Вечірній Київ: де гуляти, щоб спіймати дух міста

“Київ – це про вічність!” – каже історикиня та екскурсоводка містом Ірена Хмельовська.

Гідеса поділилась з читачами “Вечора” своїми п’ятьма улюбленими місцями у Києві. Там можна відчути атмосферу вечірнього міста і знайти “камінчики вічності”, за які треба триматись у непевні часи.

Люблю Київ, в якому багато повітря і все продувається вітром.

Ірена Хмельовська

історикиня, екскурсоводка

Замкова Гора

Унікальне місце: справжня гора, не забудована, зелена. Не парк, а ніби дика місцина, яка виглядає, як хащі.

Мабуть, в тому і сила місця – воно справжнє, історичне. Археологи кажуть, що саме тут народжувався Київ.

На горі можна насолодитися природою, краєвидами Андріївського узвозу, Подолу, побачити Дніпро.

А головне – тут можна розслабитись. Київ зараз став активним містом, мегаполісом, а тут ти ніби стоїш понад метушнею.

Можна дивитись на захід сонця, подумати про вічне, згадати якісь моменти зі свого життя та життя Києва.

Оборонні вали навколо Києво-Печерської Лаври

Серед вечірніх локацій мені ще подобаються оборонні вали навколо Києво-Печерської Лаври.

Один з них розташований біля Церкви Спаса на Берестові: високий, обладнаний східцями, зараз туди легко дістатися.

Київ гарний тим, що у ньому багато висот, з яких відкриваються краєвиди.

Оборонний вал біля Церкви Спаса на Берестові класний тим, що з одного боку ви побачите Лавру, з іншого буде видно Дніпро.

У цьому місці навколо вас буде багато-багато повітря. Я дуже люблю Київ, в якому продувається все навколо, тут багато повітря. Іноді тут страшенно гаряче. Це, певно, від того, що місто вас дуже любить!

Києво-Печерська лавра

В самій Лаврі є чудові місця і оглядові майданчики для полювання на вечірній Київ. Монастир — він, насправді, про вічність, і Київ — він також про вічність. Тому для мене це дуже київське місце.

Але це заповідник з графіком роботи (з 10:00 до 18:00), тому звідки можуть попросити до настання темряви.

У Лаврі можна розслабитись і роздивлятись краєвиди вечірнього Києва. А ще знайти “камінчики вічності”, за них можна триматись у непевні, хиткі часи.

Парковий міст через Дніпро

Мені подобається це місце тим, що з нього видно вигини річки Дніпро, Поділ, Труханів острів.

В історії Києва все пов’язано з Дніпром, з водою, з пароплавством, з обслуговуванням цього пароплавства, з торгівлею на річці. Все крутиться навколо ріки, її берегів.

Без цієї могутньої, класної, неперевершеної річки місто ніколи б не було таким, яким ми його знаємо.

Вода — це як кров Києва, і тут це відчуваєш найкраще.

Пляжі біля мосту Патона

На лівому березі біля моста Патона є кілька пляжів.

Вони не такі завантажені, як, наприклад, Гідропарк, і туди трохи складніше добиратися.

Але звідти відкривається розкішний вид на правий берег, на Києво-Печерську Лавру, на київські схили. Куди не кинь оком — всюди буде щось цікаве.

Та й міст Патона — це цікавий об’єкт інженерного мистецтва.

Там класно, бо можна побачити історичне місто, і переконатись, що воно дійсно стоїть на пагорбах. На Київ тут можна спокійно дивитись у затінку на пляжі, а не ходити розпеченим асфальтом.

Оце поєднання води Дніпра, піщаного берега, островів, пагорбів правого історичного берега — все це зав’язано у такий цікавий історичний, релаксовий, медитативний мікс.

Я б назвала це місцем для вечора, щоб відчути момент буття, зрозуміти, хто ти і де ти. Тут також можна вхопитись за “камінчик стабільності”, знайти свою точку опори і розслабитися.

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»