по одній» Томаса Вінтерберга, «Лицарі справедливості» Андреаса Томаса Єнса, «Тельма» Йоахіма Трієра. 

Чим приваблює скандинавськоме кіно?

Скандинаські фільми різко контрастують зі звичним голлівудським кіно. Режисери навіть не намагаються випускати продукт, схожий на американський, а орієнтуються на менші, але більш надійні та зацікавлені ринки.

У скандинавському кіно вам може сподобатись:

• Візуал. Скандинавське кіно в своїй візуальні естетиці орієнтується на два великі принципи: мінімалізм та природність. Це відповідає уявленням скандинавської культури про дизайн та взагалі сприйняття навколишнього середовища. Режисери обожнюю мінімалістичні, часто «живі» локації. Якщо події відбуваються у приміщеннях (квартирах, готельних номерах, офісах) то це будуть реальні квартири, готельні номери, офіси.
  Також важливе значення відіграє для картинки і природний пейзаж – ліси, фьорды, гори, прибережна зона. Скандинавська культура, навіть попри урбанізацію, є однією з лідерок в питаннях екоактивізму та збереженню природних ресурсів.

• Антипафос. Скандинавське кіно, на відміну від голлівудського, абсолютно без пафосу. Для скандинавських кіномитців принциповою є малоемоційність, скупість художніх виразів при монтажів та операторській роботі, майже повна відсутність спецефектів, дорогих декорацій, тощо.
  Фільми скандинавського кіно – це недорогі стрічки. Їхні герої – це максимально реальні люди, часто непрофесійні актори. Персонажі завжди мають як позитивні, так і негативні риси. Саме ця безпафосність робить скандинавське кіно унікальним феноменом. 

• Гострота. Режисери завжди говорять зі своєїм глядачем відверто. Іноді видається, що обрати якомога гострішу тему – це своєрідне досягнення.
  Однак не варто вважати, що соціальна спрямованість скандинавського кінематографу – це обов’язково про «чорнуху», депресняк чи кон’юктурщину. У фільмах можуть сміятись над блогерами-невдахами, водити закоханих по місту, розкручувати блудняки бандитських угруповань чи розслідувати політичні зради та серійні вбивства. При цьому майже всі ці фільми здобрені добрим чорним гумором та іронією.

• Дослідження Скандинавії. Особливість скандинавського кіно в тому, що воно переважно зациклене на своїх внутрішніх темах. Якщо вам цікава культура скандинавських країн, то їхнє кіно – хороший путівник соціальними та культурними темам Норвегії, Швеції, Данії та Ісландії. 

З яких фільмів можна почати знайомство із скандинавським кіно?

1. «Лицарі справедливості», Андерс Томас Єнсен – Данія 
   Чорна комедія, де Мадс Міккельсен грає військового, який хоче розв’язати психологічні проблеми боротьбою з байкерами-неонацистами. 
2. «Людина на ім’я Уве», Ганнес Голм – Швеція
   Шведська екранізація популярного однойменного роману Фредеріка Бакмана про чоловіка старшого віку, який втратив, а потім віднайшов сенс життя наново. 
3. «Тельма», Йоакім Трієр – Норвегія
   Далекий родич Ларса зняв містичний трилер про спробу вийти з-під батьківської опіки в стилі «Дитини Розмарі». 
4. «Соколи», Фрідрік Тор Фрідріксон – Ісландія 
   Химерне роад-муві про любов невдалого самогубці та фанатки астрології, які тікають від поліції, бо прихистили пораненого сокола. 
5. «Дилер», Ніколас Віндінг Рефн – Данія 
   Легка кримінальна драма про наркоділків Копенгагена. «Дилер» – це режисерський дебют Рефна та акторський Міккельсена.

Кромф Ігор