Янгол та стриптизер у плащі: репортаж з гримерки чоловічого конкурсу краси «Mr.Idol» в ЛГБТК+-клубі 

Неонове світло. Глядачі стали настільки близько до сцени, що охоронець просить трохи посунутись. З вузького коридорчика визирають схвильовані конкурсанти. Пахне святом та ігристим. Під моїми ногами розсипані блискітки.

Зараз почнеться 8-й щорічний конкурс краси серед чоловіків «Mr.Idol». 

Він проходить в одному з ЛГБТК+-клубів Києва. 14 учасників, 3 конкурси. Перший – «візитка»: вихід у білих сорочках. Далі творчий етап: учасники мають кілька хвилин, щоб продемонструвати свій талант. Заключний етап – вихід у плавках.

Щодня у спортзал і мінімум їжі

Але не обов’язково бути представником спільноти, щоб взяти участь. Тебе не будуть питати про сексуальну орієнтацію під час подачі на конкурс.

Тут раді всім. І мені теж: обережно заглядаю в гримерку:

– Мені б поговорити з кимось з учасників…

– Я готовий! – мене кличе хлопець у чорній футболці.

Це Вова. Він бере участь у «Mr.Idol» вперше. Дуже хвилюється:

– Я майже не їв, тільки снідав, готуючись до конкурсу. І кожен день ходив у спортзал. Ні, у нас нема вимог зріст/вага. Просто я собі не подобався. Багато працював над своїми образами. Сьогодні буду янголом у першому етапі. На творчий обрав танець: спочатку буду офісним працівником, а потім перевтілюсь у «нічну діву». Що було найскладніше? Дістати гроші на нові чоботи для образу.

Під гримерку відвели малу залу клубу. Перед великим дзеркалом двоє учасників у навушниках ще раз репетирують танець. На столі лежить бубен.

 Ще один конкурсант вживається в образ, міряючи капелюха. Це Діма. Він покаже номер-алюзію на фільм «Супер Майк», де головний герой танцюрист-стриптизер. Його реквізит – плащ, парасолька та штани, які буде з себе зривати.

– Я з Луганської області. Після початку великої війни переїхав до Рівного, а два місяці тому ще раз кардинально змінив своє життя і тепер живу у Києві. Працюю барбером, та все життя займаюся танцями. Побачив афішу конкурсу і сам собі кинув виклик: спробую щось нове. Більше того, до Києва я взагалі в таких клубах не був.

Sex education і костюм за 1000 доларів

У гримерці весела метушня, останні приготування:

– А я сьогодні скомбіную образ Вєрки Сердючки та переможниці Євробачення Нетти Барзілай. Співатиму її пісню «Toy». Костюм мені шили на замовлення, його вартість близько 1000 доларів, – до мене в інтверв’юшний куточок на жовтий пуфік підсідає Максим.

– Я гей-активіст. Несу толерантність у маси через тік-ток та інстаграм. Для мене важливо, щоб люди ставали обізнанішими у ЛГБТК+- культурі. Ми велика частина суспільства, нас багато, ми цікаві.

Які ще заходи можна проводити, щоб суспільство ставало толерантнішим? Sex education. Якщо у школах будуть уроки про стосунки між різними людьми, то не буде таких питань на інтерв’ю. 

Максим не прагне сьогодні перемогти. Він тонкими ниточками з’єднує відносне мирне київське життя із передовою:

– У мене дуже багато знайомих геїв зараз захищають нашу країну. Ми спілкуємося у тік-тоці, зустрічаємося на каві, коли вони приїжджають у відпустки. Вони радіють, що ми продовжуємо танцювати у клубах і проводимо такі конкурси. Всі як один мені кажуть: «Ми боронимо Україну для того, щоб ви жили нормальним життям». 

Нові зірки

На годиннику 20:30. На сцену піднімаються ведучі «Mr.Idol» – арт-директор клубу Костя Гнатенко та травесті-діва Milk:

– Дякуємо ЗСУ, що ми можемо стояти на цій сцені. Вітаємо наших учасників!

Хлопці у сліпучо-білих сорочках одне за одним піднімаються на сцену. У когось від сорочки тільки манжети, хтось обрав для образу болеро.

Вова, як і анонсував, на кілька хвилин став янголом. Він притиснувся до стіни, щоб не збити крилами інших конкурсантів. 

Журі тихенько ставлять оцінки: проміжні результати не оголошують. Кожен член комісії має свої критерії оцінювання: загальних нема. Я присідаю під сценою, щоб Вова не збив мене крилами – учасники пішли готуватися до наступного конкурсу. Якась фанатка у чорній сукні намагалася прорватися за куліси до них, та охоронець її не пропустив.

Глядачів багато, вони азартні: активно обговорюють учасників, роблять ставки, кричать імена фаворитів. До сцени не пробитися: добре, що я встигла зайняти свій кутик. У залі як відвідувачі у кежуалі, так і травесті-діви у вечірніх сукнях: цей клуб – одне з небагатьох місць, де можна бути собою і пробувати найсміливіші образи.

У журі сьогодні селебриті: на диванчику телеведуча та модель Світлана Вольнова, десь у натовпі заховався музикант та радіоведучий Іштван Геді. Останні штрихи до образу додають співаку EL Кравчуку. Проходжу до нього: 

– Ми, українці, дружимо зі свободою. Очікую, що учасники покажуть: ми незламні. Подібних платформ, де можна себе проявити, зараз в Україні дуже мало. А саме на таких конкурсах можна знайти нових зірок. Я бачив, як пропонують роботу під час таких шоу. У мене немає критеріїв оцінки, буду обирати серцем.

Зірвати штани і порвати майку

Другий етап. Більшість учасників професійні танцюристи: бачимо фантастично красивий виступ тореадора Діоніса. Чуттєвий контемп босоніж від Андрія.

Діма у плащі з парасолькою, як і обіцяв, зірвав з себе штани. Прям шкода стало, що я знала сценарій наперед. Ще один учасник просто станцював стриптиз, не вигадуючи образу. Курточку зняв, майку на собі порвав – глядачі в захваті. Та це не те, заради чого ми зібралися.

Кілька конкурсантів співали, один чудово зіграв на барабанах – установку підняли на сцену і потім спустили назад за лічені секунди. Правда, бас-бочкою мене трохи зачепило. Але спишемо це на виробничу травму.

Останнім вийшов учасник-джокер: його ім’я стало відомим лише за пару днів до конкурсу. Це Женя. Він у шароварах і з бубном. Дає такого гопака, що натовп верещить від захвату. 

Не ховай очей

Чутки, що у залі журналістка, поширились до тих, хто прийшов сюди анонімно. Член журі Олександр – відомий підприємець та голова благодійного фонду. Він спонсорує цей конкурс:

– У 2016 році напередодні шоу загинув один із артистів, який був членом журі. І учасників об’єднало це. Сьогодні конкурс – подяка військовим, які захищають наші кордони. А війна – спільний біль, який об’єднує.
Останній етап «Mr.Idol» – дефіле у плавках. Всі учасники знову на сцені. Їм вручають маленькі «Оскари» – почесні відзнаки. Містером Ідолом стає Женя: його гопак підкорив усіх членів журі. Він отримує у конверті грошовий приз.

Видно, що деякі учасники відверто засмучені, та продовжують усміхатися.

Зі сцени ніхто не йде: час для пісні Ірини Білик, яка є неофіційним україномовним гімном ЛГБТК+-спільноти:

«Не ховай очей, не ховай очей –

Я вже встигла в них задивитися.

Не ховай очей, не ховай очей,

Я так хочу в них залишитися». 

90-60-90?

Чому досі проводяться конкурси краси, заради яких учасники не їдять, перевтомлюються у спортзалах та намагаються досягти примарних ідеалів? Хороше питання. Всі, з ким я встигла поговорити, казали: ще в першу чергу творчий конкурс, а вже потім краси. І хоча чітких 90-60-90 нема, кожен учасник багато працював над своїм тілом, аби продефілювати у плавках.

Всі хлопці-учасники мають модельну зовнішність, ходять до косметологів та барберів. Чи міг перемогти звичайний хлопець з пузиком та волохатою спиною? Навряд. Бодіпозитив участі у конкурсі поки не бере.

Та все ж місія «Mr.Idol» – об’єднати ЛГБТК+-спільноту та розповісти про неї іншим. Поки у такому форматі. Думаю, якщо у світі почнуть відходити від об’єктивації тіла, то зміни відбудуться і на цій сцені.

Танцпол потроху пустішає, з темряви виринає прибиральниця з віником і совком. Вир кольорів вщух, свято закінчилось занадто швидко.

Гуде сирена повітряної тривоги. Ноги теж гудуть.

Ольга Бродська

журналістка