26 Листопада, 2024
життєстиль
«О, з моїх тарілок Джонні Депп буде їсти!»: вечори фіналістки Etsy Awards 2020, художниці з Харкова Юлії Пилипчатіної
Автор: Віта Корнієнко
«Х*й їм, а не Харків», — спересердя вивела мисткиня Юлія Пилипчатіна на тендітній тарілці. Це сталось під час російського ракетного обстрілу Харкова.
«Це тарілка-емоція. Сиділа і думала, як декорувати тарілку. Але вибухи й тривоги… Нічого іншого в голову не йшло. Це наша спільна думка. Але це точно не вінець моєї творчості», — каже Юлія.
Їй 30, вона з Бахмута, працює у Харкові. Створює ілюстрації для дитячих книжок («Видавництво Старого Лева», «КСД»), а ще вироби з кераміки. У 2020 році Юлія увійшла у сотню фіналістів Etsy Awards з тисячі митців світу.
Вечорами вона зупиняє роботу, щоб побути з коханим. Обов’язково вечеряє за столом, дивиться серіали й ніколи не приймає важливих рішень перед сном.
Далі — думки й деталі вечорів Юлії Пилипчатіної.
Функція? Ні, моя кераміка — це лишень крихка краса
Понад 10 років займаюсь керамікою. Весь цей час робила посуд, бо люблю красиві побутові речі.
Через повномасштабне вторгнення мала перерву. Змінила ставлення до людей і речей.
Раніше думала, — «Всі й все мають виконувати якусь функцію». Зараз для мене краса — просто в існуванні чогось. Без функції.
Прикраси — втілення цієї думки. Я не маю створювати речі, обов’язково корисні у побуті, я цінна сама по собі. І мої речі не мають нести користь, бути функціональними.
Це просто крихка краса, цінна сама по собі. Як і всі ми.
Прикраса стає магічною, бо такою її робить людина. Власник робить її символом чогось свого. А для мене це — об’єкти чистої краси. Моя медитація у темні часи. Білі камінці на шальках терезів.
Й творчість потребує організації
Найважча частина моєї роботи — організувати все так, щоб творчий процес продовжувався.
Іноді люди думають: «Творчість — це ж чиста насолода». А на ділі митець має організувати собі цю «чисту насолоду». Створити умови, вирішити питанню побуту, заменеджерити.
Мені це важко, але вже знаю, що менеджмент вартий витрачених на нього ресурсів.
За ідеями ілюстрацій і прикрас йду у свої внутрішні світи.
Для ілюстрацій творю у собі світ за побажаннями автора твору. Для прикрас — суто мій. «Інстальований» при народженні, виплеканий з історій мого життя.
Мені самій, певно, найцінніше те, що сама обираю і сама у собі знаходжу. Абсолютне вираження мене самої.
У соцмережах стала популярною моя тарілка з написом, — «Х*й їм, а не Харків».
Це тарілка-емоція. Сиділа і думала, як декорувати тарілку. Але вибухи й тривоги… Нічого іншого в голову не йшло. Це наша спільна думка. Але це точно не вінець моєї творчості.
А найкраще відображення мене і моєї творчості — це чорна тарілка із золотою лінією і грубим краєм з необробленої глини.
Ця робота — мій пошук «філософського каменя» в кераміці. У ній модель космосу у правильних пропорціях.
Чорний космос, таємниця і ніч. Золота лінія — скарб людської здатності мислити. Необроблена глина — дика земля, з якої пішли й в яку підемо.
Надихає кераміка Делфу і Харкова
Надихалась Делфтською порцеляною (Нідерланди, 17-18 ст.).
А ще історія — моє улюблене джерело ідей. З кожної подорожі до історичних місць приводжу щось нове у своїй «скарбниці натхнення» в голові.
А ще надихає наш Харків — найкраще місто у світі для мене. Всі ці постаті з історії кераміки Харкова і Слобожанщини, наче мої родичі.
І Едвард Берґенгейм (1844-1893), який робив тут напольну плитку. І Матвій Кузнєцов (1846-1911), який заснував фаянсовий завод в Будах.
«О, з моїх тарілок Джонні Депп буде їсти!»
Запам’ятався вечір, коли купила перший шмат глини й… вимастила ним весь стіл! Нарізала кахлі й не знала, що з ними робити далі.
Але не зупинялась, подумала, що колись робота з глиною буде даватись мені легко. Треба тільки набивати руку знову і знову.
А через деякий час стався вечір, коли я з помічницями пакували замовлення на 200 тарілочок у Голівуд. Не знала, хто замовник, а дівчата загуглили і сказали, що це адреса продюсера відомої кінопремії.
«О, з моїх тарілок Джонні Депп буде їсти!», — жартували тоді.
Ще був вечір, коли пройшла у фінал Etsy Awards 2020. Не усвідомила, що сталось, — «Фінал, та й фінал, що такого?». А потім стався просто вибух замовлень. Це був справедливий результат моїх зусиль.
Не хочу через 20 років виявити поряд незнайому людину
Мій вечір — це час для друзів і коханої людини. Ми обидва працюємо багато, і можемо засидітись до ночі. Але часто о 18:00 я кажу, — «Все, прийшов час, який ми присвячуємо один одному».
Я не хочу через 20 років відірвати очі від робочого місця і виявити поруч незнайому людину.
Мій вечір належить людям навколо мене. Можу друзів запросити, сама піти, подію відвідати.
А ось ранок — це суто мій приватний час.
Ритуал, без якого не уявляю вечір — це вечеря за столом. Вдень можу їсти на ходу, під час малювання. Але вечеря — це момент сповільнення, з красивим посудом, свічками.
Люблю готувати вечері. Їжа дня — це те, що ти здобув щось в дорозі. Їжа вечора — це те, про що ти подбав. Зазвичай це проста їжа: сир, овочі, м’ясо, гарнір. Багато чаю.
Іноді вино: влітку сухе біле, взимку сухе червоне. Досліджуємо українські вина, подобаються.
Якщо захочу кудись піти на вечерю, то піду у Benedict Daily Bar на Сумській. Люблю їх реберця, профітролі і «Криваву Мері».
Зараз рідко читаю вечорами, частіше слухаю подкасти чи інтерв’ю. Щось політичне — так зберігаю ілюзію, що я щось розумію (ні) і контролюю (ні).
Із серіалів сподобався «Декамерон» від Netflix — продумані персонажі, гарна стилізація, гумор.
Засинаю і думаю, — «Яке диво жити!»
Я уважна і вдячна людина. Часто й не знаю, кому і куди нести свою вдячність за це життя і всю його суперечливу красу.
Часто засинаю і думаю, — «Яке диво жити!».
І не просто існувати рослинкою чи пташкою. А людиною, яка здатна усвідомити факт буття. Чи принаймні — намагатись це робити.
Варто лише торкнусь цієї думки у роздумах і все — будь-який мій вечір стає особливим.
Вдалий вечір — коли всі містяни залишились живі і цілі.
Ввечері я ніколи не приймаю доленосні рішення. Досвід показує: вечірня Юля більш чутлива, втомлена, емоційна.
З вечорів минулого бракує друзів, які виїхали і наших з ними посиденьок. Сумую за прогулянками опівночі центром Харкова.
Сумую за відчуттям безпечного, життєрадісного і затишного вечірнього міста.
Ще про творчі вечори:
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
5 рецептів різдвяних страв від шеф-кухаря Володимира Ярославського
7 місць для святкових вечорів у Києві: ялинка на Софійській, ковзанки і зимовий парк розваг на ВДНГ
Вішліст до свят від редакції Вечір.Media. А ще вішліст-бонус від знавчині гастрономії Марії Банько
«Плануємо секс і це так круто!»: чи можна підвищити лібідо — пояснює сексологиня