«Вау, я нормальна!»: як техніка вечірнього фрірайтингу допомагає розкласти думки по поличках

Просто сядь і пиши. Все, що приходить у голову. Не перечитуй, не зважай на помилки. Нехай це буде просто «Ааааааа!» на три сторінки: аби потім думки у твоїй голові розклались по поличках.

Фрірайтинг допомагає розібратись у собі, почати писати літературні твори. Та й просто заспокоїтись ця техніка може допомогти.

Що треба робити? Просто сісти та писати.

Прокидаюсь серед ночі та пишу

Термін «фрірайтинг», тобто «вільне письмо», винайшов американський спеціаліст з композиції Кен Макрорі у 60-х років. Саму техніку описав трохи пізніше професор Массачусетського університету Пітер Елбоу. Обидва бачили цей метод як спосіб навчити студентів-письменників писати живою мовою.

Головний принцип вільного письма — писати без зупинки протягом певного часу. Комусь буде достатньо 15 хвилин, для іншого й трьох годин буде замало. Орієнтуватися варто по власних відчуттях. 

Літературна коучка та письменниця Ірина Семенова практикує вільне письмо близько десяти років:
— Якось на письменницькому тренінгу я вперше спробувала фрірайтинг. Нам його дали як одне з завдань. І я зрозуміла: це класний метод, щоб виливати на папір свої думки, переживання. А я людина емоційна, тож емоції часто зашкалюють. Тепер практикую регулярно. Щоразу у мене на це йде від 5 до 15 хвилин, небагато. Пишу зазвичай ввечері або вночі. Можу прокинутись серед ночі з якоюсь думкою: треба одразу записати.

Фрірайтинг розкладає думки по поличках

Ірина радить вільне письмо своїм клієнтам, щоб знизити тривожність та знайти корені творчих проблем:
— Емоційним та тривожним людям дуже раджу фрірайтинг. У мене була клієнтка, яка писала «в стіл».

Ми почали шукати причину того, чому ж вона так боїться поділитися своєю роботою зі світом. Вона регулярно почала фрірайтити, виписуватись. І раптом згадала історію зі школи. У її батьків був конфлікт з директором. Між собою вони не розібрались. Директор вимістив злобу на ній: викликав до дошки та ганьбив перед усім класом. 
— Батьки перевели дівчину в іншу школу. І якщо раніше вона була заводілою, веселою та активною, то потім закрилась в собі. Пройшло 40 років, а відчуття того, що не можна проявлятись, бо станеться щось погане, так з нею і залишилось.

Ми попрацювали над цим, і вона цю історію постом написала в фб. Її підтримали, у коментарі прийшли люди, які теж постраждали від того директора. Тепер вона регулярно пише на загал, психологічний бар’єр подолала. 
— Тож фрірайтинг може допомогти розкласти по поличках думки, заспокоїтись чи докопатись до чогось важливого. Письменникам же вільне письмо може допомогти почати писати. Наприклад, треба викликати творче натхнення.

Сідаєш і пишеш все підряд. Можна спершу так і написати: «Я не знаю, що писати». В процесі прийдуть потрібні думки та ідеї, що стане поштовхом до чогось суттєвого.

Вау, я нормальна!

Фрірайтинг може бути корисним не тільки тим, чия професія пов’язана зі словом. Психологи також взяли його на озброєння та рекомендують використовувати під час психотерапії та як самостійний метод пізнання себе.

Людмила Козаченко 15 років практикує фрірайтинг саме для цього:

— Я по роботі тоді багато транскрибувала. І в одному тексті трапилась мені згадка про книгу Джулії Кемерон «Шлях митця». От з неї й почалось. Починала фрірайтити в складний період життя, коли все з ніг на голову. Писала що йшло, без підбирання слів, редактури, перечитування. Складно не було, якщо про сам процес.

— Насправді було відчуття тотального полегшення, типу: вау, я нормальна! Зі мною все ок. Норм відчувати те, що я відчуваю в даних обставинах. Норм не справлятись в таких ситуаціях. Норм — жаліти себе, коли важко. Норм — хотіти бути почутою (в першу чергу собою ж). 

Наростила кістяк самоцінності

Іноді фрірайтинг ще називають «ранковими сторінками». Проте ми з вами досліджуємо вечори, як і Людмила:
— Пишу часто вечорами. Іноді встаю з ліжка та дописую. Наприклад, позавчора писала, лягла спати. Потім зрозуміла, що не засну, бо ситуація не відпускає. Сіла за клаву — за 10 хв попустило.

Заснула як малятко, ще й цікаві сни роздивлялась. Проте писати вечорами непросто. Коли сонна — легко забути, проігнорувати, відкласти. Ну які сторінки, коли роботи купа, побут тисне, домашні вимагають уваги… Ось це було складно — виділити час на себе і тільки на себе. 

Фрірайтинг забирає рівно стільки часу, скільки… вам треба цієї миті:
— Годину можу строчити. А іноді й 5 хв вистачає, — ділиться Людмила. — Взагалі Джулія радить писати 3 сторінки від руки: це близько 20-30 хв за раз, без зупинок і павз.

Спочатку 5 хв точно буде мало, це з власного досвіду. Бо підсвідомість вилізає після 15 хв приблизно десь. Краще за все писати щодня. Це допомагає зробити практику звичкою і забезпечує безперебійний потік творчих ідей та саморефлексії. 
— Бувало, що пишу про тяжке, депресивне. А потім закриваю ноут — і хапаюсь за гачок та в’яжу.

Поки писала про всіляку хтонь, паралельно народила новий виріб — лишилось тільки втілити. Та й так, покроково, пізнала себе, свої особливості, зрозуміла, як навчитись з цим жити комфортно. Ну і це така ніби база: з того часу мене мало цікавить стороння думка про мене. Наростила кістяк самоцінності.

Моя психіка чекала цього півжиття

Вечірниця Оля Бродська теж спробувала пофрірайтити:

— Вирішила пописати хвилин десять пізно ввечері, суто для експерименту. Проте мене захопив процес і я строчила пів години. Хоч я пишу регулярно для Вечір.Media та веду особистий щоденник, текстів мені… не вистачає.

Як виявилось. Таких, над якими можна не думати. Пальці стукали по клавіатурі так швидко, що я була в шоці. Наче моя психіка чекала цього пів життя! Про що писалось? Про мій стан на той момент. Це був діалог з собою, навіть зверталась сама до себе: «чуєш?», «віриш?»

— Другий раз писати було теж просто, але іноді зупинялась, хоча практика цього не передбачає. Я наче ловила думку за хвіст: припиняла писати і просто дивилась в нікуди. Цього разу писалось про глибокі переживання, травми та неприємну правду. Почала фрірайтити у стані тривоги, але коли написала, відчула спокій. Тож мій вердикт однозначний: пишіть, це круто. Буду практикувати й надалі.

Більше про вечірні лайфхаки:

Ольга Бродська

журналістка