--9387

31 Травня, 2023

під ковдрою

Про побачення в шлюбі: чому важливо проводити лише вдвох трохи якісного часу

Автор: Пані М.

Коли я запропонувала цю тему, редакторка обережно спитала: “А що ви маєте на увазі?” Ну бо ж раптом писатиму про якусь розпусту, а читачі до такого ще не готові? ?

Та я якраз хотіла поговорити про побачення одне з одним, коли ви довго в стосунках і не лише разом живете, а й обросли господарством, дітьми, собаками, котами – і якось вже не до того, щоб вибиратися лише вдвох чи то в люди, чи, навпаки, подалі від усіх.

Знаєте, я і сама довго не розуміла, для чого побачення в тривалих стосунках: ну ви ж бачитесь щодня, говорите про щось, разом снідаєте і вечеряєте чи просто поруч тупите в телефони.

Та побувши в досить довгих стосунках, зрозуміла, наскільки це важливо проводити разом час – не просто сидіти разом в квартирі, а йти один з одним туди, де ваш час буде насиченим. А з таких побачень складатимуться ваші майбутні спогади.

Не те щоб ваше спільне миття посуду чи танці на кухні під “Крихітку” є неважливими. Це просто інше.

На жаль, мій досвід побачень в шлюбі може не всім підійти, бо, по-перше, ми одружені лише 9 місяців, а по-друге, вісім з половиною з них коханий в ЗСУ.

Тому кожна наша зустріч – а їх було дуже мало – це як одне дуже довге побачення, під час кого ми, наче котики, не відлипаємо один від одного і ходимо всюди хвостиками:) А ще в нас нема дітей, яких теж треба кудись пристроїти. Та я все одно маю що розповісти.

Напевно, моїм улюбленим з того всього арсеналу приємно проведеного часу є спільні сніданки. Люблю, коли ми вранці йдемо чи їдемо кудись, вибираємо “наше” місце або щось нове, щоб красиво почати цей день, пробуємо несподівані страви, шеримо їх на двох.

Так, вдома ми теж снідаємо. І ті, хто знає мене в реальному житті, можуть підтвердити, що мої сніданки не менш прекрасні та смачні, ніж в ресторанах.

Оцей момент виходу в люди ми використовуємо, щоб більше поговорити про нас, почуття, трохи помріяти та попланувати спільне майбутнє. Це дуже підтримує, особливо зараз.

З великою теплотою згадую наші вечірні прогулянки районом в квітні-травні минулого року. Надто мало закладів ще були відкриті і та в нас тоді було мало грошей, щоб розкошувати в кав’ярнях, але ті майже щовечірні гуляння і розмови зближували нас ще більше.

Ми виривались з квартири, з того вічного коридору і завішених вікон, нюхали весь бузок по дорозі, гладили котів, дивувалися буянню природи. І це не коштувало нам ні копійки.

Ще одне чудове побачення в нас було, коли коханий запросив мене на масаж для двох з гарячим камінням в мою улюблену студію. Він тоді все таємно організував, ніжно вивідав мої плани на той день, сюрпризом приїхав ввечері, а вранці ми поїхали в студію.

І це було неймовірно: в одній кімнаті дві майстрині одночасно нам робили масаж. я знала, де його торкаются в цей момент, бо масаж синхронний. А потім ми сиділи на дивані в обіймах один одного, пили манговий чай, тихенько ділилися враженнми і гладили кота, який живе в студії. Це було ідеально.

Розумію, що без дітей щось таке організувати набагато легше. Та мої читачки та читачі і в таких умовах намагаються щось придумати, щоб спільне життя не перетворилося на рутинне проживання в одній квартирі двох дорослих людей, які з часом обговорюють лише список покупок, рахунки за комунальні платежі, і хто забирає дитину сьогодні з садочку.

Ось вибрала трохи розповідей для вас:

  • Ходимо пити каву, на нудистський пляж без дітей, ресторани, просто гуляли і кохалися в траві. Люблю цей час разом тільки для двох, ніяких справ. Тільки ми, діти залишаються з друзями. Майже 3 роки разом, 11 і 6 років дітям.
  • Діти з’явились рано, виховували самі, без допомоги. І було 100500 пояснень, чому ми не можемо піти на побачення, хоча для мене було б достатньо вкласти дитину і вночі зробити коло навколо будинку. Я відчувала, що не в пріоритеті. Це дуууууже псувало стосунки і сімейне життя. 
    Тільки коли діти достатньо підросли і могли залишатись самі, ми, нарешті, перед розлученням мали розкішний рік побачень. Була домовленість з дітьми, разова надбавка до кишенькових, чіткий інструктаж і сусіди, які перевіряли чи все ок. Коли діти на щось збирали, то прям вимагали, щоб ми частіше ходили на побачення.
    А ще це час, коли мультиків до упору, нема контролю і правил, можна знайти сховані солодощі і ще й гроші за це отримати, тому це було всім вигідно.
  • 22 роки разом, з них 21 в шлюбі. Практикуємо спонтанні побачення в місті,  прогулянки парком, виходи на концерти, в театр. Дитина вже практично доросла, тож часу для себе стало більше. На щастя, за той час ми не перетворилися з пари на команду по вихованню дитини, хоча шанси були.
  • Скоро 11 років у шлюбі. Побачень (принаймні мені) хочеться дуже, але двоє дітей (6 і майже 4) та відсутність сторонньої допомоги з ними, все дуже ускладнюють. 
    Зрідка вдається підлаштувати роботи і отримати кілька годин вдвох вдень, поки малі в садочку. Тоді влаштовуємо романтичний (закреслено) спокійний обід в смачному місці, йдемо в кіно чи просто гуляємо парком.
    Та що там, для нас і шопінг (навіть продуктовий) без дітей то вже майже побачення.
  • Десять років у шлюбі, регулярно стараємося ходити на побачення. Найчастіше в ресторан, але бувають варіанти. 
    Навіть з дитиною стараємося хоч іноді виходити лише вдвох. Мені здається це важливим –  бути не тільки батьками, а й коханими.

А ще маю список варіантів, що можна робити на побаченнях, в коментарях піддивилася:

  • романтична покатуха на мотоциклах;
  • поїхати на равликову ферму;
  • піти зліпити щось разом з глини;
  • постріляти з лука;
  • піти на лекцію, яка цікавить обох;
  • зняти квартиру в своєму місті на одну добу і побути туристами;
  • цілий день виконувати бажання одної людини з пари;
  • спільно приймати ванну;
  • піти в парк з пледом та їжею і півдня там валятись на траві;
  • зустріти перший світанок літа;
  • зробити вигляд, що ви не знайомі і спробувати розіграти сценку знайомства зі звабленням.

Останній пункт ми, до речі, часто практикуємо – і це кожного разу весело. Думаю, в шлюбі чи в довгих стосунках найважливіше залишатися коханими людьми, яким разом цікаво бути поруч кожен день.

Ми ж вибрали одне одного, щоб проживати разом наше найкраще життя, а не просто скніти поруч, правда?

Пані М.

Пані М.

засновниця анонімного ТГ-каналу “Ці блядські історії” про стосунки та секс

читати наступне

Ось про що ми пишемо в інших рубриках