«Ловлю вечори та роблю їх картинами» — художниця Оксана Бойко з Харкова про рідне місто і вечори творчості

ЇЇ роботи наповнені вогнями й тінями нічного міста, людьми у клопотах наприкінці дня, грою кольорів у вечірньому небі. 

Це картини художниці Оксани Бойко з Харкова. Їй 26 років, вона працює в техніці акрилового живопису, створює ілюстрації. Висвітлює теми урбану і міських пейзажів. 

Вечорами вона гуляє містом, щоб зібрати різні пазли одного місця для картини. Ходить на піцу в «Автостанцію» на Подолі, вишиває або дивиться фільми з близькою людиною — «Багато гарних фільмів!». 

Це її розповідь про рідне місто, вечори творчості і відпочинку.

Ловлю вечори дорогою в зал

Наприкінці дня ходжу в зал і коли повертаюсь додому, то якраз сонце заходить. Ніби буденний маршрут, але щоразу видовище — бачити, як швидко і гарно змінюється небо надвечір.

Це лише 10 хвилин — спочатку небо рожевіє, кольори густішають, падає синь, коли вмикаються вечірні вогні. 

Люблю вид на Поділ з Андріївського узвозу, оглядового майданчика Андріївської церкви та Алеї художників. Ці спостереження за великим простором згори дають мені піднесення. 

Нічні вогні у Києві, вид на Поштову площу, 2024

Перед тим як намалювати Поділ, багато разів ходила по мосту, в різний час. Придивлялась до деталей, їздила ввечері по дорозі і по мосту, фотографувала і замальовувала. 

Це з одного боку швидке враження від вечірнього київського подолу, а з іншого — образ, зібраний з кусочків і уривків різних днів.

Вторгнення змусило швидше розвиватись

Повномасштабне вторгнення росії змінило відчуття часу — всі усвідомлюють ризики щодо свого життя. І це змусило мене швидше розвиватись, як художниці, авторки, людини. 

Житній ринок 2024

Зараз хочу встигнути стати кращою версією себе самої. 

І щаслива можливості малювати:

Всі мої роботи — вони важливі моменти для людини. Місто, вулиці, будинки, місця важливі мені чимось. І так у кожної людини є своя важлива місцинка. 

Кінотеатр «Жовтень», Київ, 2024

Вивчаю, фіксую ці простори, щоб люди могли бачити їх у найкращому вигляді на картинах, листівках, постерах. 

До прикладу, коли створюю роботи про рідний Харків, то це розповідь про місто моєї душі. Зараз не можу там жити, але сумую за ним, як і інші харківці.

Поліція питала, — «Що за малюнки стратегічного об’єкта?»

Найбільше малюю вдома, зі світлин. Саме фотографія допомагає мені добре розкрити місце. А на вечірніх прогулянках ловлю стан, досліджую простір, який хочу зобразити. 

«Мій район», Харків, 2023

Є у мене картина «Козятинський вокзал» і вокзали зараз — це стратегічні об’єкти. І фотографувала і з натури працювала. 

Коли робила скетчі, то приїхала поліція, хтось побачив мене і викликав. Питали мене з якою метою замальовую стратегічний об’єкт. 

«Козятинський вокзал»

Потім працівник вокзалу підійшов, казав, що з СБУ і наполегливо просив з ним піти «на допит». А мене всі погодження і дозволи від міста були. 

23 лютого працювала над картиною зими на Салтівці

У Харкові мала майстерню і 23 лютого працювала над картиною зими на Салтівці. Це була серія картин, подобається це місце — широкі простори все величне. 

«Рожева Салтівка» 2024

Але через напад росії поїхала в інше місто, а картини лишились у майстерні. Забрала їх потім, але не вже не дописувала.

І продавати не хочу, бо це особлива для мене місцина — на Салтівці я не жила, але маю багато моментів пов’язаних із студентськими роками, часами закоханостей, прогулянками. Це місце нагадує мені про спокійні часи без війни.

Вечір у Харкові, 2024

Ще дорога мені наша будівля Держпрому у Харкові. Часто гуляла біля неї, цієї велетенської махіни з бетону та скла, захоплювалась тим, що може створити людська уява. 

Зараз я викладаю для дорослих, індивідуально онлайн. Ще працюю в просторі психоемоційної підтримки в Києві «Літокрил». Він безплатний, працює для дітей, як підтримка під час війни. 

Blackout, 2023

Вечори для мене — це хвиля натхнення, підйому. Це час активної роботи: займаюсь з учнем онлайн, роблю ескізи, малюю. 

Люблю робити щось руками — в’яжу або вишиваю, таким чином відпочиваю.

Вечірній ритуал — готувати вечерю та вечеряти вдома з сім’єю. 

Коронна страва на вечерю — запечена картопля в духовці. Рідко готую, але люблю пасту карбонара.

Після блекаутів стала більше проводити часу вдома ввечері. А якщо йду у заклад, то обираю «Автостанцію» на Подолі. Мені смакує їхня піца. 

Ярмарок на Подолі, Автостанція, 2024

З коханим прагнемо дивитись якомога більше гарних фільмів. Ось наші топи на вечір: 

• «Банші Інішерина», режисера Мартін Мак-Дона
• «Розумник Вілл Гантінг», режисера Гаса Ван Сента
• «Спокута», режисера Джо Райта

Ідеальний вечір — смачна вечеря, малювання, фільм. 

Картина, яка описує моє «я» — «I Love Харків».  Це панорама Салтівки у рожевих тонах, мені подобається як «гламурний» і ніжний рожевий поєднується тут з брутальними і суворими багатоповерхівками. Окрім того, додала тут кілька «прикольчіків» у вигляді веселих зображень, схожих на дитячі наліпки але одночасно і ніби натяк на мурали на стінах. Ця картина вираження моєї любові до Салтівки, де я ніби дитина, яка обклеїла наклейками те, що дуже сильно люблю.

У ці вечори я бажаю українцям не втрачати віру, надію в нашу перемогу. Не дивлячись на те, що відбувається довкола в новинах, знаходити радість, жити, творити. Іншого часу і можливостей у нас немає, варто їх використовувати.

Ще про творчі вечори:

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»