«Мівіна» за ₴2000, дзвінок Жадана на ДН чи збрити вус Зезюліну: як аукціоніст Сердюк розігрує дивні лоти та допомагає ЗСУ

Українець збирається на концерт. Кладе у кишеню квиток, ліхтарик, якщо вимкнуть світло. Одягає зручні кросівки. 

І… перевіряє баланс на карті — вистачить купити лот на аукціоні?

Нині живі виступи мають обов’язковий пункт програми: збір грошей на ЗСУ. Музиканти шукають цікаві лоти та запрошують аукціоніста. 

Олександр «Колмен» Сердюк мандрує Україною та світом разом з різними гуртами. Виходить до глядачів, розігрує лоти та зникає за кулісами. Він звик до сцени у складі «Інародного театру абсурду „Горобчик“». 

Та нині просить представити себе так: волонтер.

Маминим сервізом по голові

— З початком великої війни повісив на гвіздок всі свої кар’єри. «Горобчик» на паузі, один з нас, Ярослав Гаркавко, загинув на фронті. Жека Курган служить. Інші люто волонтерять. Он тільки Вася Байдак які об’єми допомоги фігачить. До гумору мене нині не тягне… Але відчуваю, що прокинувся. Аукціони — це єдине творче, чим зараз займаюсь.

Все почалось з гурту «Жадан і Собаки»:
— Мене покликав Євген Турчинов провести аукціон на їхньому концерті. Вийшло добре, і з того часу я був аукціоністом вже на 285 концертах. Чи мав досвід? Ну… Ще до війни мав борг за квартиру. І під час виступу «Горобчика» виходив у різних костюмах та продавав їх. Борг закрив.

— Ще робив агресивний маркетинг. Якось у мене було десять футбольних футболок: Батістута та інші. Не підписані футболістами, тупо звичайні. Я брав футболку та кидав в зал. В кого попала — той має купити. Кожна наступна коштувала на десять гривень дорожче. Купували, як не купити?

Ще було весело кидатись маминим сервізом. Сказав їй: «Він 35 років стоїть. Ну не прийде цей момент, коли випаде нагода дістати з серванта». Глядачі зловили всі предмети, нічого не розбилось. Правда, один в голову комусь попав. Але то таке.

Збрити вуса Зезюліну та покурити з Паліндромом

Тонке відчуття абсурдного гумору допомагає збирає великі суми:

— Я можу все розіграти. Як класичні лоти на кшталт тубусів та гільз, так і щось креативне. Був лот: Сергій Жадан вам телефонує на день народження та читає вірш. Також розіграв строку до нової пісні гурту «Дно»: кажеш фразу, а музиканти потім її роблять частиною треку. 

А як вам оце: просидіти весь концерт на одній сцені разом з Хамерманами? Чи таке: покурити після концерту сигарету разом з Паліндромом? До речі, покурити з ним було кілька охочих. Я подумав: хай донатять і курять всі разом. Круто, коли можна зробити якомога більше копій лота.

Часто фантазія підказує Колмену зовсім карколомні лоти:

— Збрити вуса Зезюліну з «Латексфауни». Розіграв так: один переможець голив за ₴40 тис., інший стояв і дивився за ₴30 тис. Ще лайм був. Просто лайм, фрукт з однойменної пісні гурту. Лот такий: кинути лаймом в Діму. Або щоб Діма кинув в тебе лаймом. ₴17 тисяч на цьому виручив. Імпровізувати можна як завгодно. Старатись тільки, щоб лоти не перетинались з планами гурту. Типу, не варто обіцяти сніданок з музикантами, графік яких не знаєш.

Пачка «Мівіни» за ₴2000

Іноді лот такий, що взагалі на голову не налізає:

— Теж з «Латексфауною» було. Ілюша, їхній гітарист, розповів перед концертом мені анекдот. Такий собі, мені не було смішно. Виходжу на сцену. Думаю, о, це ж лот. Стартова ціна ₴500: хто виграє, тому Ілля на вушко розповість поганий анекдот. ₴30 тисяч дав якийсь чувак. Вийшов на сцену, гітарист йому розповів анекдот. Той посміявся і пішов.

Буває, що й пачка «Мівіни» заходить аудиторії:
— Продав якось за ₴2000 грн. Адже вся справа у подачі. Як ти презентуєш лот, так його і оцінять. Наприклад, я нині живу у Дрогобичі. Там є пані Оксана, яка продає годинники в АТБ. І я розповідаю: «Відриваю від серця годинник. Уявіть тільки: ви приїжджаєте в Дрогобич, йдете до пані Оксани. Кажете гордо: купив на аукціоні».

Ви можете подумати: який, блядь, годинник, який Дрогобич? А 25 годинників уже так у мене купили. Від ₴500 до ₴10 тис. за один отримував.

Премія «Другої Ріки»

Під час концерту Олександр зазвичай виходить двічі: на початку та перед «бісом». Розігрує по кілька лотів. Крім його креативних рішень, гурти також готують власні лоти:

— Валєра Харчишин віддав на аукціон премію «Другої Ріки». Обгорілу, бо виніс її зі свого будинку, який спалили росіяни. Розіграли, людина виграла. Але не взяла, щоб лот розіграли ще раз. Так часто буває. 

Відмовляюсь розігрувати хіба кацапські речі: огидно. Виключення тільки, якщо лот — це разом спалити щось їхнє. Таке робимо.

«Дуолінго» від куріння

За один місяць в Олександра може бути до 18 концертів. Вдома буває рідко:
— Вечорами у Дрогобичі люблю ходити в кіно. Хороше, погане — все одно. Вивчаю, куди рухається кінематограф, отримую задоволення від перегляду.

Приїжджаю на кілька днів та йду передивлятись все, що вийшло в прокат за цей час. З останнього дивився «Колір гранату» Параджанова: яскраві образи, красивий фільм.

— Коли не хочеться в кіно — йду поплавати в басейн. Ще намагаюсь кинути курити. У цьому мені допомагає «Дуолінго». Бо якщо захотів курити — головне відволіктись. Заходжу в додаток. Потім уже не таке сильне бажання закурити.

«О, сьогодні є тунець»

На вечерю Колмен особливо страв не підбирає:
— Мама переслала мені на початку великої війни багато консервованого тунця. І можу так собі сказати: «О, сьогодні є тунець». І так може тиждень тривати. Є гречка — варю гречку.

Ще навчився під час карантину робити банош та сочевичний суп, але для них потрібне натхнення. Частіше просто йду в супермаркет, беру готову курку, авокадо та огірок. І їм.

Насичений день закінчується соцмережами:
— Пізно ввечері я пишу у твіттер для американської аудиторії пости: на що та скільки зібрав.

Можу викладати фото та писати свої думки: от я на концерті був, а це Джаред Лєто якусь хєрню ляпнув, зробіть репост. Моя умова проведення аукціонів — гроші від кількох лотів я забираю для потреб своїх знайомих військових.

За 2,5 роки на 20 автівок вдалось зібрати на різних платформах. Зараз збираю на дрони, прилади нічного бачення, спорядження. 

Перед сном аукціоніст думає про наступний день:

— Формую графік, аналізую, що треба зробити, а що ні. Ще фантазую про те, як і коли все це закінчиться…

Ще про вечірнє життя на сцені:

Ольга Бродська

журналістка