Бестіарій і трішки страшно: українські фантастичні істоти та в яких книжках їх шукати

У присмеркових кутках наших домівок і обійсть живе чимало цікавих істот. Деякі настільки давні, що імена їхні уже забувалися людьми і знову поверталися до нас: нявки, годованці, домовики, бабаї, водяники, безпірні діти, підмінки, мари, злидні, полудениці…

Найсміливіші з книжок заглядають в ті кути і знаходять там цікаві історії про міфічних істот.

Всі ілюстрації під тематики згенерував штучний інтелект, який цього тижня є «співредактором» Вечора.

Нічниця

Нічниця — демониця. Колись вона була людиною і стала причиною загибелі когось рідного і любого, матері, скажімо.

Нічницями стають від пережитого великого болю. Демониці продовжують відчувати цей біль і всі інші людські емоції, тому ними легко маніпулювати. Зазвичай вони несамостійні у виборі жертв, нічниці керовані.

Міське фентезі «Темний бік будинку» Марини Макущенко має за головну антагоністку якраз таку, зболілу і керовану.

Ярка живе в будинку Підгорського на Ярвалу в Києві. Її родина — домовики. А Ярка — Покруч, її породив сам будинок і людина, яка той будинок любила.

Ярка може піти з дому (домовик не може), уміє напускати туман — активує потаємні жахи людей і істот. Але мета у Ярки така ж, як у її родини — захистити будинок. І є від чого і кого.

У місті з’явилася потужна Нічниця-чистокровка, вона руйнує старі київські будинки. Життя домовиків під загрозою, вони помирають разом із будинком.

Колись Нічницю так само, як Ярку, прихистили домовики, тепер вона їм віддячує лютою смертю. Останній раз таке було сто років тому: тоді революція, війна і червоний терор руйнували будинки і убивали домовиків.

Нічниця має стосунок до тих подій, вона нищить будинки за певною системою — іде слідами злочинів НКВС.

При тому, що людей в цій книжці як таких і нема… Та хто б погодився, знаючись на людях і їхніх ганебних вчинках, бути нами?

Перелесник

Перелесник – лий дух, служить богині потойбіччя Марі. Здатен міняти подобу, зокрема, набувати вигляду померлого коханого.

Являється дівчатам і жінкам, спокушає, залюблює, зачаровує, його пестощі позбавляють людину волі, забирають душу, перетворюють жінку на мікс зомбі і маріонетки.

Перелесник має й жіночого відповідника — Летавицю, сукуба.
Добру пораду, як дати ради з Перелесником, надає підліткове фентезі «Карпатська казка, або за Десять днів до Купала» Наталії Довгопол.

Сестри Леся і Ксеня підпадають під чари Полудениці і та переводить їх з Яві до Наві. Тепер дівчатам, щоби повернутися додому треба дістатися Лади, яка має сили відкривати світи.

А ще уникнути Мари, яка планує зруйнувати перехід між світами за допомоги священної жертви (одна з сестра на цю роль призначена).

Оксана — старша сестра, їй шістнадцять, розумничка-красунечка, готова захопитися кожний хлопом в радіусі п’яти метрів. На привабливу юнку накинули оком два юнаки і з усіх сил допомагають їй здійснити квест.

Іванко — милота, тутешній фермер, білявий і ясноокий, дарує любці коралі і перстеники. Каже, що то обереги. Щоправда, здається, уміє перевертатися на птаха і бреше як дише.

Войтек — поляк-циркач, жонглює вогнем, ігнорує наявність одягу. Смаглявий, довгокосий і страх який гарний. Взявся проводити дівчат високо в гори, дуже уважний, чесно освідчився Ксенії і вимагає у неї поцілунку, ну і бреше нон-стоп…

Перевертень

Перевертень — проклята людина. Пронизує ножем серце, підписує угоду з нечистим, отримує силу і спритність, втрачає душу і спокій.

Більшість часу живе як людина, кілька днів на місяць обертається на вовка. Якщо перетворення застане тричі в одному місці, то назад до людської подоби не повернутися — мусить мандрувати світом.

Звір всередині повсякчас прагне захопити владу над людиною. Перевертень часом перетворюється на песиголовця і тоді його мусять за допомоги срібла убити члени його ж зграї.

Темне фентезі «Літопис Сірого Ордену» Павла Дерев’янка — чисто тобі славень перевертням-характерникам, аж заслухаєшся і від душі наплачешся, така добра історія.

Сірий Орден складають перевертні, вони — елітні війська на службі Гетьмана. Недавно проти Сірого Ордену виступила Вільна зграя — дикі вовки, що не підпорядковуються законам характерників-послідовників Мамая.

Між зграєю і орденом триває війна. Джури Мамая — Ведмідь, Вовк, Сокіл, Пугач, Лисиця (то була жінка) — по його смерті започатковують Сірий орден. І уже тоді, в самому початку, заклали механізм його самознищення.

Орден доживає свого часу, але про це ще ніхто не здогадуються. Сіроманці проводять новий відбір і до лав вступають п’ятеро нових вовків: базікало Павич, самітник Варган, спроможний до великої любові Щезник, відданий і благородний Малюк, безпутник Еней.

Сам лише Северин-Щезник — істота непроста: його поцілувала мавка, він уміє мандрувати між світами. А уже ж в компанії друзів вони можуть навіть Орден врятувати.

Вони вийшли на стежку проклятих. Їхні пригоди лише почалися.

Русалка

Русалки —духи, які за життя були дівчатами, що занапастили себе через кохання до негодного чоловіка: потопельниці, самогубці, різні «нечисті» покійниці.

Вони мають людську подобу. Зводять чоловіків, але можу опікуватися мужчинами зі свого роду.

Романтичне фентезі «Дивовиддя про святих русалок» Боісіди розказує історії чотирьох потойбічних істот, дві з них — про русалок, річкову і польову.

У знахарки було дві доньки. На одну накинув око бог з далекої країни і забрав із собою – вона стала льодовою відьмою.

Друга вийшла заміж за смертного, та ще й нареченого старшої сестри. Вагітною вона намагається втекти від чоловіка-п’яниці, той наздоганяє і убиває її. Жінка перетворюється на русалку і зрікається дитяти.

З малюка виростає характерник: вдень — моцний чаклун, а вночі — беззахисне немовля. До характерника почала навідуватися зла сила, він підозрює матусю.

Нічною дорогою багатий ресторатор підбирає дівча — красива, залежна від опію. Навіть здогадуючись, що Бордо — русалка, чоловік робить її коханкою. Тільки вона не годна обмежитися лише його обіймами.

А тим часом володарку макового поля шукають її родичі. Ще минулого року вона була польовиком, що опікувався цикорієм, але зазнала перетворень, либонь, через те, що хлоп зрадив русалці, давній і сильній.

Лішак

Лішак — господар лісу, невеличкий міцний чоловічок, кошлатий, крепкий дід. Підступна істотка, уміє коли і на жалість надавити, коли і залякати.

Лішак має властивість забирати душі непорядних мисливців, так він карає тих, хто чинить зло лісу. Уміє обертатися на птицю і звірину.

Розкішне еко-фентезі «Лісом, небом, водою» Сергія Оксеника (то уже є наша класика жанру, і заслужено) серед інших цікавезних персонажів познайомить нас і з Лішаком.

Людям треба все більше місця для життя: вирубають ліси і висушують ріки — лісові духи поховалися. Людство тим часом довело себе до вимирання: на виснажену планету прийшла пандемія, уцілілі поселилися на хуторах, що між собою не сполучаються.

Чистої води обмаль. Звірі мутували. А духи вийшли зі сховів — настала їхня доба. Русалки, вовкулаки, чугайстери, ну і лішаки.

Лисий покинув своє поселення: його змалу готували до місії, хлоп має дістатися Руїн, що колись були містом. Дорогою натрапляє на село, де вовкулаки перебили дорослих, але врятувалися ватага дітей під проводом юнки Лелі.

Разом рушають через ліс, небом, аби дістатися води. Лішак натрапляє на компанію, коли та захопила в полон Бабу Ягу (вона перша почала!). Прийшов — дідок у сорочці з пір’ям, щоби швиденько успадкувати чарівне майно відьми і у такий спосіб, мимоволі, пояснив дітям, як працюють магічні артефакти.

Такий собі патрон, скажете? Ну знаєте, там обоє рябоє.

Блуд

Духи нейтральні щодо людей, вони самі можуть обирати, бути злими чи добрими. Блуд в своїй злій іпостасі здатен збити подорожнього з шляху, заплутати і занапастити.

Блуд у гарному настрої підказує тим, хто заплутав, як вибратися з пастки і не згинути, навіть допомагає, бува, шукати загублені речі.

Романтичне фентезі «Танго з духами» Марічки Крижанівської робить з Блуда головного героя-коханця (звучить саркастичніше, ніж мало б, бо книжка вважає себе дуже серйозною).

За давніх часів до родини Нічниці, Чугайстера, Щезника і Перевидника підкинули людське дитя. Ті його виховали як свого, а Чугайстер навіть віддав малому половину серця.

На напівкровку тим часом мав свої види Арідник — демон, злий дух Карпат. Підмінок рятується втечею. Два брати гинуть, а сестра Нічниця просить про порятунок у Блуда.

Блуд колись обирав між двома істотами, що їх обох кохав — Нічницею і Лісовою, обрав Лісову, а та йому зрадила з Арідником. Через Блуда Лісову вбили. Арідник своєю чергою запав на Нічницю.

Гоп! – і уже в 1930-х роках львівський археолог Лев збирає дивну компанію з випадкових начебто людей і веде їх нібито шукати скарбів Довбуша. Весь час плутається в дорозі, правда.

Тільки чомусь підозріливо на Блуда схожий. Каже, мусить дружину свою знайти. Та скільки там тих Карпат, га? Знайде!

Ганна Улюра

літературна критикиня