Сом на 13 кг, сон під зірками і шелест нічної річки: вечори рибалки Тетяни Дерев’янко

ШІ підказує, що про жінок-рибалок досі існують стереотипи. Мовляв, жінка зі снастями — рідкість, та й ніби жінці не стане сил витягти велику рибу із води.

Ет! Щоб зламати стереотипи, «Вечір» попросив спінінгістку і спортсменку Тетяну Дерев’янко розповісти про її вечори на риболовлі.

Разом з чоловіком популяризують риболовлю, подорожуючи різними куточками України й знімаючи про це відео.

Тетяна каже, що цього літа витягла сома на 13,5 кг, готувала рибу на мангалі, чаювала під зорями, засинала під крики чапель й гуки ланей.

Далі — її пряма мова.

Якомога далі від гамірного міста

Мій вечір починається з сутінків — моменту, коли треба згортати риболовлю і починати мріяти про смачну ситну вечерю й зайняття нарешті горизонтального положення.

Вечір — це можливість видихнути й «переварити» всі події дня, що минає.

Переглянути фото неповторних українських краєвидів, спійманих риб, пригадати кожне клювання й усміхнутися сьогоднішньому успіху чи невдачі.

Намагаюся частіше бувати якомога далі від гамірного міста.

Тому зазвичай мій вечір проходить на березі ріки.

На березі, після приготування чогось смачненького зі щойно зловленого, п’ю смачний чай. Слухаю шум бузького перекату або тихий шелест темних дніпровських вод.

Звуки води переплітаються з вечірнім хором прибережних жителів — гулом комарів, пізніми викриками чапель, перегукуванням ланей десь у далеких лісах.

Ловила судака, а зловила сома на 13,5 кг. Витягла!

Найбільш хвилюючими й особливими, напевно, є перші вечори на новому місці ночівлі.

Якщо говорити конкретно про риболовлю, то цього літа це був вечірній сом на 13,5 кг. Зловила його на лайтові снасті під час риболовлі на судака.

Неочікувано, потужно, важко, довго. Але я чомусь була одразу впевнена, що зможу його витягнути.

Вечір у селі — це п’янкий аромат матіоли

Вечір у селі асоціюється виключно з п’янким ароматом матіоли. І запашним чаєм з м’ятою, який п’єш, сидячи на нагрітій за день призьбі й багатьма-багатьма високими зірками.

Мамою, що метушиться у хаті, збираючи нехитру вечерю.

А ще з круглим блюдцем місяця, що міліметр за міліметром з’являється з-за пагорбів, якими оточене моє село.

З теплим вітром, далеким кумканням жаб з Роськи й валуванням сусідських собак, які почули шарудіння нічного колючого гостя.

На природі ніякої музики чи відео

Вечерю на природі готуємо разом з чоловіком. Збираємо дрова, чоловік пиляє й розпалює багаття чи мангал, я чищу свіжоспійману рибу. Це якщо сили є.

Коли день був напруженим, нашвидкуруч варганимо бутерброди й заварюємо чай на газовому пальнику.

На природі ніякої музики чи відео. Насолоджуємося звуками нічної ріки.

Найсмачніша вечеря для мене це…смажена картопля з власноруч консервованими огірками зі свого городу та томатний сік!

Вечорами на природі п’ємо чай, газовану солодку воду. Вдома я її не п’ю взагалі, а от на природі хочеться чогось некорисного.

І завжди беремо з собою кілька банок пива, а потім… майже всі привозимо додому.

Бо немає коли його й випити — треба постійно рано вставати, риба не чекатиме.

Вечірні ритуали? Улітку основний ритуал — скоріше сховатись на вечерю у сітчастий тент від комарів.

Ну й на виїздах я завжди дозволяю собі пів пачки чипсів, сир-косичку або баунті.

Удома я такого не їм, вечеряю протеїном. Ну, а на природі всякі «гадості» не рахуються: багато рухаюся, можна собі дозволити.

Вдома засинаю під бубніння детективних трилерів минулого

На природі телефон лишається в автівці чи лежить у наметі. Беру я його лише, щоб зателефонувати рідним і промоніторити новини, якщо є мережа.

Вдома ввечері переглядаю ютуб і соцмережі на телефоні, відповідаю на коментарі й повідомлення. Здебільшого це питання по снастям.

Люблю більше книги, але час читати маю лише у холодну чи погану погоду.

Інколи дивлюся ютуб, коли їм. Є кілька каналів про природні таємниці, історію нашої країни. З останнього дивилася цикл передач про штучні водосховища на Дніпрі. Наплакалася.

Часто буваю на Канівському водосховищі. Раніше, до повномасштабного вторгнення, виходили на човні.

Відчуття були двоякі — навколо такі дивовижно красиві береги, простір. Але головою розумієш: великі води Канівського моря зламали долю й порушили звичне життя тисячам людей.

У квартирі мені простіше заснути під тихе бубніння фільму. Якогось детективного трилеру минулих часів, теперішні мені не цікаві. Та й я не слідкую за новинками кінематографу.

Надихають грандіозні плани на завтра

Ввечері мене мотивують грандіозні плани на наступний день.

Тому перед сном обов’язково щось планую. День не безмежний, а хочеться все встигнути.

Риболовлі насичені, з кемпінгом, готуванням, туристичним побутом. У нас це не лайтовий відпочинок, як може комусь видатись зі сторони.

Я жайворонок, прокидаюся близько 6-ї, тому й лягаю до 23:00. На природі завжди засинаю відразу. Втомлююся за день.

Ввечері роблю роботу над помилками. Як у тому мемі — вигадую дотепні відповіді жіночці, що нагрубила мені в черзі на касі. Та жартую!

Кожна риболовля на новому місці — окремий підхід і стратегія. Тому аналізую, що зробила не так. Планую, що треба змінити наступного разу.

Ввечері я ніколи не їм… роли, щоб не опухнути на ранок.

Найкращі вечори у житті — це затишні й спокійні довоєнні вечори. Без тривог, обстрілів і страшних новин.

Що допомагає тримати внутрішню рівновагу? Чесно — втома і Магне-В6.

Вам також може бути цікаво:

• Неймовірні заходи сонця, чай, тиша, робота — як проводить вечір сім’я Кулінців на хуторі Козаки
• «Попораю худобу, потім закину контент на OnlyFans»: як блогерка Анжеліка Кравець проживає свої кращі вечори в селі
• Хочемо жити в гармонії з природою, у ній нема каструль і сковорідок. Як проводить вечори сім’я сироїдів на Полтавщині

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»