«Іноді мені хочеться вимкнути сонце» Кінооператор Міша Любарський розповідає про вечірні зйомки у «Териконах» і що думає про інші документальні фільми

Міша Любарський – оператор-постановник фільмів «Люксембург, Люксембург», «Будинок „Слово“: Нескінчений роман» , кліпу «Рогань» для гурту Жадан і Собаки та інших робіт.

Наприкінці жовтня у кінотеатрі «Жовтень» стартував перший прокатний вікенд його нової документальної стрічки «Терикони». 

Світова прем’єра відбулась на Berlinale напередодні повномасштабного вторгнення. В Україні кіно вперше показали в Одесі влітку 2022 року.

Михайло каже, що історія про дітей, які живуть в містечку на лінії зіткнення тоді була незрозумілою широкому загалу і втрати близьких людей і власної домівки через війну не були такими щемливими, як зараз.

Оператор-постановник розповів для «Вечора» про зйомки вечірніх сцен у «Териконах». А ще – поговоримо про інше документальне кіно, правдиве, а часом і жорстоке.

• «Терикони» (режисер Тарас Томенко)

Де: кінотеатр «Жовтень»
Вартість: від 115 грн, квитки тут

Яким Вам запам’ятався вечірній Донбас?

Я пам’ятаю Донбас літніми вечорами. Все, що є в фільмі: дуже глибоко насичене блакитне небо, зорі, маленькі-маленькі ліхтарики десь далеко, степові пустирі навколо териконів. Є в цьому романтика. Мабуть, якби я був режисером чи письменником, то я міг би описувати словами, а так все вкладається в зображення.

Чи є труднощі зйомок в темряві?

Я страшено люблю знімати ввечері і вночі, тому що сучасні камери дозволяють дуже легко це робити.

Наприклад, у фільмі є сцена в якій головна героїня Настя дивиться тік-токи на верхівці терикону. В кадрі – насичене-насичене зоряне небо. І я не можу собі уявити, що зняв би цю сцену декілька років тому, коли ще не з’явились камери, які дають можливість таке фільмувати.

Сонце має свою траєкторію, під нього дуже багато треба планувати. Часто сонце є зайвим атмосферним впливом на емоційний шар сцени. Іноді мені хочеться вимкнути сонце або шукати той час, коли воно є виразним.

Є епізоди, які я знімав влітку в зенітному сонці з дуже бридкими тінями, але це було у випадку, коли потрібен був ефект «випаленого стану».  

Як проходили вечори з героями фільму?

Дуже хотілося з ними поговорити, але як оператору мені треба було дистанціюватись у спілкуванні.

Якби вони почали сприймати мене як людину, з якою можна поговорити, то це могло б зруйнувати їх взаємодію між собою і взагалі поведінку»

Чому варто дивитися «Терикони»?

Діти, які ростуть в складних умовах, дуже часто втрачають ось цю свою дитячу невимушеність – і це страшно.

Найгірше, що може статися з дітьми – це те, що вони зарано перестають бути дітьми. Можна ідеалізувати дорослішання в таких обставинах, але насправді, життя зруйнувало 99.9% всіх, хто пройшов через всякі складні штуки.

Коли я вперше приїхав на Донбас на зйомки, то почав всерйоз думати про те, що дуже важливо всиновлювати та вдочеряти дітей, які не можуть жити нормальне життя. Тоді мені здавалось, що світ повен можливостей. Але, як виявилось, все не так просто. Щоб змінити долю конкретної людини треба перед цим змінити цілу систему.

Які ще документальні фільми можна подивитись?

• Іван та Марта (режисер Сергій Буковський)

Де: кінотеатр Жовтень та KINO42
Коли: прем’єра 2 листопада, квитки тут

Сергій Буковський – режисер-документаліст, автор близько 40-ка стрічок серед яких: «В. Сильвестров», «Головна роль», «Назви своє ім’я» та інших. В 2014 році заснував власну майстерню документального кіно для молодих кінематографістів.

Стрічка «Івана та Марта» проливає світло на те, як формувалось коло талановитих однодумців-інтелектуалів, чим жили українські шістдесятники між Києвом та Львовом і як вони обрали шлях боротьби з режимом, за який багатьом довелось заплатити дорогу ціну.

Усе своє життя Дзюба присвятив відродженню української культури та самобутності й рішуче виступав проти русифікації. Він помер 22 лютого 2022 року. Через 2 дні росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Його рідна Миколаївка на Донеччині тимчасово окупована росіянами.

Що каже Міша Любарський:

«Я би подивився – якраз в найближчі дні буде прем’єра. Свого часу думав піти вчитись до Буковського. Але не встиг розібратись зі своїми особистими справами, щоби вчасно подати заявку і підготуватись до вступу. Тому пропускаю ще рік, а там подивимось.

Буковський – це надзвичайно важлива особистість, і він дійсно чудовий майстер. Якби не було Буковського в історії українського кіно – і сучасного, і минулого, – то я не знаю, яким було б кіно у нас взагалі.

Він береться за роботу над визначними особистостями, про яких знає не так багато людей. Це не поп-культура. Дуже важливо закарбувати в історії такі байопіки. Це важлива праця, яку я поважаю», – коментує Міша Любарський.

• В. Сильвестров (режисер Сергій Буковський)

Де: онлайн-кінотеатр «Титр»
Вартість: 95 грн, квитки тут

Валентин Сильвестров – живий геній серед українських композиторів. Стрічка створює потужний ефект присутності з композитором через коротку дистанцію між об’єктивом та персонажем.

Глядачі зможуть зазирнути на репетиції з Сильвестровим, а також у його занедбану, але таку теплу квартиру на Русанівці.

В особистій бесіді з Буковським композитор розмірковує про мистецькі пошуки крізь роки. Усе це – на тлі холодних, депресивних, але таких рідних композитору пейзажів Києва.

Якщо хочете побачити плин думок, і пізнати світогляд маестро – ця стрічка для вас.

Що говорить Міша Любарський:

«Я обожнюю музику Валентина Сильвестрова, і неодноразово мріяв, що зможу зняти щось, що зможе співіснувати з його музикою в одному творі. Я чесно скажу – просто побоявся дивитися це кіно. У мене так багато своїх вражень зафіксувалось від Сильвестрова, що я не хочу мати якусь нову візуальну асоціацію до того, що в мене вже є.

Звісно, так не має бути: якщо любиш пісню, то не дивись на неї кліп, бо зруйнуєш всі свої асоціації. Я боявся розчаруватись, хоча і чув, що це хороший фільм.

Хоча якби в мене була можливість долучитись до роботи над фільмом про Сильвестрова, то я думаю, що для мене це була б надзвичайна важлива подія в житті».

• 20 днів у Маріуполі (режисер Мстислав Чернов)

Де: кінотеатр «Жовтень»
Вартість: від 85 грн, квитки тут

«20 днів у Маріуполі» – це справжній документ історичного значення. Болюча і щемка картина. Якщо ви думаєте, що все вже бачили, то ви помиляєтесь. В цій картині немає замиленої цензури.

Історія про те, як члени команди Associated Press стали останніми міжнародними журналістами в оточеному Маріуполі. Вони продовжили роботу в облозі та зафіксували кадри, які пізніше стали визначальними образами війни.

Що говорить Міша Любарський:

«Це один з найважливіших фільмів за останній час, який був зроблений в Україні. Найбільша цінність в ньому – це пережитий досвід самих авторів. Те, що цей фільм мав існувати, був 1% зі 100 – було набагато більше шансів, що його не буде.

Це чудо, що вдалось врятувати ці матеріали, і що Мстислава та Євгена (команду Associated Press – ред.) вивели звідти. Це дуже важлива пам’ять для світу про те, як один народ вважає, що він може знищити інший. Стрічка дає відчути це зсередини.

Те, наскільки близько автори пережили всі ці події, свідчить про те, що і журналісти і документалісти мають серйозний запас емпатії до того, що відбувається».

Ці документальні фільми, навряд чи, підійдуть для тих, хто хоче ввечері вимкнути мізки і відпочити. Але унікальність кіно і полягає в тому, що воно може не тільки розважати, але й повчати.

Даня Бумаценко