Нічого не планувати і паралельно вчитися: вечори засновниці бренду Garne Оксани Харькіної

«Я людина-процес, а не людина-результат, тому для мене головне – діяти. Не будую стратегічних планів на день чи життя. Такими ж спонтанними є й вечори: зазвичай займаюся тим, що хочеться саме зараз. Окрім двох навчань за графіком, який не можу порушити».

Інтерв’ю «Вечора» з Оксаною Харькіною відбувалося на бігу: після робочого дня вона поспішала на заняття з танців і тільки по дорозі мала час на спілкування. Далі – її пряма мова.

Грали в шахи з дідусем і допізна говорили з бабусею

Останнім часом вечір для мене – це частина доби, в якій є трохи місця не для роботи. Нинішні вечори зовсім не схожі на вечори в дитинстві.

Я народилася у Хмельницькому, де до чотирьох років жила із бабусею та дідусем, яких любила.

З дідусем вечорами ми їли раків, грали в шахи, дивилися футбол.

Бабуся – ключова людина у моєму житті. Ми мали тісний зв’язок, і потім у житті часто допізна говорили по телефону про все на світі.

Із чотирьох років я живу в Рівному. Сюди переїхала моя мама, створивши нову сім’ю.

Моя картинка дитинства – щаслива. Батьки підтримували в усьому, завжди в мене вірили. Можливо, звідси мій оптимізмом і лідерство. Я в житті мало коли помічаю негатив.

Те, що я дотична до виробництва одягу і дизайну, має корені з дитинства.

Вона точно могла створювати колекції і дизайни.

Я з дитинства бачила вдома ці швацькі тав’язальні машинки. Але те, що моя нинішня діяльність перегукується з дитинством, зрозуміла тільки зараз.

Вдень працюю, увечері навчаюся 

Після болісного розлучення у 2008 році перше, що я зробила, – пішла вчитися в комп’ютерну академію. Диплом не захищала, бо вже створила сайт і розпочала продавати взуття партнера-виробника.

Потім декілька років займалася подібними продажами. Хоч справи йшли успішно, та ми мали багато проблем з постачанням, довгими відповідями, відсутністю залишків товару.

Могли оформити замовлення для клієнта і тиждень не могли отримати відповідь від постачальника: буде сукня чи ні, є цей розмір чи ні, замовляли синю блузу – приїжджала зелена.

Доводилося допізна залагоджувати непорозуміння у листуванні чи телефоном. Через такі ситуації я вирішила створити власне виробництво.

У 2014 році я відкрила інтернет-магазин Garne. Бренд з такою назвою з’явився наступного року.

При цьому я не модниця, ніколи не ходила на високих підборах. Мені важлива зручність. Переважно ношу речі власного бренду. 

Успіх великої справи не може залежати від однієї людини. Одна я мало що б змогла зробити, завжди це робота команди, в якій кожен закриває свою компетенцію.

У ній є ті, які бачили в 2002 році мою доньку, коли вона була ще у мене в животі, і ті, які разом зі мною з 2008 року. Робота для мене має велике значення.

Та, звісно, з умовним сигналом усе не закінчується. Ось брала участь у благодійному бранчі, який за часом об’єднує сніданок та обід.

Але програма і спілкування були такими насиченими, що бранч затягнувся до вечора. А коли нарешті вийшли на поріг, дізналися, що у Рівному випав перший сніг (сміється).

Останнім часом я стала більш соціальна. Намагаюся багато знайомитися на модних показах.

Відкрито ділюся досвідом на професійних конференціях, під час екскурсій нашим виробництвом для колег-виробників та для старшокласників, які обирають професію. Веду сторінки в соцмережах, яких до цього ніколи не вела.

Я можу зараз сказати, що ні з чим не справляюся, надзвичайно завантажена, бо у зайнята кожна година і вдень, а і увечері, коли зустрічаюся з бізнес-партнерами, відвідую модні покази чи творчі презентації, в яких часто виступаю меценаткою.

Але при цьому чи я б вибрала собі інше життя? Точно ні.

Я в сімейному житті некорисна: готувати не люблю, не дуже займалася вихованням дітей, вони виросли самостійно.

Моя сильна сторона – професійна діяльність.

Можу сказати, що ні з чим не справляюся, надзвичайно завантажена, бо зайнята кожна година не тільки вдень, а часто й увечері.

Ось перед інтерв’ю їхала в машині і хотіла ще на один записатися. Та не зробила цього, бо розумію, що не зможу бути там ефективною.

Я людина-процес. У відпочинку теж

Я умовно поділяю усіх на людей результату і людей процесу. Себе відношу до останніх. У мене не було мрії чи бажання стати засновницею українського бренду, я про це ніколи не думала, так вийшло.

Восени цього року відкрила у Рівному перший офлайн-магазин. Не планувала, але сподобалося місце – і десь за місяць магазин вже працював.

Але для цього я з командою працювала не лише вдень, а й до пізнього вечора.

У цьому є сенс, але визнаю, що мені не вистачає стратегічного бачення.

Я не творча, але системна. І в мене багато ідей. Я просто виходжу з дому, а приїжджаю в офіс з купою намірів. Мені тільки потрібні ті, хто разом зі мною їх буде втілювати.

День звечора не планую. Але записувати і фіксувати важливе люблю – я візуалка, мені все треба бачити.

Вечір не планую. Обираю те, що на душу лягає.

Увечері обов’язково треба щось робити руками, інакше я починаю їсти (сміється). Але не прибирати і готувати. Це прошу робити прибиральницю.

Та маю декілька страв, які я готова напружитися і приготувати увечері. Серед них обліпихово-цитрусова суміш, яку заморожую восени і потім холодної пори року готую чай.

Маю кицю на прізвисько Кіця й котика Персика. Кіця З’явилася в квартирі першою, сюди я її привезла із сільського сараю. Швидко зрозуміла, що їй потрібен друг, із того ж сараю забрала Персика.

Люблю спостерігати за ними, полюю, аби зняти кумедні моменти.

Хоча завжди більше любила собак, але не можу собі дозволити їх мати, бо не маю часу вигулювати їх зранку та увечері.

Люблю складати пазли, малювати картини за номерами.

Чим би не займалася, на фоні завжди політика. Слухаю, що відбувається в країні. Не те, щоб я любила працювати на землі, але до природи мене тягне швидше як збирачку. Люблю збирати гриби, горіхи, сушити яблука, груші.

П’ять днів на тиждень я зайнята розумовою працею, тож на вихідних та увечері перемикаюся на роботу фізичну. Тренажерний зал точно не для мене.

Ми вивчаємо не якийсь конкретний напрямок, а в задоволення рухаємося на підборах, розвиваємо гнучкість.

Телефон увесь час зі мною. Повідомлення, які стосуються роботи, в топі завжди. Ті, які не потребують негайної відповіді, залишаю на вечір.

Я невимоглива людина, мені комфортно з будь-якою компанією.

З одними можу поїхати у похід з ночівлею в палатках, з іншими — у готель. 

Хоча більше до вподоби маршрут робота–дім, ніж десь бувати. 

Я не пізня пташка, не сова, лягаю десь о 23-й. Засинаю без проблем: кладу голову на подушку — і вже соплю.

Найкращий вечір у житті — це… кожен вечір.