--27101

4 Грудня, 2023

вечорниці

Стартував Національний тиждень читання: комада «Вечір» ділиться останніми прочитаними книгами

Ну що ж, стартував нині, 4 грудня, Національний тиждень читання. І, не знаю, як у вас, а моя стрічка соцмереж ним заповнена уся.

Амбасадорами цього тижня під гаслом «Бути своїми» стали і телеведучий Вадим Карп‘як, і поетеса та культурна менеджерка Тетяна Власова, і психологиня Наталія Підлісна, і драматургиня, режисерка й сценаристка Наталія Ворожбит, і багато інших.

Кожен і кожна може долучитися до Тижня читання і популяризувати книги: поділитися читацькими історіями, написати про свої улюблені книжки, похвалити улюбленого письменника чи письменницю тощо.

«Вечір» радо долучається до тижня читання. Кожен з членів команди розповідає про свою останню прочитану книгу.

«Бунт проти імперії» Радомира Мокрика

Читає: Даня Бумаценко, журналіст

«Все ніяк не можу добити. Але не тому, що книга погана, скорше навпаки – розтягую задоволення.

Це нон-фікшн про витік шістдесятників та їхню діяльність. Що важливо – автор викладає не сухі факти, а оповідає розмовною мовою. І досліджує архівні історії з особистого життя митців.

Наприклад, як пили горілку в Світличного вдома. Або як Симоненко приїжджав до Вінграновського.

Ця книга розповідає про велике через маленьке. І поступово складає пазл і розуміння течії шістедисятництва.

Та ще й з фотографіями, неначе в музеї. Ґрунтовна книжка».

«Російсько-українська війна. Повернення історії» Сергія Плохія

Прочитав: Філ Пухарєв, журналіст

«Фанатію від Плохія з часів, коли це ще не було мейнстримом, а саме — з його чудового дослідження про Чорнобильську катастрофу.

У новій книзі історик виважено і з фактажем пояснює, чому Росія напала на Україну не 24.02.2022, а років триста тому.

Насамперед для вестернів, бо англійською книжка вийшла раніше за український варіант. Вестерни, схоже, зрозуміли. The Telegraph у книжковий топ-2023 абищо не бере».

«Дім, в якому» Маріам Петросян

Прочитала: Ольга Бродська, репортерка

«Перечитала її. Одна з улюблених книг. Там про інтернат для дітей с інвалідністю, які створили свій світ всередині будинку з сірими стінами. Нестандартна, захоплююча, дуже сильна і водночас по-дитячому легка книга з елементами містики. Вчить нас, що кожен простір ми можемо зробити таким, яким хочемо. І стати у ньому ними, ким мріємо».

«Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери

Прочитав: Артем Кузьменчук, журналіст

«Тільки-то закінчив. Влітку дізнався про смерть автора і згадав про його роман, який давно хотів прочитати. Книга сподобалась — відверта і чуттєва. Наче зазирнув за лаштунки чужого життя. Тут про радість і біль сильного кохання, про розкіші і злидні стосунків між чоловіком і жінкою  (стать тут не так важлива, важливе те, що двоє небайдужі одне одному), про «сміх богів» над планами і сподіваннями людей, які аж зовсім не титани.

Звісно, «ніщо не нове під Місяцем» і про всі ці почуття вже писано-переписано. Але Кундері вдалося класно подати тему — десь розчулити і викликати особисті спогади, про які вже ніби і забув, десь нагнати інтелектуального туману, а десь добряче спровокувати.

Наприклад, я був не готовий до зізнань головного героя Томаша про те, що одній з його численних коханок подобається… сідати йому на обличчя. А його дружина Тереза зчитує ці його «заскоки в гречку» до дрібниць загостреною інтуїцією люблячої жінки і… пробачає. Банальна історія зради, але як же подано!

Віддав належне автору: події роману відбуваються на фоні окупації радянськими військами Чехословаччини 1968 року. Жодних сентиментів і романтичних бздурів щодо росіян у Кундери, як у багатьох західних інтелектуалів, немає — агресори, варвари, ґвалтівники свободи й гідності. Відчувається, покоління Кундери напилося з гіркої криниці «братерства».

«Цукром догори» Ірини Виговської

Прочитала: Саша Семенченко, креаторка соцмереж

«Буквально вчора нарешті взяла до рук книгу, яка терпеливо стояла на поличці і чекала свого часу. Якось я цю книгу виграла за донат на БПЛА. Люблю читати українських авторів і авторок, за якими я слідкую у соцмережах, знаю, як звати їхніх дітей і що вони їдять на сніданок. Звучить трошки кріпово, знаю. Але відчувається це так, ніби я подумки зустрілася з давньою подругою чи рідною людиною. Чужі історії допомагають перемикати власний мозок, хоч інколи. «Цукром догори» – про те, як не боятися мріяти, думати про себе й не забувати про своїх».

«За перекопом є земля» Анастасії Левкової

Читала: Ірина Андрейців, шеф-редакторка

«Днями дочитала якраз, до першої ночі сиділа. Книжка затягує і не відпускає. Must read однозначний.

Це роман, де перемішані реальні факти та художність про життя в Криму останніх кількох десятиліть, включно з «зеленими чоловічками».

Роман настільки вдало виписаний, що я була переконана, що це автобіографічна книга. І аж після прочитання виявила, що це така майстерність слова і дослідження фактажу від авторки. Браво».

Більше книг:

Ірина Андрейців

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”

читати наступне

Ось про що ми пишемо в інших рубриках

Київське ескімо, смак борщу, сиру й хліба: 7 закладів Києва з оригінальним морозивом

«Чоловік з передової хвалив дистанційний мастурбатор»: як секс-іграшки допомагають парам кохатися на відстані