24 Вересня, 2024
життєстиль
«Я людина в образі рисі»: хто такі квадробери та чому вони тебе не вкусять
Автор: Ольга Бродська
Інтернетом несеться вусато-смугастий тренд: квадробінг.
Діти бігають у масках тварин, дорослі скептично піджимають губи, — «У наш час такого не було!».
Вечір.Медіа розібрався що до чого та розпитав квадроберку Василину та її маму Катерину про те, як нове гобі змінило їх життя і вечори.
Перший квадробер
Квадробіка — це щось середнє між спортом, субкультурою та акторською грою. Назва походить від слова «квадро» — тобто «чотири», та «аеробіка». Виходить аеробіка на чотирьох кінцівках.
Автор цього виду спорту — японець Кенічі Іто (Kenichi Ito). В дитинстві його булили, порівнюючи з мавпою.
Окей, подумав Кенічі. Мавпа? Буде вам мавпа.
І винайшов спринтерський біг на чотирьох, у якому одразу став чемпіоном.
У 2008 році Кенічі встановив свій перший світовий рекорд — подолав 100-метрову дистанцію за 18,58 секунди. Далі рекордів більшало, бо час скорочувався. Маленькі японці були в захваті. Вони почали тренуватися за його системою тренувань та розширили зоологічний ряд. Тренд поширився світом.
Квадробери та фурі
Більшість квадроберів — це діти 5-11 років. Ви могли їх бачити у парках чи на дитячих майданчиках: красиві маски тварин, рукавички-лапки та хвостики. Вони бігають, стрибають, імітують звуки, що притаманні обраним тваринам.
Також ви могли бачити підлітків у зооморфних образах, що просто гуляють вулицями.
Це фурі: окрема субкультура. Їм цікаво перевтілюватись та самовиражатись через ретельно продумані костюми
Ще вас міг перестріти хтось у масці тварини та покусати. Або вкрасти корм вашого кота. Це не фурі. Не квадробер. Це той, хто цілеспрямовано поганить репутацію обох течій.
Я перевтілююсь у рись
Василина квадроберка. Їй дев’ять років, цим спортом займається близько чотирьох місяців.
Та її мама Катерина каже, що донька вже встигла стикнутися з гейтом:
— Ситуація «не читав, але засуджую». Дорослий собачник бере на руки свого тугосєрю і біжить настрашений, коли бачить дитину квадробера. Через неадекватів, на жаль, діти займаються квадробікою там, де їх не побачать.
У Василини для цього є двір приватного будинку:
— Я перевтілююсь у рись. Мені подобається ця тварина тим, що вона сильна, але водночас красива, мила, елегантна та турботлива.
Під час тренувань я імітую її рухи: бігаю та стрибаю, сідаю гарно, — розповідає дівчинка. — Є багато тварин, якими може бути квадробер. Але тренування переважно однакові, різниця тільки у поведінці конкретної тварини.
Тренування у променях сонця, що заходить
Крім автора квадробіки, нині є багато тренерів, які записують відео з тренуваннями:
— Обираєш собі на ютубі та займаєшся.
Одне тренування у мене займає від 15 хвилин до двох годин. Кожне містить в себе розминку та розтяжку — це дуже важливо, — наголошує Василина. — Я лягаю спати о 21:00-22:00, тому мій вечір з 16:00 до 19:00 години.
Дуже люблю займатися в цей час. Промені сонця, що заходить, проходять крізь траву, дерева. Це дуже атмосферно.
Для чого я це роблю? Коли тренуюсь — почуваюся вільною
Навколо квадробіки багато упереджень, проте Катерина бачить тільки плюси:
— Донька стала сильнішою фізично, подобається бачити, як вона розвивається у цьому. Дозволяю робити все, що не зашкодить здоров’ю. Ліcа мені спочатку тактично показувала короткі відео, потім почала пострибувати. Якось у зоопарку ми почули, як нявчить рись. І донька почала трохи підрявкувати, імітуючи. Тож чому ні?
Квадробіка почалась ввечері:
— Ми знайшли майстриню, що робить маски-заготовки. Я замовила і ввечері забрала з пошти. Ліcа хотіла зранку одягнути її, тож близько восьмої вечора я сіла розмальовувати. Донька стояла наді мною весь час, щоб я не додала жодної зайвої плямки. Вийшло саме так, як вона хотіла.
У лісі як вдома
Для Василини важливо бути в образі, але при цьому вона не стає твариною:
— Я людина в образі рисі. Мені не хочеться полювати чи їсти сире м’ясо. Я на вечерю люблю смажену картоплю та пельмені, а не вполювати когось.
У мене лапи — це звичайні велосипедні перчатки з наліпленим хутром. І хвіст простий. Не знаю як саме, але хвіст допомагає мені під час тренувань. Стрибаю, наприклад, і розумію: рука чи нога зараз стане якось не так. Хвіст корегує, і все стає правильно.
Любов до тварин у Ліcи в крові:
— У нас завжди були коти, собаки, — розповідає Катерина. — Ми вчили спілкуватися з тваринами. Також сім’єю часто ходили до великої війни у походи.
Донька не пам’ятає, але вона і на Говерлу вже піднялась у дитячому рюкзаку. Можливо, квадробіка повертає її у той період, але вільнішою. Без наметів та людей, просто вільна тварина як частина природи.
Перед сном Василина уявляє ліс:
— Мені подобається це робити. Була дуже маленькою, але пам’ятаю вечори біля багаття у поході. Смажили маршмелоу. Я сиділа і дивилась на людей. Зараз я в лісі як вдома.
Саме ліс — старт для квадробера. Ліcа теж почала з нього:
— Визначити, якою твариною тобі бути у квадробінгу, дуже просто. Треба уявити ліс. Той, кого побачиш першим у цьому лісі, і є твій тереотип — твоя тварина. Я побачила рись.
Ще про вечори українців:
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
Смачно, круто, свіжо: Вечір.Media збирає нові страви й напої для вечері і закликає ділитися знахідками
Дивіться, якими були вечори тижня в Україні: північне сяйво, вечори на Подолі і бойовий кіт у шанцях ЗСУ
Український «прометей» не ховається в укритті: вечірні і нічні зміни енергетика ТЕС, який несе світло у наші оселі
Говорити, кохатись, розуміти одне одного: 3 нові настільні гри для пар на вечір