“Ми не намагаємося ілюструвати ідеальність, бо й так є ідеальними”: вечори акторки та фермерки Дар’ї Малахової

Дар’я Малахова — акторка в київському “Театрі на Подолі” і фермерка в кіровоградській “Климівці”.

Її спосіб життя в селі та місті суттєво відрізняється — ранкову роботу замінюють денні репетиції. 

А вечірня неспішність на фермі часом перетворюється на гучні аплодисменти глядачів у столиці.

“Щаслива, що доля дарує двох мене: домашню, спокійну, інтровертну, але і екстравертну”, — каже Дар’я. Якими є її вечори? Далі — пряма мова.

Вечір це…

Любов. І можливість побути із сім’єю. Це час заходу сонця, вечері та всього, що не встигла зробити впродовж дня. Час рефлексій та відпочинку.

Я люблю підбивати підсумки.

Ти проживаєш день, а потім маєш можливість проаналізувати все: і справи, і життя, і саму себе. 

Вечір на фермі

Ми з самого ранку працюємо на фермі, тому вже з четвертої години я чекаю на вечір, а з п’ятої його розпочинаю.

Зазвичай разом з чоловіком пропонуємо одне одному щось випити: пиво, вино, квас чи навіть каву. Це допомагає перевести подих і готуватися до вечері. 

Ми найчастіше вечеряємо разом — це час синхронізації сім’ї та всього домашнього. 

Спочатку накриваємо стіл та дістаємо гарний посуд. А ще завжди маємо квіти. Нам важливо звертати увагу на дрібнички.

Думаю, що на тлі боротьби добра і зла все хороше має бути навіть у келиху чи тарілочці, адже це дуже підтримує. А сам час очікування сімейної вечері справді важливий.

Вечеря це…

Я прихильниця спілкування з продуктами, як би дивно це не звучало. І люблю бути сама під час приготування вечері. 

Ось учора полила хліб олією, зверху поклала чебрець, посипала чорною сіллю, бальзамічним оцтом і поставила все це в духовку.

Також наловили коропа і запекла його зі сметаною, сіллю та перцем.

А потім зробила салат з помідорами, огірками та перемолола туди горіхи.

Це час творчості. Я люблю віддаватися їжі. Тому вечір тут — подарунок. 

Мені подобається готувати щось просте — не прихильниця складних страв, але люблю якісні продукти. Тож і моя основна мета — підкреслити їхній смак.

Вона виробляє вино в Каліфорнії. Тому тепер створюю коктейлі на основі білого або рожевого вина — вони складаються з великої кількості води, ягід, трав і льоду. Такий напій справді підходить для літа — легкий і освіжає.

Вечірнє дозвілля

Після вечері кожен займається своїм — ми не дуже любимо створювати штучне сімейне дозвілля. Чоловік цікавиться перегонами, Формулою-1, тому до нього приєднуються і діти. Я тим часом можу поспілкуватися з друзями телефоном. 

У нас немає вечірніх зобов’язань одне перед одним. Ми більш невимушені та не намагаємося ілюструвати ідеальність, бо й так є ідеальними.

Вечірні вистави в театрі

Робота в театрі – це створення вечорів для інших людей. Це точно не час, де ми думаємо про себе.

Для мене вистава буде вдалою, коли бачитиму віддачу від глядачів і відчуватиму, що вони відреагували на виступ.

Сьогодні особливо важливо давати людям можливість емоційно видихнути, опинитися десь в іншому місці, забути про свої щоденні проблеми та проблеми на рівні держави.

Тож це ідеально — знати, що глядачі не просто аплодують, а проводять гарний вечір і виходять з вистави трохи іншими. 

Коли приїжджаю до Києва, то працювати починаю пізніше. Тому вистави в театрі визначаю як свій робочий час, а не вечірній. А вже потім люблю сісти в автомобіль і десь ще годину їздити Києвом.

Мені подобається вечірні столичні вогники — тоді завершення дня в мене пізнє і трохи одиноке. 

Вечірнє натхнення

Я не вірю в натхнення та мотивацію.

Завжди кажу, що мене надихає цвинтар, бо там — люди, які вже не мають впливу на своє життя. Натомість вірю в те, що можу зробити щось і для себе, і для сім’ї, і для суспільства. 

Удома є прах мого тата — і так я теж розумію, що все ще рухаюсь і маю багато справ, які повинна зробити.

Тож, певно, мене надихає смерть. Не квіточки чи історії інших людей. 

Ввечері я ніколи не плачу.

Найкращий вечір у житті — це кожен вечір.

У вечір нашої перемоги над Росією я буду пити самогон і купатися голою.