Як проводить вечори альпіністка Тетяна Яловчак: час наодинці, тренування та келих вина на терасі

Тетяна Яловчак — альпіністка й українка, яка підкорила 7 найвищих вершин на 7 континентах світу. 

Вона також відвідала понад 40 країн, переплила Босфор і написала книгу “Підкори свій Еверест”.

Удень вона мотивує інших людей та волонтерить, а ввечері — думає про те, що скоро підкорить 7 найвищих вулканів світу.

Як Тетяна ще проводить час після 18:00? Альпіністка розповіла “Вечору”.

Вечір для мене — це насолода.

Іноді він починається з тренування — їх у мене 2-3 в тиждень.

Перед тим, як іти на вершину, я заздалегідь тренуюсь — маю багато фізичних навантажень. Тому ходжу з рюкзаком, у якому глянцеві журнали, ношу обважнювачі для ніг (а це по 700 г на кожну ногу) і маю навантаження на руки.

Також плаваю або займаюся йогою — у ній багато статики, яка необхідна в горах, коли треба бути в незручних позах.  

Зараз у мене нема такої інтенсивної підготовки, проте продовжую ходити на плавання та йогу. А ще обов’язковий компонент тренувань — баня.

Вечори вдома 

Мій хлопець зараз служить, тому я сама живу в будинку. Але в мене є кішка — тому радію, що вона мене зустрічає, коли приходжу додому. 

Я не люблю багато готувати на вечерю — хіба що з’їм сир, салат, хліб та вип’ю келих вина. Востаннє взяла червону рибу, авокадо, підсмажила гречаний хліб на сковорідці, зробила з цього всього тости та полила оливковою олією.

Я люблю пити рожеве вино — особливо влітку. У більш холодну погоду мені подобається насичене, червоне вино, іноді навіть портвейн.

Тому я хіба що стараюся розмовляти з кішкою. А коли готую, то слухаю якусь лекцію або музику лаунж.

Часом ввечері я волонтерю — плету сітки чи пакую допомогу для постраждалих із Херсонської області. І виходить так, що мотивую інших людей — вони мені переказують новини, а я їх підбадьорюю. А для мене день пройшов, я вижила — і це вже мотивація. Тільки думаю про те, як підкорю сім найвищих вулканів — мені залишилися подолати ще 2 вершини. 

І намагаюсь бути із собою чесною, щоб потім не заганяти себе в стресові ситуації. Можна ж трохи постраждати, а потім потрібно встати та впевнено піти працювати. 

Ввечері я люблю вийти на терасу і спостерігати красу навколо.

Тому фільми та серіали не люблю зараз дивитися — мені так шкода витрачати за цим гарний літній час.

Іноді люди сумують, коли вони наодинці. Та мені не сумно бути самій. Упродовж дня мене оточує багато людей, проте вдома ввечері я нарешті можу відпочити.

Раніше я ще часто записувала три гарні речі, які зі мною відбувалися, в щоденник успіху. На жаль, перестала це робити, проте раджу всім таке спробувати. Так мозок налаштується на щось позитивне, а ви заснете в гарному стані. 

Вечори на світових вершинах

У певний період ми часто літали в Азію — там мені було постійно погано через дизентерію навколо. А тренер казав — ну що ж страждати, якщо можна трохи випити алкоголю, щоб стало краще. 

Коли ми сходили на Еверест, то вечорами втрьох з командою зустрічалися біля мого намету, розливали міцного алкоголю, спілкувалися і дивилися на гарні краєвиди. 

У нас також був великий намет, де ми могли подивитися фільми. Та часом так втомлювалися за день, що ледве доповзали до ліжка.

Колись навіть проводили три доби підряд у наметі через сильний циклон в Антарктиді. Тож вечори бували й такі — коли нічого не можеш зробити та просто пересиджуєш. 

Коли я їздила на вершину Аконкагуа в Аргентині, то познайомилася з однією прекрасною людиною — Олександром. Тоді ж планувала ще встигнути побачити Буенос-Айрес — навіть взяти екскурсовода, щоб він швидко показав місто.

А Олександр мені просто сказав заспокоїтись, призупинитись і забути про переконання про “вище, швидше, краще”. В один із вечорів він просто мені порадив розкоркувати пляшку ігристого вина і стежити за тим, що відбувається навколо мене. Тому з таким новим переконанням — не спішити всюди — я тепер теж люблю проводити свій час.

Ввечері я намагаюся ніколи не сваритися.

Найкращий вечір у житті я матиму в Римі. У столиці Італії ще ніколи не була, тому хочу там погуляти та все побачити. А ввечері сісти десь на сходах із філіжаночкою кави 

У вечір нашої перемоги над Росією я застелю стіл новою скатертиною (вона в мене придбана — оздоблена білою вишивкою вручну), одягну вишиванку, зроблю вечерю і просто чекатиму друзів, щоб з ними сісти і помовчати. Я не думаю, що ми будемо веселитися.