1 Вересня, 2023

вечірнє місто

Вечірній вихід у трусах: який він, чоловічий стриптиз по-київськи

– Ви хочете написати про стриптиз? Я попереджу хлопчиків! – сказав мені голос по телефону.

Світ стриптизу в Україні має розмиту межу з проституцією. Тому журналістці напроситися у стрип-клуби вкрай складно. Але один заклад радо відкрив мені двері і трохи притримав: забігаю.

Ми такі стриптизери, еслі чесно

Вечір неділі – час для дівчат. Вони уже потроху займають столики та замовляють коктейлі. Сьогодні для них танцюватимуть хлопці. Скоро світло стане червоним, музика гучною, а на танцпол вийдуть танцюристи.

…А поки ми з фотографкою Ірою стоїмо посеред закладу, рухаючись як Траволта з мему: велика зала з панорамними вікнами. Впізнавані кольори диванів відомої мережі… піцерій. Хочеться замовити ланч, а не «секс на пляжі».

Подруга колись мені розповідала про один житомирський заклад, де вдень була їдальня, а вночі стриптиз… Та тут все виявилося прозаїчнішим: піца закінчилась, танці почалися – заклад недавно викупили.

Ну ок, йдемо шукати танцюристів у гримерку… Ой, це не гримерка. Просто склад таких же диванів. Проте саме тут артисти готуються до виступів. Сьогодні їх двоє: Женя та Сергій:

– Куди нам стати? Чи сісти? Можемо і лягти! – жартує Женя, проте на щоках рум’янець і видно, що йому трохи ніяково.

Сергій сміливіший: він і футболку уже зняв. Сідаємо на один з диванів:

– Я професійний танцюрист, до початку великої війни працював за кордоном, багато виступав. Танцюю всі сучасні танці від джаз фанку до контемпу. Та після 24 лютого я вирішив повернутися додому. Хочу жити і працювати в Україні.

– Повернувся з конкретною метою: розвивати танцювальну культуру. Бо це буде рятувати людські душі після перемоги. Знайомі запропонували роботу тут недавно – близько місяця тому, і ми з Женею зацікавились. Вирішили спробувати щось нове. Тому тільки починаємо розвиватись у цій сфері. У нас вона добряче занедбана. Та й ми такі стриптизери, еслі чесно (сміється). Зате у нас є харизма!

Серветки в труси

Сприптизу хлопці не вчились: використовують рухи з інших танцювальних стилів. Зараз активно працюють над шоу, шукають костюми та ставлять номери. Проте сьогодні ми побачимо тільки імпровізацію:

– Хочемо робити красу, а не хіть. Стриптиз уже давно не про секс, а про естетику тіла.

Треба тримати межу. Є клуби у підвальних приміщеннях, де, думаю, можна зняти хлопця. І є такі, по них видно, що вони їздять на виклики. Але ми не про це. Хоч записки з номерами телефонів на серветках у труси іноді кладуть.

Сергій морщиться: така увага його не тішить.
– Перший раз роздягнутися на сцені було соромно. Але ліки від сорому – практика.

Хоча й досі іноді відчуваю зажатість. Торкатися дівчат не обов’язково: ми можемо це робити, якщо є таке бажання. У парі з дівчиною можемо разом потанцювати якусь бачату, але платять нам тільки за виступи.

Робота як робота

Двері у гримерку раптом відкриваються:

– Треба виходити!

Встигаю поставити питання, яке мене найбільше хвилює:

– До чоловіків-стриптизерів ставлення яке? Та нормальне. Робота як робота. А якщо дівчина танцює – все, вона повія. Нав’язана суспільством думка: дівчина повинна бути моногамна. Хоча у мене багато знайомих дівчат, які просто танцюють і заробляють цим гроші. А чоловік шо: може подивитися на одну, на іншу. Спробувати різне з різними. Сподіваюся, з часом таке ставлення зміниться.

Рівно 8-ма вечора. За пультом з’являється ді-джей, колишня піцерія наповнюється кольоровим димом. Так, тепер це дійсно нічний клуб.

Просто у дим вриваються Женя та Сергій: тепер вони обидва без футболок і в однакових чорних джинсах. Кожен танцює щось своє.

Сором’язливість зникла: зараз вони артисти. Стріляють на дівчат очима, грайливо усміхаються та демонструють підкачані м’язи.

«Багато хто думав, що я повія»

Раз – і вони уже розсіялися між столиками. Женя підсів до якоїсь компанії, Сергій пританцював до дівчат у чорному і запрошує їх порухатись. Дівчата радісно біжать на танцпол. І…

Танцюють так, що уже й не зрозуміти: чоловічий сьогодні стріп чи жіночий.

У мене відвалюється щелепа, підходжу до дівчат:

– Ви професійні танцюристки?

– Я фітнес-тренерка, – каже білявка.

– А я прокурорка, – низьким грудним голосом кидає брюнетка.

…А у мене знову відпадає тільки-но підібрана щелепа.

Хто ще сюди прийшов? Біля вікна сидить дівчина:

– Люблю, коли хлопці роздягаються. Чекаю, коли підійдуть до мене

А ось ще дві подруги. Вони прийшли сюди подивитись на сучасний стриптиз.

Одна з них колись професійно займалась і мріє повернутися в професію:

– Я їм заздрю, цим хлопцям. Такі підтянуті. А мене рознесло, коли перестала танцювати. Я це дуже любила… Хочу назад.

Так, багато хто думав, що я повія. І серед моїх колег такі були, нам навіть дозволяли у робочий час покидати клуб. Це типу як додатковий заробіток був. За бажанням.

Та знаю, що є місця у нас, де примушують. Дуже шкода, що дівчат сприймають як м’ясо. Але я люблю танцювати саме стриптиз і пофіг, що інші думають.

Танцюють всі

Женя та Сергій курсують залою: то біля столиків себе покажуть, то на танцполі уже разом з дівчатами. В якийсь момент вони зникають на деякий час і з’являються уже без джинсів: в однакових жовтих плавках.

Танцювати виходять… Хлопці. Так, вони тут теж є. Трійко пацанів у дивних рожевих окулярах. Питаю, що вони тут роблять:

– Та ми не збирались сюди йти…

Вхід для дівчат сьогодні вільний. Хлопці ж заплатили по 200 гривень за кожного.

Тим часом вечірка у розпалі: танцюють всі. Женя та Сергій пританцьовують до кожної дівчини по черзі, щоб усім дістався клаптик стриптизерської уваги.

Навіть фотографка Іра трохи рухається в такт музиці, не випускаючи фотоапарат з рук.

Що ж, здається, по стриптизу це все: вихід у джинсах та вихід у трусах. Самого роздягання ми не побачили. Можна збиратися додому…

«Любиш куні»?

– Які плани на ніч? – до мене підходить один з хлопців в дивних окулярах. – Ми збираємося в сауну, поїхали, буде круто. Любиш куні?

Я отетеріло демонструю обручку: тепер ясно, чому вони тут. Зловити тепленьких самотніх дівчат на чоловічому стриптизі – мабуть, таким був план. Промахнулись тільки з кандидатурою.

Літня ніч не дає прохолоди: стоїть спекотний київський серпень. Я думаю про побачене, і мені стає сумно.

Я очікувала на красиве шоу, але були лише майже звичайні танці. Красиві, але далекі від моїх фантазій. Проте відвідувачкам дуже заходило і це. Думаю, іншого вони могли ніколи й не бачити на власні очі.

У Києві є лише один клуб, де тільки чоловічий стриптиз. Він схожий на комірчину радянського будинку культури, і рівень танців там відповідний. Дівчата соромляться ходити в такі місця, тому попиту немає.

Зате для чоловіків по всьому центру міста заклади з дівочими танцями: це настільки звично, як хліб у магазині. Тіло жінки все ще сприймається як товар. Як це змінити? Ходити на чоловічий стриптиз і писати прискіпливі відгуки.

Буде попит – буде і пропозиція. Агов, дівчата, хто зі мною наступної неділі?