Казкова зима серед багнюки: де покататись на лижах в Києві? Репортаж з Протасового Яру

Протасів Яр – місце у Києві, куди точно варто час від часу ходити.

Цьогорічна зима має біполярний розлад: сніг, дощ, часом, зернятка граду. Єдине стабільне місце – гірськолижний комплекс, де лежить штучний сніг.

Зелений клаптик в бетонному центрі Києва – так ще називають Протасів Яр.

Влітку тут гуляють дикими стежками, дивляться кіно просто неба, а взимку це місце користується попитом серед любителів лиж та сноубордів.

Схили Протасового Яру вкриває сніг, ввечері вмикають прожектори, а на горизонті видніється серцевина столиці.

Сотні киян приходять кататися саме сюди. Лижна школа тренується, діти розважаються, а дорослі згадують дитинство. Та всього цього могло б і не бути.

В 2007 році Київрада перевела ділянку в Протасовому Яру із території зелених насаджень до категорії земель житлової та громадської забудови.

Таке рішення обурило громаду,почалися мітинги і позови до європейських судів на чолі з Романом Ратушним – громадським діячем та з початком повномасштабного вторгнення воїном ЗСУ.

Роман загинув 9 червня під Ізюмом. Пізніше Верховний суд все ж поставив крапку, скасував рішення Київради 2007 року і захистив Протасів Яр.

Відтепер, заказник Протасів Яр носить ім‘я Романа Ратушного, і саме з ним містяни асоціюють цю переможну боротьбу.

Як нині живе гірськолижний комплекс, чи багато снігу, щоб відчути справжню зиму і хто переможе в одвічному протистоянні: лижники чи сноубордисти? Читайте в репортажі.

На наступній, будь ласка

Вітер б‘ється об кам‘янистий мурал: «Роман Ратушний – Герої не вмирають».

На протилежному боці вулиці люди катаються схилами Протасового Яру.

«Будете виходити?», – штурхає дідусь хлопців, котрі перегородили вихід. Хитають головами і панічно дістають телефони, щоб пересвідчитись в цьому.

Двері автобуса №40 зачиняються, зупинка «вулиця Докучаєвська» лишається позаду.

З-під лоба дивлюсь на сноубордистів: Богдана, Велеса та Діму і повідомляю гарну новину – ми таки проїхали потрібну зупинку.

За кілометр стаємо біля місцевого «АТБ», і бідний лижник відбивається від прокльонів хижаків – всі невдачі спихують на нього. Легко навалюватись гуртом.

По дорозі до прокату спорядження народжується жартівлива суперечка: хто крутіше – лижники чи сноубордисти.

«Тільки діти та діди катаються на лижах», – каже 18-ти річний Богдан, який сьогодні вперше стане на борд. У власній позиції непохитний.

Кілометр аргументів і хлопці втикаються носами в дряхлий паркан. Десь там, в глибині невідомості, є оренда лиж та сноубордів.

Svoboda

Цінник в прокаті спорядження від комплексу: 500 грн за лижі або сноуборд. Та хлопці-студенти знайшли спосіб зекономити.

Через дорогу від Протасового Яру магазин «Svoboda». Комплект лиж обійдеться від 300, сноуборда – від 400. Це ще одна причина обрати лижі.

На дерев‘яній «будці» горить назва магазину, написана нібито на борді. Діма хвалиться: «Навіть тут сноуборд», і зухвало сміється.

Заходимо всередину, на стійці видачі під «Svoboda» висить слово «прокат» у вигляді лижі. «Шах і мат, – подумав я, – справедливість взяла гору».

Кислотний піт б‘є у ніс. Тепло забезпечує крематорій для дров, які розкидані поруч – іржава буржуйка з написом «Montreal».

«Ваш зріст, вага?», – питає консультант Артем в розтягнутому баффі на шиї. Хлопці з розумним видом згадують параметри, та врешті кажуть однакові цифри: «Та 175 і 75 – хай буде так».

Артем виносить лижі та сноуборди – їх більше. Щось шаманить над ними, і фінальне: «можете брати».

Жарти консультанта (не смішно)

Сноубордисти та лижник впихають ноги у взуття, підходять оформлювати оренду. Поруч з консультантом лежить книжка біблійських мотивів, яку він читає в перервах між відвідувачами.

Хлопці віддають документи в заставу, а я згадую, що забув паспорт вдома. В кишені тільки студентський. Питаю: «згодиться?». Артем володіє майстерністю підтексту, відповідає: «Можеш гуляти».

Багатозначно. Вже почав падати в розпач, поки що на одне коліно. Потім він роз‘яснив, що мав на увазі: «Підійде». З полегшенням видихнув.

Велес натягнув різнокольорову балаклаву виробництва подруги, інші затягнули штани на поясі – готові підкорювати київський «Буковель».

Скільки коштують абонементи на витяги

У віконечку каси видно лишень очі продавчині. Її голос через маленьку коробочку нагадує робота. На циферблаті розколеним червоним кольором – холодні мінус 8.

Графік роботи: запам’ятайте розклад по днях

1. Понеділок: малий і великий схили – з 12:00 до 21:00, каса працює з 12:00 по 20:30. З 15:30 до 18:00 тренуються спортсмени (у цей час, великий схил та витяг тимчасово закриті для відвідувачів)
2. Вівторок – неділя: малий і великий схили – з 10:00 до 21:00, каса: з 10:00 до 20:30. З 15:30 до 18:00 у вт, ср та чи відбуваються тренування спортсменів, тому у цей час великий схил та витяг тимчасово закриті для відвідувачів.

Тарифи на абонементи катання в сезоні 2023/2024:

• 2 години – 350 грн (будні), 450 грн (вихідні на свята);
• 1 підйом – 35 грн та 45 грн;
• Вихід на сніг (оплата за 4 години перебування) – 150 грн.

Жінка прикладає термінал до скла, телефон видає лунке «пім», та це – біль заради майбутньої насолоди.

Хлопчики встромили борди в сніг, перед катанням вирішили спорожнити зливні баки. Ось вона – мудрість. І, звісно, за сторожа лишили лижника.

Через порив вітру (чи криві руки) сноуборди попадали один на одний. Богдан, Велес та Діма сприйняли це як помсту за знущання. Подивились погрозливо у вічі, і пообіцяли удар у відповідь.

«Та за що?», – подумав я, одягнув рукавички і наздогнав хлопців. Нога ступає на білу пухку «подушку».

Сніг

Спеціальні «пушки» стріляють снігом, який падає на лижників та сноубордистів легкою пеленою.

У світлі прожекторів можна розгледити молекули окремих сніжинок. Вечірня атмосфера на Протасовому по-кіношному романтична.

Хлопці як цуцики радіють свіжому, хай і штучному, снігу. Всі побігли вгору, щоб ніжки звикли до «дошки».

У Богдана сьогодні перший раз. Він дивиться на бугельний підйомник і наважується: «Перед смертю не надихаєшся».

Велес надягає на друга шолом – так надійніше, допомагає застібнути кріплення. Проводити коротеньку лекцію: «Як не вбитись і вижити».

«Готовий?», – питає Велес. Богдан невпевнено киває, дивиться на вершину «гори», куди зараз його затягуватиме буксир.

Та. поки навіть доїхати до місце посадки хлопцю заважко. Плутається у власних ногах, ледве не падає.

Борітеся – поборите

В спостережному пункті сидить чоловік і уважно стежить за підйомником. Періодично натискає червону кнопку, як хтось падає або сповзає вбік з напрямку руху.

А щоб було не так нудно, слухає музику в навушниках і їсть консерву. Кожну годину відбувається «зміна караула»: ті, хто сидів у теплі, йдуть обслуговувати підйомник на вулицю.

Богдан шкандибає в черзі – він наступний. Підходить до точки, працівник в капюшоні подає палицю, хлопця смикає вгору.

Ледве тримається: буксує, хитається, спотикається, але продовжує тримати рівновагу. Та, все ж таки, декілька разів підйомник зупиняється.

Люди позаду жестами показують Богдану стати на траєкторію руху. Крики доходять навіть з самого низу.

Поступово бугель дотягнув новачка до вершини. Той лише трохи не втримався до кінця – біля верхів‘я хлопець зійшов з дистанції. Але вниз не покотився – і на тому добре.

Друг не кидає в біді

Велес береться за роль няньки – перший спуск ділиться власним досвідом і відчуттям: як треба їздити. Сам він катався декілька років назад, але щось пам‘ятає.

Богдан дивиться вниз, крізь страх робить крок. Справжній відчайдух: це небезпечно, та студентська бідність штовхає на ризики. Грошей на інструктора в нього нема.

Дошка не слухається хлопця і «свариться» з тимчасовим власником, який вже впав на м‘яку частину свого тіла.

А позаду, на контрасті, тренуються чинні та майбутні чемпіони з лиж. Вони долають схил Протасового Яру за декілька секунд.

На відмінно від них, перший спуск Богдана тривав 20 хвилин, а його обличчя має після шоковий вигляд. «Ну, нормально», – оговтується він і прямує на другий захід.

Уже з третього разу Богдан поїхав самотужки, без «вчителів».

Фінальний раунд: лижники чи сноубордисти

Багато лижників ще юні. «Ти в якому класі вчишся, в першому?», – питає інструктор сором‘язливу дівчинку.

А потім говорять про минувший день: дівчинка про математику в школі, інструктор про роботу і холоди: «Сьогодні нормально, вчора було -17, а відчувалось, як -24». Так і порозумілись.

Інша, вже доросла дівчина, теж вчиться кататись на лижах, та в неї інша причина: «В мене колишній був лижником», – ділиться вона.

Для любителів більш екстремального відпочинку на схилі є 3 трампліни і одна труба, де однаково і лижники, і сноубордисти стрибають трюки. То вже зовсім інший рівень.

Однак на Протасовому Ярі сноубордистів виявилось більше.

Сходження на гору

За 2 години хлопці зробили щонайменше 15 підйомів. Виходять востаннє цього вечора нагору.

Звіддаля світяться житлові будинки, а на горизонті, десь за 2 кілометри, видніється центр Києва. В Протасовому з‘являється відчуття, що ти виїхав за межі міста.

Хлопці лягають на спину, і дивляться на величезну хмару штучного снігу, яка ось-ось звалиться на їхні куртки, штани та голі обличчя.

Після складного сходження дихають, і думають кожен про своє. «А всього цього могло б і не бути», – ось про що думаю я.

Велес, Богдан і Діма підіймаються на ноги, застібаються і на рахунок «3» рвуться вниз на повній швидкості. Та для новачка Богдан – це все ще виклик. Він різко гальмує, здіймаючи снігову завісу.

Лижник ти чи сноубордист – байдуже. Зараз маємо єднатись і бути одним цілим

Даня Бумаценко