Костюм космонавта і вечірній лук за 400 грн: майже модний репортаж з київських секонд-хендів

Instagram показав тренди, які покоління Z (зумери, ті, хто народилися в 2000-2012 роках) прагне розвивати у 2024 році. Досліджували й опитували зумерів у США, Великій Британії, Бразилії, Індії та Південній Кореї.

Так от: результати свідчать, що в 2024 році зумери зосередяться на цілях сталої моди. Тобто: менше купувати одягу, одягати ті ж самі луки, бути ощадливими й купувати речі з секонд-гендів.

Що можна знайти на секондах, яка там атмосфера? Вечір нагадує свій репортаж з київського секонду.

Светр за 50 копійок

Він був смугастим. Червоним у білу полоску. Висока горловина складалася втричі і надійно захищала від зимових вітрів. Був безрозмірним, але гарно сидів.

В одному з перших київських секондів він коштував 50 копійок, і це було не мало. Я носила його кілька років, і всі ці роки мені було ніяково, що його до мене хтось носив. 

У підлітковому віці хотілося носити те, що і всі. Але грошей не вистачало і я, гидуючи, одягалася у секондах.

Як же добре, що все змінюється!

Мода на секонд-хенд

Тепер одягатися у секонд-хендах не просто ок, а й ознака екосвідомості: не купуєш нове, а продовжуєш користуватися уже створеним одягом. Умнічка і молодець.

Та й у мене давно змінилося ставлення до цих товарів. Хімозний запах тепер пахне пригодами, і риюся у купі шмоток тепер гордо і з задоволенням.

Більше того: у мене мало одягу, який я купила новим. Давно не цікаво одягатися як з інкубатора, та й мода вже не на першому місці. Тепер там комфорт та мій стиль.

Тож сьогодні одягаю спідницю-шорти та майку, які колись купила на секонді, і йду на полювання.

Одяг на секонді для допомоги військовим

Від початку повномасштабного вторгнення я купую тут речі переважно для ЗСУ: чоловічий зручний одяг для поранених у шпиталі або щось максимально дешеве “маскувальної” гами, щоб порізати на сітки.

Та на шпиталі якраз вчора відправили чергову партію, а про кольори для сіток питаю:

– Які зараз потрібніші?

– Поки матеріалу багато є. Нічого зараз не купуй, будемо дивитись, які сітки будуть замовляти.

То що, можна піти і купити щось… Собі? Клас, візьму великий рюкзак.

Сьогодні ввечері я пройдусь трьома різними секондами, подивимось, що там для мене знайдеться.

10 гривень водієві маршрутки, і я на місці. Це метро Лісова, крихітко! Славетне місце куп одягу заввишки з людський зріст.

Тут колись було величезне секондове поле, де можна було загубитися на тиждень. А зараз –чепурне крите продуктове містечко Bazar та оновлена трамвайна кінцева зупинка.

Хароша, соврємєнна – Лєвіс

Але я знаю, куди йти. Секонд – як бур’ян, з яким марно боротися. Вздовж колій тягнуться напівкриті напівприміщення з купами речей.

Та спершу пірнаю у просвіт між ними – тут ховається найдешевший секонд у місті, де є речі по 5, 10 та 20 грн. Це місце зветься “Поле чудес”. Саме тут найкраще купувати те, що буде нарізане смужками та вплетене у війну.

Але перед моїм носом двері зачиняють: цей секонд не для “Вечора”. Ну і ладно, йдемо далі. Зранку та вдень на секондах розважливо та ліниво. Людей мало, вони більше розглядають, ніж купують.

А ввечері – двіж: з метро вистрибнути в світ тканин і фасонів, швиденько урвати щось і, як Голум з “Володаря Перснів”, притягти додому і сховати у пральній машині свою прєєєєлєсть.

В “Шмоткі”. Поки трамвай плавно розвертається, через вікно можна собі обрати пару кофтинок – столи стоять до колій впритул.

Ба більше, як заманухи перед входом висять робочі комбінезони і… Костюм астронавта.

Їдеш такий в трамваї на околиці столиці, бачиш – висить. Можна уявити, що то ваш, а ви біля нього пролітаєте у космічному кораблі.

Що можна знайти на секонді

Заходжу. Ось сукні та футболки на вішалках, пристойненько так. Рядочками кросівки. І, наче щасливі цуценята, що борсаються у багні, лежать як попало шорти, піжами, майки.

Тут треба рити. Та я уже пані прошена, риюсь рідко. Тож йду дивитись футболки. Ціни тут від 30 грн. На вішалках дорожче: 150-200 грн. 

– Мені тре біла. Чисто біла. Сину.
– Який розмір?
– Та він такий високий-високий, як ви.
– Може, у нього XL?

Продавець бере футболку і прикладає до себе:

– Ану! Така? Це хароша, соврємєнна. Лєвіс.
– Та мабуть XL, ага.

Ще одна продавчиня шукає скатертину для чоловіка, схоже, вони близькі знайомі:

– Мені мамі.
– Дивись яка гарна, нова.
– Скільки?
– Тобі так віддам. І ось ще рушник їй на кухню візьми.

Бачу прикольну футболку з пантерою та жовту сукню. Ех, купила б кілька розмірів тому.

А все інше мені не подобається, тож кажемо відкритому секонду “До побачення” і йдемо у наступний.

Літній вечірній лук десь за 400 грн 

Далі по курсу – двоповерховий ангар.

– Не втрачайте можливість придбати гарний одяг – запрошуємо на другий поверх, – каже у мікрофон спеціально навчена людина.

Йдемо. Ціни стартують від 40 грн і можуть сягати кількох тисяч. Тут все: і купи з відвертим ганчірям, і “люксові” туфлі. Ось зимові устілки, якщо раптом треба. Новенькі “човники” за 80 гривень.

До речі, взуття на підборах на секондах можна знайти багато. І багато нового. Вони часто просто на купах, зате кросівки окремо гарненько стоять. І ціна на них буде у кілька разів вищою.

В ангарі працює кондиціонер, грає приємна музика. Є навіть кіоск з водою та кавою. І столик, щоб посидіти, випити кави і насолодитися… пейзажем, мабуть.

Скільки коштує зібрати собі лук на секонді

Знаходжу прикольні кофтинки, драні шорти і джинси, вечірні сукні, кроп топи. Ціни коливаються від 60 гривень до 300.

Якщо взяти собі за мету, то можна спокійно зібрати літній вечірній лук десь за 400 гривень разом із взуттям. З тією купки за 80 грн, обійтися без кросівок, звісно.

Ось дівчина якраз цим займається: нагрібає чоловічих сорочок з купи і збирається тягнути це все у примірочну.

А от хлопці пішли шукати собі щось прикольне, запаслись солодкою водою і азартом. Пара поважного віку теж не відстає: він вибирає шорти, вона оцінює.

Готова йти міряти спідниці ще одна пані. А інша прискіпливо розглядає дитячий рюкзачок. Одні люди хапають все підряд і розбираються уже вдома, а інші вивчають річ під мікроскопом, аби не принести мотлох.

У цьому секонді не так спішать, як у відкритому: ціни трохи вищі та й атмосфера приємніша. Тож спостерігаю, як нагрібають швидко, рухами, що доведені до автоматизму.

Проте на якійсь кофтинці раз – і зависають. Розглядають її крізь сонце, видихають довгий робочий день. А потім ніби прокидаються і знову гребуть, гребуть, гребуть…

Як роблю я? Під настрій. Ще залежно від ціни. До дешевого можна не доколупуватися, а дорогі покупки – вони і в секонді дорогі покупки.

Та буває, що приношу річ додому, а у мене вже така є. Тож у мене було дві пари однакових бриджів, а зараз два ідентичних рюкзачка.

Ще якось купила кеди зелені. За 30 гривень. Пройшлась ще – бачу, такі самі, тільки жовті. І по 120 грн. Але купила. І носила один кед жовтий, інший зелений.

Майже всі M та парочка L 

Так, а це у нас що? Полиця з армійськими берцями. 2250 грн за пару.

Поряд – шкіряні класні туфлі за 1350. Ми взимку нові утеплені берці за 750 грн знайшли.

Ох. Згустилися хмари над легким літнім репортажем, і згадала я, як минулого року ми перетрусили купу секондів у пошуках форми для одного підрозділу. Ворожий снаряд влучив їм у склад, і потрібна була форма на зміну, поки не видадуть нову.

Їздили у спецсеконди, які якраз спеціалізуються на формі. Та нас одразу попередили: ціна на все фіксована, якщо попадеться з дірками – так і буде. Дивіться уважно.

Ми трохи подивились на ношене-переношене, плюнули й пішли. Всюди ми стикалися з тим, що продавці не хочуть робити знижки, йти на поступки. Хоча саме секонди – місця, де нормально поторгуватися. Все, що мало камуфляжні кольори, автоматично ставало елітним товаром. 

На щастя, українські виробники швидко оговтались і почали шити недорогу і відносно якісну форму. Тож нам підкинули контакти, і ми з чистим серцем закупили хлопцям нову. Відправили, хотіли навіть відсвяткувати це келихом вина. Проте не встигли. Майже всі хлопці загинули. І форма розміру “майже всі M та парочка L” їм уже ніколи не знадобиться…

Люда, неси стойкі – люди з роботи йдуть

Нічого не купую і тут. Наступний секонд називається “Тюк”. Він має один поверх, але довгий і поділений на дві зони – два магазини. Чіткого кордону, правда, нема, тому працівники переважно займаються тим, що просять людей не виносити товар в сусідній магазин.

– Люда, неси стойкі – зараз люди з роботи йдуть! 

Схоже, на вечір до зали виносять більше товару.

Тут за 300 грн можна придбати леопардові шльопки для справжньої тигриці, худі з єдинорогом за 350 грн, човники з шипами за 500 грн чи спецкомбінезон разом із бахілами за… Високо висить. Будемо вважати, що він безцінний. Пара кофтинок такі наче нічого, але не тьохкає – не моє.

Йду до штанів і… Жилет-розвантаження. На манекені, щоб здалеку видно було. Старий. Потертий. За 750 грн.

Одяг для військових секонд-хенд

А ось і штани. Поряд висять військові за 750 грн і кежуал за 450. Ловіть ілюстрацію до фрази “кому війна, а кому мати рідна”.

Виходить, що за майже півтора роки повномасштабної війни нічого не змінилося. Так, є версія, що військове б/в завжди було дорогим. Може, й так. Але не знизити ціну зараз?.. За 750 можна купити нові штани з вбудованими наколінниками. 

Забігаючи наперед, скажу, що я потім прийшла додому і зв’язалася з різними волонтерами: питала, чи купують форму у секонді. Майже всі відповіли, що краще й дешевше нова. Та знайшовся один, що таки купує:

– Я купую на секонді. Навіть укрпіксель штани взяв за 150 грн. На секонді можна взяти якісну, оригінальну форму і одягнути більше людей на ту ж суму, що купити одну нову.

Волонтерам часто і багато йдуть назустріч. Особливо якщо закупки для ЗСУ. Секонд-хенди ж – наче окремий світ. І я його люблю, та сьогодні він мене періодично курвить.

Іграшки секонд-хенд

О, іграшки. Іграшки на секондах мають такий вигляд, наче прийшли сюди доживати останні дні.

Якось я навіть купила собі тут фіолетову дракониху. Назвала Ельвірою. Але вона була настільки депресивною, що поїхала невдовзі шукати нову сім’ю.

Дві дівчини залетіли і побігли до шортів. Пан задумливо розглядає сукню і вішає назад. Працівник у кепці ацетоном чистить кросівки.

За вікном вечірнє сонце лягає на плечі втомленим перехожим. Я йду до контейнера з капелюшками. Бути на секонді і не нап’ялити на голову якусь фігню – ні, це була б не я.

Нічого не купила. Та обов’язково накуплю собі багато-багато нового старого одягу з тією ж легкістю і азартом, які були до повномасштабної війни. А поки походжу у тому, що є.

Аби було у чому ходити хлопцям і дівчатам на передовій. Аби було у чому їм лежати в шпиталях. 

Повертайтеся живими, котики. Мені ще вас водити по секондах, щоб ви розібралися з тими, хто продав совість і наживався на війні.

Можна ще почитати, як Оля:

• їздила київською міською електричкою,
• ходила киїськими підземеллями з дигерами
• і танцювала на рейві.

Ольга Бродська

журналістка