Відпусти, задушиш! Як розпізнати нездорові співзалежні стосунки та що з цим робити

Чи може злиття в стосунках бути здоровим і нормальним проявом емоцій? Ніколи не задумувалась над цим питанням, одразу наділивши це явище негативними рисами.

Я ж так багато чула поганого про це! Ще й сама довгий час перебувала в не дуже здорових стосунках, де втратила себе, як особистість, людину, фахівчиню, партнерку, жінку.

І зараз, перебуваючи два роки в здорових і дорослих стосунках, час від часу думаю: «а чи це нормально – зливатися з партнером?»

Може, у вас теж є цей страх? То ж пропоную про нього поговорити.

Знаєте, я тішуся, що маю можливість говорити з різними фахівчинями, коли пишу свої колонки. Ці невеликі інтерв’ю дають мені впевненість, що я в своїх питаннях – не одна. Що людей, які проживають певні етапи, достатньо, а більшість проблем взагалі не залежать від статі.

І будь-яка людина може тривожитись, що в її стосунках щось не так – особливо на початковому етапі. Різні партнери/партнерки, ви змінюєтесь, світ теж не стоїть на місці.

Плюс ми живемо у час війни, це теж сильно впливає на стосунки. Багато пар в розлуці: хтось на фронті, хтось за кордоном, хтось переїхав в інше місто в Україні.

Навіщо парі таке явище, як злиття?

Що би ми там не читали в своїх інтернетах, це явище – чудове і його не треба боятися.

Ольга Хайдукова

психтерапевтка, сексологиня

– Злиття нам потрібне для того, щоб створити безпечний простір в парі, – пояснює психотерапевтка Ольга Хайдукова.

– І воно не обов’язково виникає лише на початку стосунків. Наприклад, якщо одна людина з пари має роботу, де часто перебуває в роз’їздах, то кожного разу, коли такий партнер/партнерка повертається додому, людям наново треба звикнути одне до одного.

Бо хоч вони і спілкуються щодня телефоном чи за допомогою месенджерів, це все одно не те. Життя йде: ростуть діти, люди і обставини змінюються. А злиття знижує дискомфорт від чергового звикання.

Навіть можемо ідеалізувати його/її, маємо якісь проєкції чи ілюзії. Чи певні очікування, що теж нормально. І зливатися під час коротких зустрічей з постійним партнером, з яким нема можливості постійно бути поруч – окей.

Гірше, коли в людей не виходить. Тоді вони відчувають відчуження, самотність та втрату змісту цих стосунків. Не вдається подолати цю відстань один з одним. Просто інша людина відчувається, як хтось чужорідний.

Чи шкідливі співзалежні стосунки?

А тепер пропоную перейти від злиття до співзалежних стосунків – і розібратися з ними.

– Це взагалі цікавий феномен, коли якась назва якогось психологічного процесу потрапляє у маси, – ділиться думками Ольга.

– Рано чи пізно настає момент, коли люди самостійно починають ставити собі діагнози, а потім стигматизують їх і нападають на себе.

Яскравий приклад – депресія. От скільки разів ви чули, коли людина каже: «Я сьогодні в депресії: у мене закінчилася улюблена кава/я не встигла вчасно на роботу/він мені не написав» або: «мені сумно, я депресивна».

Хоча до депресії – а це хвороба, яку часто лікують медикаментозно, – ці всі настрої не мають жодного стосунку.

І так само сталося зі злиттям та співзалежними стосунками. Люди одразу думають, що це щось погане і треба цього треба боятися. Звичайно, є форми деструктивні, наприклад, аб’юзивні стосунки, вони нічим не можуть бути виправдані.

Наш настрій, наша самоцінність, наші знання про себе залежать від того, що говорять, що роблять поруч з нами стосовно нас. І це нормальна частина стосунків.

Ділитися обіймами, теплом, дуже швидко зближуватись, ігноруючи відстань. Намагатися злитися в єдине, щоб з’явились «ми,» щоб набутися поруч.

Та є у нас і співзалежні стосунки курця – коли одна людина повністю втрачає свої кордони, своє «я», свою особистість, розчиняється в партнері/партнерці. І це направду страшно, при чому для обох людей в парі. 

Людина, яка розчиняється, дуже боїться втратити партнера/партнерку і намагається зробити все, щоб зберегти ці стосунки. Інша людина, заради якої ці танці з бубнами, з часом лякається, їй від тої турботи та любові стає душно та тісно. 

– Виходить, що одна людина боїться втратити свою незалежність та автономність, – говорить фахівчиня. – А інша, навпаки, боїться своєї автономності і бажає її втратити.

Ось це вже нездорові та деструктивні стосунки, які нікому з партнерів не йдуть на користь.

Як зрозуміти, в яких саме ви стосунках і чи вони йдуть вам на користь?

1. Почнемо з найважливішого, як на мене, пункту: чи можете ви вільно проявляти себе та свої почуття в парі? Це може бути будь-що: дурнуватий сміх чи не паритись про втягування живота під час сексу, спільне дуркування чи термінове вирішення фізіологічних потреб. Якщо цього немає, то це дзвіночок задуматись, чому так.
2. Чи маєте ви роботу, хобі, заняття спортом, друзів окремо від партнера? Чи відчуваєте ви за це вину? Чи партнер/партнерка критикує те, що ви проживаєте не з ним/нею?
3. Чи часто ви вживаєте в розмові «я»? Чи воно повністю зникло і замінилося словом «ми»?
4. Чи сильно ви тривожитеся за те, як ваш партнер/партнерка проживає своє життя без вас? (тут ми робимо поправку на вітер: якщо кохана людина на фронті, то переживати та тривожитися за її життя – нормально)
5. Чи відчуваєте ви підтримку у своїх починаннях від партнера/партнерки і чи вірить він/вона у ваші сили?
6. Чи можете ви ділитися без страху своїми думками з партнером/партнеркою?
7. Чи можете і вмієте ви конфліктувати і чітко окреслювати свої кордони з людиною, яку ви любите?
8. Чи відчуваєте ви тваринний жах, якщо уявляєте, що ця людина вас покинула? 
9. Чи відвідуєте психотерапевта? Точково для вирішення проблеми чи профілактично для підвищення якості свого життя?
10. Чи відчуваєте себе любленою/любленим в цих стосунках?

Чесні відповіді мають прояснити ситуацію. Може, ви даремно переживаєте. А може, це підштовхне вас задуматись, чи не змінити щось в своїх стосунках на краще.

Пані М.

засновниця анонімного ТГ-каналу “Ці блядські історії” про стосунки та секс