За годину до опівночі: як пізні вечори стали моїм ідеальним робочим часом

Я починаю писати цей текст о 01:17. Ночі. Чую, як за вікном сюрчать цвіркуни, на грудях сопе донька, трохи далі на ліжку – чоловік. І посапує наш пес.

Працювати пізніми вечорами та ночами – здається, поширений сценарій для багатьох мам малюків. Бо це єдиний час у добі, коли мізки нарешті працюють НА вас, а не ПРОТИ вас.

А ще – це ціна за можливість бачити, як росте ваш малюк, зранку і до самісінької ночі.

Ніхто не штурхає – ідеально

Впродовж дня в мене часто розриваються чати: купа листів, постійне стрибання по задачах, бо там щось питають, там просять, тут дитині треба терміново на ручки, а там пес вирішив з’ясувати з кимось стосунки за вікном і чітко й гучно дає зрозуміти, що пан чи пані надворі не мають рації…

До того ж, ми з чоловіком обоє чергуємось: поки один працює, інший забавляє малюка. На денний сон працюємо обоє.

А потім приходить він – вечір, коли малюк засинає. І ти лежиш у блаженній тиші, бо ж «неробочі години» і мовчать всі чати, й нарешті можеш сфокусуватися і подумати глибше. 

Усі ідеї, які команда схвалила, прийшли до мене саме після 21:00. Але й тут є свої приколи.

Засни, ну будь ласочка!

21:00. Дитина покупана, «Щенячий патруль» під лампою на ніч почитаний, лягаю вкладати малечу поруч. І… вона передумує спати.

Егегей, у світі стільки цікавого! А книжечку ще одну? А «юбубу» послухати? А «ибу», «цуцееееня», «ціп-ціп»? 

А на кухню піти перевірити, чи не змінилось там щось. А на вікно вилізти подивитися, чи всі вже пішли спати.

А… а…

А я дивлюся на годинник і розумію, що чим довше донька не спить, тим менше часу лишається у мене на роботу.

Часом танці з бубном тривають до 23:00. І – не завжди вдається після таких танців працювати. Буває, просто падаю втомлена спати поряд. Або засинаю у спробах виконати заплановане.

А потім компенсовую недопрацьоване вихідними. Хіба їх не для цього придумали? ?

Хочеш в туалет? Удачі

Я годую доньку грудьми, тому робочий вечір часто починається в класичній позі: лежимо з малюком на ліжку, вона на грудях збоку посапує, я в телефоні працюю.

Через фіксовану позу (груди з себе не знімеш ?) може з часом затерпати спина, ноги, і пальці на руках, бо лежу викручена абияк, щоб і дитина спала, і світло від екрана телефона їй не заважало, і щоб друкувати могла.

І коли вона вирішує продовжити спати без грудей, я навшпиньки біжу в туалет, бо хтозна, як далі ніч розвиватиметься ?

Як зробити вечірній час найбільш продуктивним: мої 5 уроків

Будьмо відверті: ввечері хочеться відпочити, а не гарувати як коняка, хай і онлайн. Тому попервах було важко: мозок вимагав легкого серіалу на Netflix або стендап послухати. Ти ж заслужила, мать! 

Тому я з часом навчилася з собою домовлятися.

1. Фіксую чітко кількість робочого часу. Тобто – працюю більше 8 годин на день тільки у виняткових випадках. Раніше я жила в парадигмі, де понаднормова робота по 12-16 годин була ознакою ініціативного працівника, «правильного». Ледь не вмерла і переосмислила все, підкріпивши це наукою. А вона чітко каже, що перепрацювання знижують продуктивність та креативність. Тому з роками я прийшла до іншої робочої філософії. А це…
2. У мене є обмежений час на роботу, тому використовую його максимально продуктивно. Коли розумієш, що більше часу в добі попросту немає, то вчишся пріоритезувати. І ще, не менш важлива штука…
3. Я вчуся пробачати собі, що не можу встигнути відповісти всім на все в обмежений проміжок часу. Раніше я відчувала іспанський сором, що залишаю без відповіді ввечері робочі листи. Тож працювала по 12-15 годин, аби якнайбільше встигнути і бути «хорошою дівчинкою». І все одно не встигала. Листи росли в геометричній прогресії, поки не завалили з головою і я, вигоріла емоційно і знесилена фізично, нарешті пішла у відпустку. І з роботи ?
4. Коли я втомлена, працюю по принципу винагород. Буває, що робота от зовсім не йде. Муляє, спотикаюся об перепони в голові, не можу знайти рішення. Тоді кажу собі: ок, переключися. Глянь 10 хв свій серіал чи стендап, і повертайся до цього завдання. І роблю так хвилями – винагороджую свої зусилля приємним бонусом. Найефективніше в таки вечори в мене це працює за популярним принципом помодоро. Мій темп тут – десь 10 хв відпочинку і потім 30 хв роботи. І так по черзі.
5. Якщо робота йде і захоплює, можу засиділися до 2 ночі. Якщо ніяк не йде – можу заснути й о 22:00. Я аналізую не день, а тиждень. Це допомагає тримати в голові ширшу картину і балансувати дні, коли щось не виходить, чи коли малюк більше потребує мами. Чітко рахую якісно відпрацьовані години, аби їх було не менше 40-42. Час поза цим, коли відписую на оперативні повідомлення коротко, не рахую, бо збиває з толку. Якщо бачу в п’ятницю ввечері, що тиждень відпрацьований якісно – можу влаштувати собі навіть серіалозапой маленький, щоб мозок відключився і відсвяткував гарну роботу. 

Тобто до 1 ночі дивитися нетфлікс чи слухати класні інтерв’ю на ютубі.

Якщо хочете вимкнути теж якось так мозок – раджу «Солодкі магнолії», «Провулок світлячків», «Добра відьма» чи «Chesapeake shores». 

Серіали про маленькі містечка, де багато-багато добра, дружби і любові. Казки, які мені допомагають краще спати у ці буремні часи 😉

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”