![--26989](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/18-2.png)
4 Грудня, 2023
вечірнє місто
«Самооборона – одна з умов виживання»: як у Дніпрі вечорами вчать жінок самозахисту
Автор: Юліанна Кокошко
Вітер та ожеледиця не сприяють вечірнім прогулянкам. У цю пору року вже о четвертій сутеніє, о шостій – темрява.
Тренер Володимир Вілянський зустрічає у дворі студмістечка НТУ «Дніпровська політехніка» і веде … у підвал.
Саме тут двічі на тиждень з 16 до 18 проходять курси із самозахисту для жінок.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/7a2411e5-514d-4547-a879-36dca320ff49-scaled.jpeg)
Вміння захиститись прокачує впевненість у собі
Разом з нами вниз сходами спускається жінка. Її звати Ольга – кандидатка педагогічних наук, викладачка вишу.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/d800d23f-7156-4907-8020-5de30bc856cf-scaled.jpeg)
– Повертаюсь з роботи, коли вже темно. Володіти прийомами самозахисту завжди актуально. Ситуації бували різні.
Якось по дорозі додому причепився п’яний. Конфлікт вдалося вирішити на усно. Але якщо б я тоді могла захистити себе фізично, точно почувалася би більш впевненою
Ольга
– Тут хочу зняти емоційну напругу, у якій майже всі ми зараз, і підтримувати себе у формі, фітнес-центри не люблю. Я людина не спортивна, але вирішила спробувати.
Ольга йде перевдягатися у роздягальню, тим часом підтягуються інші жінки. Дехто вдягає кімоно для карате та босоніж сміливо крокує до зали єдиноборств.
Хтось обирає шкарпетки, спортивні штани, футболки чи худі. Спочатку жінки вишукуються у шеренгу, а потім починається розминка.
Зазвичай на заняттях жінок вчать, як захистити себе у парку, на вулиці, в під’їзді, ліфті. У тому числі з використанням підручних засобів – паросольки, ручки, ключів, розчіски, шпильки, пилочки для нігтів
Володимир Вілянський
тренер
В основі програми лежать принципи крав маги, а технічні елементи базуються на базових техніках карате, джиу-джитсу та боксу. Вчать базову ударну техніку, техніку визволення від захвату тощо.
– Обмежень за віком немає, але під час тренувань діє індивідуальний підхід, – зазначає Володимир, який також завідує кафедрою фізвиховання та спорту «Дніпровської політехніки», і є заслуженим тренером України з карате. – Наприклад, я не ставлю у пари жінок різного зросту та комплекції. Рівень навантаження також регулюється з урахуванням індивідуальних особливостей.
Заняття безкоштовні.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/fa4c7c24-03a3-4bd4-81e0-4ddd74701bb2-scaled.jpeg)
Чому жінкам потрібна самооборона
– Близько десяти років тому до мене звернулася моя колега, яка була керівницею гендерного клубу Дніпра: «Давай щось замутимо!», – пригадує тренер.
Попросила проводити заняття з самозахисту для дівчат та жінок, які переживали насильство
Одну жінку згвалтувати, іншу сильно побили. Деяких лупцювали їхні ж чоловіки.
Так і почали. Заняття зазвичай тривають близько трьох місяців, але їх проводили не всі десять років поспіль. Були перерви, коли прийшов ковід та почалася повномасштабна війна.
Цього року Володимир Вілянський вирішив поновити курси.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/6225bc2b-3fd6-44b3-9cd4-c2b8c726de34-scaled.jpeg)
За цей час азам самооборони вдалося навчити близько сотню жінок.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/4b548f04-12f6-4f34-936c-30b433629ab9-scaled.jpeg)
Зупинив ліфт та дістав ніж
Тендітна жінка в кімоно виконує всі прийоми бездоганно. Ольга прийшла на заняття сім років тому, має коричневий пояс з карате. Зараз готується отримати чорний пояс.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/ef8dcde1-c2f0-47b6-94a0-f093272b0e83-scaled.jpeg)
– Я тоді працювала директоркою ресторану, – пригадує. – Побачила у фейсбуці об’яву, що йде набір на курси самозахисту. Заповнила анкету і пройшла відбір. Туди брали тільки тих, хто вже стикався з насильством. В моєму житті таке було.
Якось Ольга поверталась додому з базару з сумками. У рідному під’їзді 12-поверхівки її наздогнав молодик, попросив притримати двері ліфту. Погодилась. Він зайшов у кабіну, вона натиснула на кнопку.
– Десь на рівні п’ятого поверху чоловік зупинив ліфт та дістав ніж, – згадує Ольга. – Сказав: «Знімай золото!». На мені були сережки, які мама подарувала на 16-річчя. Віддавати їх не хотілося.
Однієї рукою я схопилась за ніж, іншою вдарила його по зубах. Грабіжник зрозумів, що просто не здамся
Ольга
– Він натиснув кнопку, ліфт відчинився. Відштовхнув мене до стінки, кинувши: «Ну, якщо ти така смілива – гаразд…». І втік.
Цей досвід навчив Ольгу тому, що ніколи не можна губитись. Заняття на курсах переконали її в цьому ще більше. Згодом деякі з дівчат відсіялись. Але ті, хто залишились, за пів року вже були готові здати екзамени на перший пояс по карате.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/341f91cf-4935-4f59-bb14-8f12945817f9-scaled.jpeg)
– Вік тут не має значення – було б бажання, – впевнена Ольга.
Я почала займатись бойовими мистецтвами в 45 років. Мене це так затягнуло, що я навіть отримала додаткову освіту – в 48 вступила в інститут фізкультури
Ольга
Зараз працюю дизайнером у молодіжному театрі, відбулись кардинальні зміни в особистому житті, але незмінними залишаються мої тренування. Вважаю цінним, що на цих курсах навчають не тільки тому, як протистояти насильству, а й тому, як не потрапляти у небезпечні ситуації.
Пройшло вже декілька років після початку занять, Ольга вивчила чимало прийомів. Вона знала, що найвразливіші місця у людини – це очі, горло, геніталії. Мала відмінну фізичну форму, яку намагалась підтримувати різними засобами. Тож одного разу без страху відправилась на вечірню пробіжку. Раптом побачила двох молодиків, які почали до неї чіплятись.
– В мене був з собою ніж – без нього зараз не виходжу з дому, – розповідає. – Але не стала вступати з ними в бій.
Миттєво оцінила ризики: поки вдарю одного, другий буде бити мене
Ольга
Поряд був схил, я побігла по ньому вгору. Вони трохи намагались наздогнати мене, але запихались та швидко здались. Тому коли дівчата питають «А як ви впораєтесь з чоловіком, в якого зріст під два метри та вага 100 кг?», відповідаю: «Не треба битися з ним, розвертайтесь та біжіть! Він зі своїми 100 кг помре на перших десяти метрах». Тобто самозахист – це насамперед розум, а не бойові навички.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/57c5061f-743b-4692-a653-cf9a6fe54adf-scaled.jpeg)
Кривдник доньки отримав по заслугах
Оксана так само, як і Ольга, потрапила на перший курс з самооборони.
Вона пройшла відбір, бо також мала сумний досвід, пов’язаний з насильством. Близько двадцяти років тому, коли Оксана була 18-річною студенткою, на неї напали двоє чоловіків.
– Осіннього вечора я поверталася додому, мешкала тоді у приватному секторі, – згадує Оксана.
Раптом на мене накинулись двоє хлопців, намагались зняти з мене одяг. Я розлютилась: відбивалась, кричала, а хлопці почали бити мене головою об бетонний стовп
Оксана
– Хтось з сусідів увімкнув світло у хаті поруч. Це злякало нападників: вони схопили мій рюкзак та втекли. В ньому був дорогий касетний плеєр, та ще й не мій.
У результаті того випадку Оксана отримала струс мозку, були сильні головні болі. Тих хлопців так і не знайшли. Тож коли через багато років з’явився шанс навчитись самообороні, жінка його не прогавила.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/oksana.jpg)
Заняття захопили її, зараз Оксана – вже досвідчена каратистка. Спілкування з іншими учасницями курсів із задоволенням продовжує і після занять.
Як правило, жінки зустрічаються заради інших активностей – наприклад, катання на байдарках або сноубордах. А якось разом з чоловіками-каратистами ходили у похід в Карпати.
Крім занять спортом, Оксана виховує двох дітей та веде активне життя, займається волонтерством. І хоча під час будь-яких конфліктів жінка намагається уникати бійок, все ж таки одного разу вона наважилась застосувати здобуті навички на практиці.
– Десь два роки тому ми з дочкою пішли на ринок, щоб купити їй сандалі, – розповідає Оксана. – Їй тоді було 11 років, але вона висока, тож ззаду виглядала значно дорослішою.
В якийсь момент донька раптом притулилась до мене і сказала: «Пішли додому». Я запитала, що відбувається. Коли ми відійшли від прилавка, вона зізналась: її вщипнув за попу якийсь дядька
Оксана
– Коли я побачила його, спочатку розгубилась. Вигляд в нього був, так би мовити, асоціальний. Але потім подумала: я маю захистити свою дитину та показати, що їй є на кого спертися.
Оксана спочатку крикнула на того чоловіка: «Хіба можна ображати дівчину?». Він не збирався вибачатись – навпаки, посміхався. Тоді жінка трохи підняла спідницю, щоб було зручніше рухатись, та вдарила дончиного кривдника ногами. Не сильно, щоб він не впав та не побився. Каже. це привело його до тями.
– Він розвернувся та пошкандибав від нас.
Потерпіла від булінгу тепер себе захистить
Студентка 4 курсу Валерія – ще одна загартована життям відвідувачка курсів. Вона спритно підстрибує, демонструючи прийоми.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/5c212004-e1fd-42dc-88a0-f4d172ee04df-scaled.jpeg)
Швидко бігає босоніж по холодній підлозі від одного новачка до іншого – допомагає.
– В школі мене називали Білкою, але добрих спогадів про ті часи небагато, – зітхає Валерія. – В мене маленький зріст – 152 см. Через це однолітки та ті, хто був доросліший, булили. Наприклад, мої речі часто «гуляли» по всьому класу. Хлопці та дівчата відбирали їх в мене, ховали.
Я захищала себе як могла, але фізично була слабкою
Валерія
– Мріяла відлупцювати грушу, але далі мрій справа не йшла. Якось ввечері я побачила, як семеро хлопців били когось у темному кутку. Подумала, що таке може статися і зі мною. Це стало останньою краплею – вирішила піти на курси з самозахисту.
Коли Валерія перейшла до вже більш серйозних, «просунутих» занять, в неї траплялись травми. Родичі та друзі спочатку обурювались через те, що вона часто ходить в синцях. Але згодом змирились.
– Якщо б я зараз зустрілась з тими, хто мене булив, – розмова була б вже іншою, – впевнена Валерія. – Звісно, першою б не нападала, але відповісти на цькування змогла б.
Рік занять – мінус 20 кг
Того вечора на заняття прийшло дванадцять жінок. Раптом помічаю серед них чоловіка.
– Самооборона – одна з умов виживання у бою, – каже Віталій, професійний військовий, учень Володимира Вілянського, який має чорний пояс з карате. – Прийшов сьогодні сюди, щоб допомогти Володимиру. Бо дівчат та жінок приходить все більше.
Надалі програма курсів буде вдосконалюватись. В Європі та Америці вже давно відомий такий напрямок як бушкрафт – виживання в дикій природі. Ми теж будемо навчати людей виживати в різних умовах, в тому числі в екстремальних – в лісі, в полі. Як розвести вогонь, звідки взяти воду.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/88a26d74-d919-47d5-988f-a3d59c17418e-scaled.jpeg)
Віталій все життя займався різними видами єдиноборств. Останнім часом захопився крав-мага – ізраїльським рукопашним боєм. П’ять років тому чоловік важив 110 кг, були проблеми з тиском. Через рік занять Віталій схуд більш ніж на 20 кг, стан здоров’я значно покращився.
– Все в нашій голові, – впевнений Віталій. – Якщо є мета – ніщо не завадить її досягти. Переконався в цьому на власному досвіді.
80% бійок закінчуються на землі
Падати теж треба вміти – особливо це актуально під час ожеледиці. А якщо справа дійде до бійки, приблизно у 80% ситуацій вони закінчуються на землі.
Інструктори з самозахисту нагадують: у будь-якому випадку намагайтесь падати не на пряму руку, а на напівзігнуту. А ще добре у таких ситуаціях використовувати перекат. Саме цю техніку відвідувачки курсів відпрацьовували наприкінці занять, вже в іншій залі.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/12/60508ab8-fdab-411c-a12f-c6592fbda783-scaled.jpeg)
Було видно, що декому з них досить важкувато даються навіть нескладні вправи – наприклад, звичайні перекиди. Але вони продовжували.
– Вивчити якийсь прийом досить просто – достатньо повторити його декілька десятків разів, – пояснює Володимир. – Але щоб він працював, потрібні сталі навички. А взагалі найкращий бій – той, який не відбувся.
З підвалу виходжу у вечірню темряву знову з педагогинею Ольгою. Так само, як і дві години тому, вона усміхається. Хоча я бачила, що їй було нелегко.
– Обов’язково буду ходити на ці заняття, якщо завтра встану з ліжка. Взагалі-то я боялася, що буде гірше. А виявилось, що головне – почати.
Більше класних історій з Дніпра:
- Вечори волонтерки, які вас здивують: сміх на цвинтарі та збір Коксом коштів на військо
- Хай соромиться той, хто не спробував: як натурниці вечорами позують у стилю ню в Дніпрі і хто їх малює
- Театри Дніпра: 5 акторів, на чиї вистави варто йти вечорами
- 10 закладів, де повечеряти у Дніпрі: морозиво з грибів і бургер у сідлі мотоцикла
![Юліанна Кокошко](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/04/yulianna-kokoshko.jpg)