Побачите квитки – купуйте: постапокаліптичний репортаж з археологічної опери СHORNOBYLDORF

28 листопада композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко (Opera Aperta) презентували в Київській опереті оновлену версію археологічної опери CHORNOBYLDORF. 

Театрально-музичний перформанс вперше показали в 2020-му, в «Мистецькому Арсеналі». За рік CHORNOBYLDORF переміг у чотирьох номінаціях української театральної премії «ГРА» (найкраща музика, режисура, сценографія та хореографія) та увійшов до міжнародного топу вистав німецького конкурсу Music Theatre NOW. Опера також відзначилася на театральних фестивалях в Австрії, Голландії, Німеччині та Бразилії.

Спершу ми завітали в гості до Романа та Іллі, щоб поговорити про CHORNOBYLDORF більше. А потім вломилися до театральної зали після трьох дзвінків, щоб поділитися з вами враженнями від побаченого та почутого.

Спойлер: друга голова від радіації не виросла, а у декого навіть відвалилася.

Акт І. Зона, мандри та війна

Барокові крісла глядачів огортає темрява. На екрані над сценою з’являються електричні стовпи. Стовпи тримаються на воді, як Ковчег під час Великого потопу.

Наступний кадр: оголені люди стоять по пояс у Дніпрі та б’ють у гонги. Протяжний дзвін тоне в монотонному плюскотінні. Так двонять церкви в часи великої біди.

— На тому березі вже Енергодар, — каже Ілля Разумейко, показуючи фото з експедицій. Роман Григорів ствердно киває у відповідь.

Натхнення та матеріал для CHORNOBYLDORF композитори збирали в поїздках на енергетичні об’єкти України. Окремою позначкою на мапі Григоріва та Разумейка була чорнобильська Зона відчуження. До повномасштабної російсько-української війни залишалося два роки.

— Росіяни заходили через Чорнобиль, тож на початку вторгнення вся ця територія була під ними. Та й зараз просто так туди не потрапиш, — сумно констатує Ілля.

Навесні 2022-го творці археологічної опери знову вирушили в дорогу, цього разу — до прифронтових та деокупованих територій. Як і тоді, Роман та Ілля багато знімають. Кажуть, що нові відео увійдуть до майбутньої опери. Працювати над нею почали після 24 лютого.

Ілля Разумейко:

— А хочете прикол? — раптом запитує Роман. — CHORNOBYLDORF — опера не про Чорнобиль. 

І додає, що друга частина назви — відсилка до непрацюючої АЕС, яку композитори зафільмували в Німеччині. Станцію збудували, але так і не запустили в роботу. Після вибуху на ЧАЕС в країні почалися народні протести.

Акт II. Ядерний попіл від погорілого театру

Театральні софіти освітлюють архаїчне піаніно, на якому натискають клавіші привиди минулого. Над кришкою інструменту вмонтовано футуристичну панель управління в стилі старих науково-фантастичних стрічок.

Світ закінчився разом із Музикою. Замість сонетів і октав — глухе ехо від зіткнення робітничого молота з іржавим серпом, гуркотіння ударних в ударному темпі, фатальний скрегіт розладнаних струн. Журлива кобза, що дивом вціліла на ядерному згарищі, заливається плачем Ярославни.

Чорнобильська Мадонна виходить зі свого радіаційного саркофагу. Її сліди відбиваються горем на долях майже двох мільйонів людей.

Лабораторія сучасної опери Opera Aperta розташувалася в одному з приміщень Спілки композиторів України.

— До нас тут був музичний салон, а ще раніше — червоний куток. За приміщенням наглядала сонна бабуся. Наскільки я знаю, із бабусею все добре, а от де вона тепер спить — невідомо, — розповідає Роман Григорів. 

— Та яка бабуся? Давай краще про себе розкажемо, — пропонує Ілля Разумейко. — Люди ж думають, що ми досі з «Гогольфесту» не вилізли.

У 2012-му Роман та Ілля закінчили Київську національну музичну академію. У 2014-му розпочали співпрацю із Владом Троїцьким, засновником театру «ДАХ» і «Гогольфесту». З колаборації композиторів і драматурга зродилася театрально-музична спільнота NOVA OPERA. Ну, як зродилася — вилізла авангардною гулею на лобі у високочолих поціновувачів класичної сцени.

Як тільки не вивертали митці запилений кожух хрестоматійної опери! Розтинали рояль в біблійних декораціях (IYOV). Розгортали циркову арену на місці падіння Вавилонської вежі (BABYLON). Здійснювали мрії українських футуристів, що марили музикою літаків (AEROPHONIA). А нині, — у CHORNOBYLDORF, — ведуть культорологічні розкопки серед скелетів постядерного (чи пострадянського?) суспільства.

Незмінним у композиторському вайбі Романа Григоріва та Іллі Разумейка залишається одне. Ті, хто асоціюють оперу із аристократичними перуками та аріями в низькій тональності, виходять з їхніх перформансів враженими. Приємно чи ні — це вже інше питання.

— З 2018-го ми не маємо стосунку до NOVA OPERA. Нині звемося Opera Aperta («Відкрита опера» італійською), — заявляє Григорів. Чому їхні шляхи із Троїцьким розійшлися — не пояснює. Однак, щоб ні в кого не виникло сумнівів, додає:

Акт ІІІ. Балерини, зомбі та гармоніка

Юнки в білих пачках смикаються під танець роботів.

Ходячі мерці в ошатних дореволюційних нарядах волають так, наче досі живі.

Плакальниці в траурних сукнях витрушують порохи зі старих міхів акордеонів, як витрушують радянські килими на запліснявілих стінах.

Ця класика зламалася. Несіть нову.

Минулоріч Ілля Разумейко закінчив Віденський університет музики та перформативного мистецтва. Тоді ж туди вступив Роман Григорів.

Запитую в композиторів про їхнє враження від європейської театральної тусівки. Творці CHORNOBYLDORF зауважують, що сценічні можливості в Європі не рівня нашим. А далі довго та емоційно розповідають про російську пропаганду, якою просмерділися навіть найліберальніші тамтешні інтелектуали.

— Нам зараз у це важко повірити, але вони досі мастурбують на рускій балет. Один австрійський театрал зізнався мені, що постановка «Щелкунчика» годує його роками, — бомбить у Романа. — Або інший приклад. Пропонуєш європейському режисеру поставити оперу про війну в Україні, а він тобі: «Ні-ні-ні, я в політику не лізу, в мене нейтралітет». Чувак, ти серйозно? У нас тут, взагалі-то, найбільший воєнний конфлікт на європейському континенті за сімдесят років. Нейтралітет у нього! 

Акт IV. Кров у мавзолеї

Шизануті піонери грають на трубах у передчутті червоного Апокаліпсису.

Маразматик Брежнєв несе з екрану щось про «прєкрасноє дальоко». Сенс його слів губиться у його ж густих і чомусь не сивіючих бровах.

Гранітна голова Леніна ширяє перекотиполем серед степу широкого на Вкраїні милій. За мить вона виїжджає на сцену на платформі — хиткій, як совєцький режим після Чорнобильської трагедії. 

Так було до великої війни. Нині ж скривавлена макітра «вождя мірового пролетаріату» повільно спускається з театральної стелі. Її дзеркальна потилиця відбивається світляними зайчиками в кришталі гігантської люстри.

Проходимо до майстерні Opera Aperta. На стінах — артефакти та нагороди з минулих перформансів. На полицях — альбоми сучасного мистецтва і театральні буклети. 

— До нас тут лежали томи Достоєвського. Спалили їх у дворі. А ось тут… — Ілля простягає руку до ніші над входом. Така є в багатьох квартирах, спроектованих за радянських часів. — Ось тут був бюст Ілліча, який ми з Ромою ледь дотарабанили до смітника. Зараз це сховок для декорацій.

— До речі, про двір і про Ілліча, — інтригує Роман. — Ходімо, покажу щось цікаве…

P. S. Сцена після титрів

Під завісу на сцену вривається дух пострадянського рейву.

Голова Леніна, що висить на останніх ниточках режиму, стає чи то піньятою, чи то боксерською грушею. Балерини і кіборги, піонери та оголені люди, ходячі мерці та Чорнобильська Мадонна беруть її в кільце і починають щодуху гамселити.

За металевими дверима чорного виходу з майстерні перед нами відкривається затишний дворик. Навпроти нього — будинок у стилі радянського ампіру. 

— Коротше, тут жив молодший брат Леніна. Він ще потім у Лук’янівській в’язниці сидів, — каже Роман (у 1903-1905 рр. Дмитро Ульянов працював лікарем у Києві, а невдовзі після арешту втік з міста)

Стежте за наступними показами CHORNOBYLDORF в Україні. «Вечір» триматиме в курсі і одразу повідомить, як тільки будуть відомі дати.

Фото: Facebook-сторінка Opera Aperta. Авторка фото: Валерія Ландар

Філ Пухарєв