Хрестовий похід Бредлі Купера за Оскарами: огляд музичної драми «Маестро» від Netflix

20 грудня на Netflix вийшов байопік про найвідомішого американського диригента та композитора Леонарда Бернстайна «Маестро».

Режисер та виконувач головної ролі –  Бредлі Купер.

Фільм презентували на цьогорічному Венеційському кінофестивалі, де він отримав суперечливу критику. А те, що стрічку презентували під кінець грудня, говорить, що стримінг має великі надії зібрати урожай якщо не статуеток, то хоча б оскарівських номінацій. 

Оцінки критиків

Наразі сайт-агрегатор рецензій Rotten Tomatoes дає фільму 80% свіжості на основі 256 рецензій. 

На Metacritic рейтинг фільму складає 77 зі 100 на основі 59 рецензії. 

Кінокритик Ігор Кромф подивився «Маестро» і готовий розповісти, чому цей «хрестовий похід за Оскаром» насправді «дорога в нікуди». В цілому фільм – 7/10.

Бернстайн. Музика та гомосексуальність 

Леонард Бернстайн – відомий американський композитор, диригент, піаніст та викладач.

Його вважають найвидатнішим американським диригентом та людиною, що змінила розуміння мюзиклу.

Бернстайн писав музику для фільмів та навчав майбутні покоління музикантів. 

Зняти байопік про Бернстайна свого часу хотіли такі мастодонти голлівудського кіно як Стівен Спілберг та Мартін Скорсезе.

Врешті, обоє стали продюсерами другої режисерської роботи Бредлі Купера.

В 1970-х Бернстайн пішов від дружини до свого музичного директора Тома Контрана, але повернувся до дружини, коли дізнався, що вона онкохвора.

Ленні доглядав за дружиною, забивши на все, включно з музикою, аж поки Феліція не померла у 1978 році. 

І саме ця частина життя Бредлі Купера цікавить значно більше, ніж його феноменальна музична кар’єра.

Купер намагається згадувати у фільмі і те, як Бернстайн в 25 років без підготовки диригував оркестр Нью-Йоркської філармонії, і згадує його роботу над мюзиклами, і навіть дає хоч коротку, але емоційно насичену сцену диригування оркестром в соборі Елі.

Однак його постійно тягне в бік гомосексуальних зрад дружині, кокаїну з віскі та малоемоційних скандалів. 

Режисера-Купера постійно розриває між крайнощами: не перетворити фільм на таблоїдну статтю і при цьому показати, що творчість Бернстайна неможлива без його сексуальних вподобань.

Та саме творчості Бернстайна у фільмі мало. 

«Носатий» маестро Купер та холодна Малліган

Якщо до режисера-Купера виникають питання, то до Купера-актора – питань ніяких.

Навіть попри те, що в частини єврейських активістів грим характерного носа Купера викликав обурення та звинувачення у створенні карикатурного образу єврея. 

Купер гарно відіграє роль. Закутаний в найкращий з тих, що я бачив останнім часом, старечий грим, він магічно зберігає юнацький запал очей та пашіє життям з-під шарів штучних зморшок та сивини. 

Хоча головну зірку глядацької уваги, як на мене, забирає Кері Малліган, яка грає дружину Бернстайна.

Цей образ – ідеально вивірене втілення багатостраждальної дружини саморуйнівної знаменитості.

Ленні та Феліція або П’ять стадій прийняття маестро

Сюжет фільму крутиться навколо стосунків Бернстайна (якого друзі називали Ленні) та Феліції.

Якщо врахувати, що хронометраж фільму – дві години, то споглядати за їхніми стосунками досить нецікаво.

Феліція майже з початку знала, що її чоловік – прихований гей.

Наступні дві години ми бачимо, як їхні стосунки проходять заперечення, злість, торг, депресію та прийняття цього факту.

Не можна сказати, що у фільмі є надмірно емоційні чи відверті сцени.

Навпаки: Купер знімає досить стримане і естетичне кіно, де чорно-білі кадри змінюються вицвіло-кольоровими і врешті переходять в сучасний яскравий і чіткий колір.

Режисер-Купер проводить глядача через дві години самопізнання подружньої пари, де геніальний чоловік носиться то вгору по блаженних сходах пристрасті, то вниз по темних вулицях залежності, а його дружина з неймовірною стоїчністю це зносить та підтримує геніального чоловіка. Навіть попри те, що їй неприємно періодично сидіти за столом з його випадковими коханцями. 

Однак драма загалом у фільмі слабка. Купер створює ідилістичний світ нью-йоркської богеми.

Так, головний герой приховує свою гомосексуальність, але не так, щоб аж сильно: його друзі, колеги, а згодом і діти чудово знають, що він гей і ніхто його за це не зневажає.

Дружина переживає це боляче, але не скільки через те, що він гей, а більше тому, що він їй зраджує.

Але врешті і вона з цим мириться. 

Навкруги все чудово, жодного драматизму аж до останньої чверті фільму, де престарілому Бернстайну потрібно доглядати смертельно хвору дружину. 

Хрестовий похід за Оскаром

Бредлі Купер, попри свою посередність як режисера, має великі амбіції і мріє про «Оскар», а то й не один.

Його дебют «Народження зірки» не приніс йому бажаних статуеток за режисуру та найкращий фільм.

Ймовірно, знімаючи «Маестро», він готує «хрестовий похід за Оскаром», роблячи акцент на масштабності проєкту.

Однак слабкість режисерської майстерності створює не байопік про генія і його інший бік життя, а радше рваний набір кадрів та сцен з життя відомого музиканта в старомодній кінематографічній естетиці.

І до кінця так і не ясно, про що фільм Маестро: про музику чи приховану гомосексуальність.

Більше кіно на вечір:

• Ну дууууже нетипове різдвяне кіно: 9 фільмів від кінокритика Ігоря Кромфа
• Великий марафон різдвяного кіно: 25 фільмів про Різдво, від комедій до новинок 2023

Кромф Ігор