«Лопата – це сексі»: творчий репортаж з розмальовування «Зубатих лопат»

Береш лопату. Малюєш на ній зубате личко. Кладеш до інших сохнути.

Мотаєш намальовані лопати жовтим скотчем. По 5 штук. Несеш у машину.

Машина відвезе на склад. Звідти на «нуль».

Навіщо малюнки, вони ж зітруться після першого копання?

Про це я і прийшла дізнатися у «Veteran Hub»: сьогодні на 19-ту сюди запрошені всі охочі помалювати на лопатах. 

Головне, щоб зуби були

– Ви куди, тривога ж, – стопить мене на вході охоронець. – Всі в укритті.

Топаю в укриття, але оп – відбій. Мені назустріч поспішають волонтери:

– Привіт, беремо лопати і несемо. 

Ми вивантажуємо з автівки основу для майбутніх художніх шедеврів і несемо у велике приміщення хабу.

Там спокійно може розміститися 40-50 чоловік, але нас менше – трохи більше десяти. А лопат сотні. 

Круглі столи витягають на центр кімнати, навколо них розставляють стільці. Дівчата накривають столи плівками, викладають баночки з фарбою, роздають маркери: малювати можна і тим, і тим. 

Підготовка йде настільки швидко, що лиш встигаю кліпати очима. Для дівчат з благодійної ініціативи «Зубата лопата» це звична справа: розмальовка лопат може бути кілька разів на тиждень. А проекту нещодавно стукнув рік.

– Хто буде каву? – кілька хлопців відправляються на кухню, йду за ними по чай. Поки робила напій, інші волонтери уже десяток лопат розмалювати. Так, все, час братися до цієї дивної роботи.

Беру з купи лопату, несу за стіл. Пензлик, біла акрилова фарба, питаю у сусідки, як правильно малювати:

– Головне, щоб зуби були. Лопата ж зубата. Це бренд

Фотосесія з «Бредлі»

Проводжу пензликом по лопаті: відчуття фантастичні. Наче тобі три рочки і ти несанкціоновано прикрашаєш шпалери маминою помадою.

Але тут точно не насварять: навпаки, подякують. Виходить на диво добре і швидко. Класичну білу завершила, починаю злу червону. Поряд дівчина малює по фото профіль собаки. Чом би й ні?

Дорослі люди збираються, щоб дати нейтральному знаряддю праці душу. І військові це дуже цінують – влаштовують з лопатами справжні фотосесії: на позиції, в окопі, на танку.

Навіть з бойовою машиною піхоти M2 «Бредлі» у мордатих лопат є фоточка. А ще є фотозвіт від хлопців з берегової охорони: лопата на човні. 

Силу фарби та маркера складно переоцінити.

Військові отримують лопати і радіють, як діти. От що каже один із щасливих власників – сержант з матеріально технічного забезпечення окремої роти ударних БпАК «Бойові Хрущі» «Гімлі»:

– Ці лопати, можна сказати, життєво необхідні. А ще на них такі прикольні малюнки! Кожен піднімає настрій і робить лопатку унікальною, одразу бачиш свою.

Лопата – це сексі

Проект «Зубата лопата» створили дівчата-колежанки з IT-компанії. За рік їм вдалося передати на фронт 21 тисячу лопат. Все завдяки мордочкам.

– ЗСУ потрібні автівки, дрони, такмед – розповідає співзасновниця «Зубатої лопати» Альона, не припиняючи малювати личка маркером.

У неї яскраві пасма у волоссі, футболка з тризубом і безліч справ. Зловити її було складно, тож беру інтерв’ю, поки Альона затрималась на одному місці:

– На це люди донатять. А саперні лопати? Наче не предмет першої необхідності, правда? Лопати – це не дуже сексі. Один коментар, пам’ятаю, мене вкурвив: «Нащо на фронті мала піхотна лопата? Я дивився відосік зі списком потреб ЗСУ. І лопати там не було». 

Тому ми, дівчата, придумали лопату-персонаж. Зробили сайт.

Знайшли підприємство, яке погодилось під замовлення робити для ЗСУ надміцні лопати з товстої сталі та заточеним вістрям. І тепер лопата – це сексі.

Для збору коштів вигадують різні активності. Наприклад, робили недавно покерний турнір: зібрали 240 тисяч гривень. На розмальовані лопати нині добре закидають гроші: дівчата відомі по всій лінії фронту. 

Тризуб, Моне і пес Патрон

Мій столик штампує зубаті личка, творчість тут не обмежують. Сьогодні пощастило: серед нас художниця. Вона госпітальєрка. Сюди приходить відпочити душею. Лопата у стилі Моне, дерево та тризуби – це її роботи.

Поряд з нею малює волонтер, який апгрейдить машини до медеваків: транспорту, на якому вивозять поранених з поля бою. У нього виходять чувачки в окулярах та логотип його волонтерської спільноти: жовтий кіт.

Альона перераховує розмальовані лопати і схвально киває: результат хороший. Можна починати пакувати їх. Далі наша розмова йде під гуркіт заліза та шум жовтого скотчу, яким вязали лопати купками:

– Діти малюють малюнки, а дорослі малюють лопати, – перекрикує все це вона. –  Хтось малює герб, хтось розписує петриківкою. Є йога-лопати і ніндзя-лопати. Один волонтер-іноземець намалював нам «Рускій ваєнний карабль іді на…». Ще був дитячий майстер-клас: там зображували пса Патрона. 

– А якось в офісі малювали і підійшов хлопчик років 7, – підхоплює ще одна волонтерка-співзасновниця Анна. – Каже: «Мені треба розмалювати одну лопату. Для тата». І мене розплющило тоді.

Подруга Кірка та слово на букву «л»

Взимку у Лопати з’явилася подруга Кірка. Нею зручніше пробивати мерзлу землю. Кірок поїхало на фронт близько 1600 штук. Була надія, що нового сезону не буде, але Альоні уже ясно: бути подругам знову разом:

– Ще у нас рожеві лопати є – фарбуємо повністю в рожевих колір. Їх собі замовляють бойові медикині. Взагалі у нас такий жіночий вайб. Спочатку було дуже прикольно збиратися разом малювати по лопатах і говорити про хлопців. 

Правда, через деякий час уже збиралися говорити про хлопців, а виходило – про лопати. Замовлень ставало дедалі більше, обсяги росли. Тож у якийсь момент дівчата навіть ввели мораторій на слово на букву «л». І самі незчулися, як з робочих стосунків виросла міцна дружба.

– Вантажимо у ліфт, – керує процесом Альона. Одна в’язанка лопат притримує двері, інші складаємо всередину. Коли все завантажено, роблю зубатолопатний ліфтолук. Дівчата бачать і теж біжать фоткатись. Хтось збоку, хтось у дзеркалі, хтось сідає до лопат, хтось лягає на них. Сміх не вщухає.

Не подобається це тільки охоронцю:

– Так, їдьте вже, мені час закривати тут!

Вантажимо лопати назад у машину: за вечір вдалося розмалювали близько 300 штук. Куди вони поїдуть, поки невідомо. Але запити є, скоро дівчата розподілять їх між підрозділами.

Щоб отримати зубаті лопати, потрібно заповнити просту форму та надати необхідні документи.

Уже 9 вечора, та розходитись волонтерам-лопатникам не хочеться. Багажник з виконаною справою закриваєтся, а вони вирушають у кафе. 

Так, без мордочок на лопатах на фронті точно можна обійтись. За ці кілька годин точно можна було б наволонтерити щось продуктивне. Але дівчатам важливо передавати з тилу на передову емоції та підтримку. 

Щоб ті, хто ритиме цими дивними лопатами окопи, знали: їх люблять. 

Чекають. Готові витрачати час та сили на різну фігню. 

Аби тільки вони там усміхнулись.

Більше про крутих волонтерів, які:

• Годують військових та цивільних.

• Ремонтують велосипеди для жителів деокупованих територій.

• Плетуть маскувальні сітки.

Ольга Бродська

журналістка