«Навіщо голова на палці?»: що таке хобіхорсинг та як вечорами тренує своїх учнів тренерка Софія

Вже чуємо перших гейтерів, які читають цей текст: «Шо за фігня! Стрибати з головою коня на палці?»

Саме так. І ми розкажемо чому це круто. 

Хобіхорсинг — це вид спорту, де людина імітує рухи коня водночас лишаючись наїзником. Ним захоплюються тисячі людей по всьому світу. 

Українці не відстають. Недавно у Києві офіційно зареєстрували нашу Федерацію Хобіхорсингу. Очолив її бізнесмен Гарік Корогодський. Віце-президенткою стала Софія Стьопченко. 

Саме вона цього року вперше представила Україну на міжнародних змаганнях у Фінляндії та розповіла Вечір.Медіа, чим цікавий цей спорт. 

Шила хорса на уроках в школі

— Я з дитинства професійно займаюся кінним спортом, виступаю на змаганнях. Обожнюю коней. Та у кінному спорті 70% успіху залежить від коня і лише 30% — від майстерності тренера та самого спортсмена.

У хобіхорсингу все залежить від людини. Я дізналася про нього з інтернету, зацікавилась. Ми з іншими спортсменами почали тренування прямо на конюшні. Хорсів — головами коней з палицями — у нас не було. Зате були бар’єри. Вчилися їх перестрибувати.

Софії було 14 років, коли вона загорілася освоїти новий вид спорту. Для цього потрібно було зробити хорса:

— Я почала шити його у школі на заняттях з трудового навчання. Шила довго, отримувала оцінки. Він вийшов саме таким, як я хотіла. Нині в Україні можна купити хорса ручної роботи за ₴1500-2000. У Фінляндії на ярмарку під час змагань хорсів продають від €30 до €500.

Україна на міжнародних змаганнях

Чому так дорого? Бо саме там народився хобіхорсинг. У 2010 фінка Аліса Аорнімякі (Alisa Aarniomäki) вирішила спробувати пострибати.

Їй настільки сподобалось, що у 2015 році Аліса з однодумцями розробила правила нового виду спорту. А з 2017 року Фінляндія приймає у себе щорічні міжнародні змагання.

Цього року там було близько 10 тисяч людей: учасники та глядачі.

Серед них і Софія: 

— Я представляла Україну вперше за час існування змагань. І я була єдиною учасницею від України. Їхала сама. Добиралась три дні, приїхала зовсім виснаженою. Проте участь взяла. Зайняла 22 місце серед 40: думаю, це хороший результат як для першого разу.

Рекорд стрибків у висоту

Щороку на змаганнях також фіксують рекорд стрибків через бар’єр у висоту:
— Цього року найвище стрибнула полячка: 140 см. Але минулого року зафіксували стрибок у 143 см. Уявіть собі: ви маєте перестрибнути перешкоду, утримуючи між ногами палку та не випускаючи повіда з рук.

Тобто допомагати собі кінцівками не вийде. Це може бути тільки результатом тренувань. Навіть впасти, взявши висоту, ви не можете до позначки «фініш», яка на деякій відстані від бар’єру. За нею падайте. Та до неї потрібно дійти.

Вечірні тренування та відео

Крім занять на конюшні, вечорами Софія вчилась сама:
— У моєї мами свій дитячий центр. Я часто залишалась там та тренувалась. Зазвичай до 8-9 вечора, але бувало до першої ночі могла затриматись. Дивилась різні відео та записувала сама себе. Передивлялась, виправляла помилки та записувала знову.

— Хобіхорсинг можна віднести до легкої атлетики: біг з перешкодами. Кардіотренування, прокачка м’язів ніг та всього тіла. Але це окремий прекрасний спорт. Термінологія перейшла з кінного спорту: рись, галоп, виїздка, конкур.

Стрибок за правилами можна виконати тільки з галопу, тобто бігати треба вчитись швидко. Можливо, зі сторони здається, що це просто, але тренування можуть бути важкими та виснажливими.

«Наче все розумію, але не можу зробити одразу»

Нині дівчині 19 років. Вона вчиться на економіста та тренує хобіхорсерів у ТРЦ DREAM:

— У мене зараз близько 20 учнів. Є різні групи: початківці та ті, що вже мають досвід. Часто приходять до мене з кінного спорту або навпаки: потім хочуть спробувати поїздити на справжніх конях. Вікової межі нема: до мене ходять діти, дорослі і зовсім дорослі: Ба та Ді.

— Найстаршій учениці більше 80 років. Звісно, для них заняття не такі інтенсивні. Мені з ними дуже подобається займатися: бачу, як їм весело. Ще вони дуже уважні, хоч і виходить у них все не одразу. Кажуть: «Наче все розумію, але не можу зробити одразу». 

Гарік Корогодський також тренується:
— Він приділяє час заняттям, коли має таку можливість. І ще жодної Конячка паті не пропустив. Це безкоштовне відкрите заняття з хобіхорсингу, куди може прийти кожен та спробувати пострибати разом з нами.

Хорси ми надаємо. У мене три своїх, які я зробила власноруч. З ними тренуюсь сама. Також окремо виготовила для тренувань учнів. І паралельно роблю на продаж. 

— У кожного хорса своя історія: вік, порода, масть, колір очей… Ти продумуєш його до дрібниць. Відчуваєш зв’язок з ним, наче зі справжнім конем. Хобіхорс — це не просто іграшка, це твій партнер у спорті, з яким відчуваєш зв’язок, вчишся рухатися всім тілом. 

Чорний піар — теж піар

Гейтерів у хобіхорсерів вистачає. Та Софія знає, як з ними комунікувати:

— Гейтять за спиною. Десь коментар гидкий можуть написати. Я до них ставлюсь нейтрально. Думаю, вони заздрять, що самі не можуть займатися тим, чим хочуть, бо бояться осуду, висміювання. Але чорний піар — теж піар, завдяки їм більше людей дізнається про хобіхорсинг. 

— Прямо у вічі мені ніхто ніколи не казав поганого. Могла почути: «Це щось дивне, я не розумію таке заняття». Після того, як я пояснювала, скептицизм зникав. Звісно, у людей виникає питання: «Навіщо голова на палці?» Але без неї ніяк. Хобіхорсинг розвиває фантазію, уяву. А ще це просто весело.

Крім тренувань вечорами, Софія зустрічається з друзями:

— Ходимо гуляти. Можемо взяти хорсів та піти до лісу. Ще у басейн поплавати ходжу. Вечеряю часто вдома, з мамою. Ми разом готуємо. Щодня щось новеньке. Вчора, наприклад, їли макарони та курячі крильця у паніровці.

— Перед сном я думаю про те, коли мені треба встати зранку та що зробити. День закінчую молитвою. Тому сплю міцно.

Більше про спортивні вечори:

Ольга Бродська

журналістка