Виймайте лупу, беріть кашкет: шукаємо круті детективи у сучасній українській літературі. Частина 1

Детектив легко впізнати: в ньому завжди буде три елементи — жертва, слідчий, злочинець. Героїв краще б мати побільше за три, звісно, а то інтрига зникає, але ці троє — прожитковий мінімум.

Жертва з природних причин в цій тріаді дещо… гм… пасивна. Злочинець зазвичай до кінця себе не виказує. У фокусі здебільшого перебуває слідчий. І бідачці доводиться докладати чимало зусиль, щоби нашу увагу утримати. 

Якщо ви взяли погортати детективчик на годинку ввечері, а відклали уже на світанку — то заслуга саме слідчого. Він має бути достатньо розумним, але трішки дурнішим за читача, щоби ми мали фору у відгадуванні загадки.

Погана новина? Фанатам забезпечений не один, а уже кілька довгих насичених книжкових вечорів десь так аж до четвертої ранку.   

Адам Вістович Богдана Коломійчука 

Адам Вістович живе у Львові початку ХІХ ст. (від 1902-го до 1919-го). Йому за сорок. Він комісар поліції. Його люблять жінки. Він любить вино, ну або будь-який трунок. Уміє насолити контррозвідкам кількох країн одночасно.

Вістович — мегапрофі, має фотографічну пам’ять і потужний аналітичний розум. У детективах про Вістовича є радикальне зло і радикальне добро, і між ними — в сірій зоні — він один неповторний.

«Візит доктора Фройда», наприклад. Маніяк Упир ґвалтує і заколює ножом жінок, його перші жертви жили у Відні, мабуть, як і він сам, але тепер серія убивств почалася у Львові. Тіла знаходять в людних місцях — на перехрестях, алеях парку: Упир прогне уваги.

В цей же час до Львова прибуває славетний австрійський психіатр Зигмунд Фройд. Один із його пацієнтів бачить сни, що передвіщають убивства Упиря. Полісмен і психіатр разом беруться до роботи. Три егоманіяки на один Львів, нудно не буде.   

Єгор Скляр і Власта Коваль Ксенії Циганчук

Рудий аж пече Єгор Скляр — оперуповноважений з Луцька, який недавно перевірися до Рівного. Його друг загинув при виконанні, Єгор не хоче собі такої долі. Їхав до спокою і коханої жінки, а приїхав до розлучення і ще більших небезпек.

Скляр — заповзятий воркоголік із надвисоким відсотком розкритих справ. Красуня Власта Коваль працює в Рівному патрульною, вона мріє і собі стати слідчою та щоби її перестали сприймати як тупий сексоб’єкт.

На одному з виїздів вона зустрічає Скляра. «Який мудак!» — і понеслося.

«Кривавими слідами», скажімо. Чоловіка убили пострілом в голову на очах п’ятирічної доньки. Тіло і дитину ледь не через півдоби знайшла коханка загиблого. Убитий був італійцем. Сорок чотири роки. Два шлюби.

В другому народився син, за опіку над яким йшла суперечка після розлучення. Адвокатка в цій справі стала новою і останньої подружкою Марка. На двох жінок і падає підозра — на колишню дружину і нинішню коханку. 

Юлія Левицька Віктора Янкевича

Юлія Левицька — бібліотекарка з Херсону — переїздить на захід країни (жити в російськомовному Херсоні їй несила, витравили її звідтам), але тут же потрапляє в неприємності.

До того ж перед бібліотекою Юля працювала в поліції (звідти теж поперли за ідейність).

Юлія недавно розлучилася, її шалена енергія має злегка невротичне походження. Ну а талант опинятися не в той час не в тому місці — то здається Юлина вроджена властивість.

«Вбивство у бібліотеці на Ринку, 9», наприклад. Юлія зустрічає в Кременеці письменника Віктора, якого супроводжує на презентацію до Львова. Презентують кримінальний детектив, то так івент і назвали — «Вбивство в бібліотеці».

Під час презентації зникає світло, а коли вмикається на підлозі знаходять тіло літньої жінки, а в туалеті — скривавлений труп її чоловіка. Наврочили івентмейкери.

На презентації не аж так багато людей, але убивцею може бути кожен. Під підозрою ж — онуки убитого подружжя, спадкоємці.

Іван Карпович Підопригора Владислава Івченка 

Іван Карпович довго служив у Київському охоронному відділенні філером, себто жандармом нижчої ланки. Тепер він живе на хуторі на Роменщині і планує плекати свій садок.

Але скоро випадає перша, а потім і друга справа, за які береться Підопригора, уже як приватний детектив: кваліфікація — від кримінальних злочинів до корупційних змов.

Нагодився поруч і друг-борзописець: почав занотовувати і видавати оповідки про пригоди Карповича.

Наприклад, «Найкращий сищик і падіння імперії». Підопригора літує серед кримських татар. У тутешнього контрабандиста (влада півострова – в курс і в долі), господаря гірського Криму, убили племінника. Хлопець щойно прибув з валкою «чорного» товару.

Бекір наймає Івана Карповича знайти душогуба. Аж тут коять замах на самого Бекіра. То очевидно не побутова справа, а політична, до того ж всі навколо торочать, що нині активувалися пантюркісти і підігрівають воєнний конфлікт в Криму. 

Ганна Улюра

літературна критикиня