«Добраніч, Боже. Зроби так, щоб завтра прокинулися ми всі»: щемливий вірш Тетяни Власової

Поетеса та культурна менеджерка Тетяна Власова опублікувала в своєму Facebook вірш-звернення до Бога перед сном. «Вечір» радить цей вірш для натхнення перед сном.

А колись ми, напевно, будемо згадувати все це з подивом –
як ховались у темряві, як підсвічували собі поглядами,
як грілися співами, звучали затято і стоголосо.
Здається, сам Бог дивувався, що ми тут живі й досі.

Воно ж бачиш як, Боже, повелось із самого початку –
ми твої діти, яким тут нІчого більше втрачати,
окрім свободи, жага до якої ніколи не охолоне,
окрім цієї землі, яку до крові стискаємо у долонях,

окрім дикого вміння жити навпомацки, жити наосліп.
Ми твої діти, які щоранку прокидаються вже дорослими
у будинках, що стали до біса тепер тремтячими.
Знищи, Господи, змія, якому ми цим завдячуємо.

Бачиш – наші міста згорілі, наші поля поголені.
Але ми живі, хоч часом самі цим дуже здивовані.
Колись ми, напевно ж, позбудемось болю і голосінь.
Добраніч, Боже.
Зроби так, щоб завтра прокинулися ми всі

Читай більше сучасної української поезії з вечірнім вайбом:

• Якою має бути піжама в часи обстрілів: проникливий вірш Марини Пономаренко

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”